Ізюм. Розрита могила. Фоторепортаж з місця масового поховання

Центральне кладовище у місті Ізюм, розташоване праворуч у лісі при в'їзді в місто зі сторони Харкова. Наїжджена дорога веде до головної алеї, скромні та водночас доглянуті могилки розташовані рядочками. Та з центральної траси не видно цього. Весь жах – заховався за високими соснами, які щільно закривають від випадкових очей сотні розритих могил, сотні невинно вбитих душ, сотні кривавих картин, у які досі не може повірити весь цивілізований світ.

Після деокупації міста Ізюм у вересні 2022 року Україна здригнулась від побаченого. Російські війська залишили по собі не лише розбите і пограбоване місто, а й десятки братських могил. Чи не найбільше суспільство шокувало масове поховання місцевих мирних мешканців на околиці центрального кладовища. Практично всі – загинули від рук окупантів. Тут знайшли 447 загиблих...

Звичайна дорога через ліс. Недалеко вже видніється паркан і пам'ятники. За метрів 300 до кладовища помічаємо на обочині куртку, яка моторошно висить на обрубаній сосновій гілці. Далі ще одна. На обох помічаємо бурі, вицвілі плями крові і сліди від куль....

А під ногами - сліди окупантів: виритіпо окопи, обпалені стовбури дерев, гільзи, залишки багаття, розчавлені російські консерви і... обгорілий уламок щелепи з зубами. Кому вона належала - невідомо. Та від цього стає неймовірно моторошно. 

Ліворуч між деревами, ще до початку кладовища помічаємо з десяток нових могил з хрестами. Свіжі, стає зрозуміло, що людей поховали практично перед нашим приїздом. Дядько, який розчищає могилку родички на кладовищі пояснює:

«То вже перепоховали тих, кого дістали під час ексгумації»

На кількох табличках - прізвища загиблих, переважно без дат народження та смерті.

Та більшість могил - просто пронумеровані.

«№940/14 НЕВІДОМИЙ ЧОЛОВІК 25-35 РОКІВ»

За 100 метрів від них, за межами громадського цвинтаря, між деревами видніються маленькі хрести. Це - кладовище домашніх улюбленців.

Частина цієї площі відмежована огороджувальною стрічкою за якою видніються ями... сотні розритих могил. Це - одне з найбільших масових поховань тих, хто не зміг пережити окупацію.

Стихійне кладовище в Ізюмі вже стало місцем паломництва - сюди несуть квіти, лампадки і іншу атрибутику. 

Масове поховання - це не лише окремі могили, а кілька десятків братських могил, розриті траншеї і... сотні безіменних хрестів. 

Тут поховані, як люди похилого віку, які ймовірно могли померти від старості, так і багато людей передпенсійного віку.

Багатьох людей ховали у трунах, встановлюючи на їхніх могилах гарні різьблені хрести з табличками, на яких вказано особу померлого, дату народження та смерті. Декого - у нашвидкуруч збитих з дощок домовинах. Та більшість - просто у чорних, поліетиленових мішках для тіл, або ж у покривалах. Без «гробового наряду», парадних костюмів і черевиків - у тому, в чому вони зустріли смерть.

А ще повсюди на масовому похованні валяються медичні респіратори, маски, халати та рукавички. Їх залишили судмедексперти, які після деокупації Ізюму проводили тут ексгумацію тіл.

А ще - на кожному кроці стропи, скручені у рулони і розтягнуті вздовж могил. Скільки десятків домовин на них доводилось спускати у могили - лишається лише здогадуватись...

І почорнілі від крові медичні ноші...

А це - справжня братська могила. Тут були поховані мирні мешканці, які загинули від рук окупантів. Їх так і склали у мішках поруч. 

На стихійному кладовищі - цілі алеї розритих могил. Тіла ексгумували для проведення судово-медичної експертизи. Багатьох вже вдалось ідентифікувати, та більшість були поховані просто під номерами. 

Та поміж рядів безіменних могил можна знайти ось такі... Сімейні поховання. Це - родина Столпакових і Жихарьових. Вони мешкали у будинку №2 на вулиці Першотравневій у місті Ізюм. Багатоповерхівка стала наймасовішою спільною могилою для півсотні людей. Усі загинули 9 квітня 2022 року. Спочатку житлові багатоповерхівки прицільно обстрілювали з російських танків, а потім - окупанти здійснили по ньому авіаудар. З-під завалів дістали близько 50 тіл. В один день загинуло одразу кілька сімей. У будинку на Першотравневій, 2 жили чотири покоління родини сина Галини — 49-річного Олександра Жихарєва: теща, його 49-річна дружина Тетяна, їхня 31-річна донька Олена Столпакова та її 33-річний чоловік Дмитро Столпаков з двома дітьми — 5-річною Олесею та 8-річною Олександрою — та друга донька 13-річна Марія Жихарєва.  

P.S. Ритуальне бюро вело облік похованих на стихійному похованні. Цей журнал вилучило слідство. У книзі вказано, кого під яким номером було поховано, якщо ім’я людини було відомо. З іменними табличками ховали тих, чиї родичі оплатили похорони. Інших - довелось ідентифіковувати слідчим. У місті до цих пір виявляють і ексгумовують тіла невідомих людей. Точної кількості загиблих цивільних від рук російських окупантів в місті Ізюм - не встановлено досі.