На війні проти російських загарбників обірвалося життя трьох військових із Волині – Олега Оліферчука, Дмитра Осіїка та Віталія Нечипорука.
Про це пишуть , та .
Олег Оліферчук
У Старій Вижві на Волині прощатимуться з загиблим на Курщині військовослужбовцем Олегом Оліферчуком, який вважався зниклим безвісти з грудня 2024 року.
Як повідомив голова Старовижівської громади Василь Камінський, військовослужбовець загинув 19 грудня 2024 року виконуючи бойове завдання, в результаті артилерійського обстрілу, в районі населеного пункту Круглєнькоє, Курської області.
16 вересня орієнтовно о 17:00 траурна колона з тілом Олега Оліферчука через вулиці Ковельська, Незалежності, площі Миру, Соборності прибуде до домівки захисника по вулиці Володимирській.
Церемонія прощання відбудеться в середу, 17 вересня.
Дмитро Осіїк
Турійська громада в жалобі – на війні із російськими загарбниками загинув краянин Дмитро Осіїк, у фейсбуці повідомила Турійська селищна рада.
З глибоким сумом у громаді повідомили про важку втрату — у війні з російським агресором пішов із життя молодший сержант (командир відділення) Осіїк Дмитро Степанович (24.12.1978 р.н.)
Був майором поліції у Харкові. Після виходу на пенсію в 2020 році підписав контракт і вступив до лав Збройних Сил України. Батьки Дмитра, під час повномасштабного вторгнення, переїхали на Волинь з Луганської області та проживають в селі Сушибаба.
Загинув Герой 23 лютого 2023 року поблизу населеного пункту Стельмахівка Сватівського районуну Луганської області під час виконання бойового завдання, захищаючи нашу державу від ворога. Вважався зниклим безвісти і був опізнаний по тесту ДНК.
«Щирі співчуття батькам, рідним і близьким Дмитра. Уся Турійська громада розділяє ваш біль і схиляє голови в жалобі. У зв’язку з непоправною втратою в громаді оголошено триденну жалобу. Про час прибуття траурного кортежу та дату поховання буде повідомлено додатково. Вічна слава Захиснику! Світла памʼять Герою!» - зазначили у селищній раді.
Віталій Нечипорук
У суботу, 13 вересня, на Волині в останню путь провели військового Віталія Нечипорука, серце якого перестало битися 12 вересня.
Віталій Михайлович Нечипорук народився в селі Яблунівка. Пройшов пекло війни, та вона залишила свої страшні сліди і на тілі, і на душі. Його боротьба — це свідчення великої мужності та любові до рідної землі. Однак у цій боротьбі перемогла війна.
Дорога, якою востаннє захисник повертався додому, була сповнена скорботною тишею. Люди різного віку, від малого до старого, виходили на вулиці, ставали на коліна та схиляли голови, щоб віддати останню шану воїну, який захищав їхні життя.
Коментарів немає
Залишити коментар