По поличках. Бойові літаки для України

Польща та Словаччина стали першими країнами, які передають Україні бойову авіацію. Чому це важливо?

Розкладаємо по поличках.

Для чого потрібні літаки

Якщо Україна отримає бойові літаки, вони можуть стати вирішальними на полі бою, як в оборонних, так і в наступальних операціях, які Києву доведеться проводити для звільнення територій, вважає генерал-лейтенант ВПС США у відставці, а нині - декан Інституту Мітчела з аерокосмічних досліджень Дейвид Дептула.

“Повітряна сила забезпечує переваги над бронетехнікою, артилерією та піхотою у таких характеристиках як швидкість, дальність, гнучкість, перспектива, маневровість, мобільність і смертоносність, - цитує генерала Дептулу Newsweek. - Хоча сухопутні сили, безумовно, необхідні, «комбіноване військо» не ефективне без авіації”.

“Якщо Україна не придбає заміну винищувачів західного походження в найближчі місяці, вона втратить здатність захищати свій повітряний простір і підтримувати свої наземні сили, а без контролю свого неба вони програють”, - зазначив генерал-лейтенант ВПС США у відставці Дейвид Дептула.

Посилення ППО

Російським терористам, попри всі їхні старання, так і не вдалося завоювати панування в небі. Несподівано зубаста українська протиповітряна оборона, умілі українські пілоти та оператори ПЗРК звели нанівець всі спроби рф закріпитися в небі – досі російські літаки діють по-розбійницьки, боягузливо вважаючи за краще не наближатися до лінії фронту, де їх можуть збити; ті ж, хто змушений все ж наближатися до фронту, часто повертаються на свої аеродроми підбитими, або не повертаються зовсім.

Українська ППО вже навчилася вражати в небі практично будь-які типи цілей – від крилатих та авіаційних ракет, якими російські терористи завалюють об'єкти цивільної інфраструктури, до важко броньованих штурмовиків Су-25 та «аналоговнетних» бойових вертольотів Ка-52. Але тут є відразу два нюанси.

Перший з них звучить, як «практично будь – які» - є цілі, які українській ППО поки що, на жаль, не по зубах, тому що або надто швидкісні, або знаходяться поза межами досяжності. Наприклад, це високошвидкісні авіаційні ракети Х-22 і «Кинджал», або діючі з території Білорусі винищувачі МіГ-31к, а також бомбардувальники Ту-95, Ту-22М3 і Ту-160, які стріляють ракетами тільки з території рф.

Другий нюанс – що будь-яка, найдосконаліша система ППО програє в мобільності та швидкості реакції літаку-винищувачу. ППО – в першу чергу, стаціонарний об'єкт, призначений для прикриття в основному таких же стаціонарних об'єктів, тоді як бойовий літак оперативний – він може опинитися в будь-якій точці, де необхідно його присутність, успішно перехопити та знищити ціль. При цьому, розташовуючись на захищених аеродромах, або навіть на базах за кордоном, винищувачі будуть невразливі для спроб російських терористів знищити їх на землі.

Таким чином, отримання Україною західних літаків, більш досконалих, аніж неодноразово модернізовані радянські зразки на її озброєнні, стає вкрай важливим фактором, який дозволить перевести бойові дії на якісно інший рівень.

Чому відмовляються давати літаки

Західні країни часто озвучують кілька причин, за якими вони відмовляються передавати Україні бойові літаки, або ж максимально затягують цей процес, проганяючи його через численні узгодження та обговорення.

Однією з причин вказують небажання країн НАТО викликати «ескалацію конфлікту» – тим більше, що Кремль, до смерті переляканий можливістю появи досить сучасних літаків у складі ПС ЗСУ, не скупився на погрози, лякаючи західний світ всім підряд – від негайного початку ядерної війни до розвалу росії на групку злочинних угруповань з ядерною зброєю.

Військовий експерт Ігор Лосєв вважає, що західні країни не впевнені, що Україна дійсно не буде застосовувати бойові літаки проти російської території – ці побоювання дійсно висловлювалися, і Київ запевнив, що літаки будуть застосовуватися тільки для деокупації українських земель.

«На заході бояться, що даси ось Україні літаки – а вони невідомо, як ними скористаються» – вважає він.

Ще однією причиною, яку часто озвучують представники західних держав при розмові про надання літаків Україні, є нібито тривалий термін навчання пілотів сучасних літаків. Мовляв, через такий тривалий період оволодіння бойовими літаками передача їх Україні – справа навіть не одного року.

Цю тему спростовують українські військовослужбовці – як колишні, так і діючі. Зокрема, відомий український пілот Вадим «Карайя» Ворошилов вважає, що українські пілоти, особливо з бойовим досвідом – а інших в ПС ЗСУ зараз, по суті, і немає – в дуже короткі терміни зумію освоїти будь-які західні літаки. А полковник ПС ЗСУ у відставці та військовий експерт Роман Світан у низці коментарів українським і західним ЗМІ говорив про те, що на навчання українських пілотів знадобиться щонайбільше півроку.

Експерт з питань авіаційного сектора Богдан Долінце в ефірі Національного телемарафону висловився з цього питання більш ясно: все залежить від того, наскільки досвідченим буде учень пілот.

«Якщо ми говоримо про підготовку військового пілота з нуля, то, як правило, термін підготовки становить від п'яти до 10 років. І коштує в середньому від 150-200 млн грн. Це дуже дорогий процес підготовки пілотів. Якщо ми говоримо про підготовку вже діючих пілотів, коли є пілоти та необхідно фактично їм розширити допуски, дати можливість експлуатувати нові види техніки, то тут дуже сильно залежатиме від того, яка кваліфікація цього пілота, які допуски він до цього мав» – сказав він.

Експерт вважає, що в середньому термін підготовки українських пілотів може скласти від чотирьох до шести місяців, навіть з урахуванням того, що будь-який західний літак дуже відрізняється від радянських зразків на озброєнні української армії.

Політтехнолог Олексій Голобуцький висловив ще одну цікаву точку зору – що було б швидше і дешевше паралельно з навчанням українських пілотів садити за штурвали західних винищувачів ветеранів західних армій – відставних пілотів ВПС країн НАТО.

«Швидше і простіше буде садити за штурвал не українських пілотів, а ветеранів – просто платити їм гроші. Ветеранів, які літали на цих літаках – американці там, з усього світу зібрати... це насправді набагато дешевше буде – просто платити їм зарплату. Все одно ясно, що всі ці «червоні лінії» росіян, це все для проформи говориться. У нас тут є і військові фахівці, і добровольці... Я не бачу різниці між тим, що доброволець, американський громадянин, стріляє з кулемета на фронті, або він літає на літаку» – сказав він.

Звичайно, крім навчання пілотів, виникає питання інфраструктури для західних літаків, а також наявності можливостей для їх обслуговування.

«Літаки – це вершина всього: промисловості, інфраструктури, грошових вкладень. Це ж не просто так тобі дали літак, і ти просто літаєш. Це ціла система» - зазначив Голобуцький.

Крига скресла

Виконувач обов’язків міністра оборони Словаччини Ярослав Надь підписав угоду з Україною про передачу Києву 13 винищувачів радянського виробництва МіГ-29 та двох комплексів протиповітряної оборони «Куб».

Надь зазначив, що завдяки словацькій техніці Україна зможе захистити якнайбільше людських життів.

Міноборони Словаччини також наголосило, що безкоштовна передача Києву військової техніки відповідає зовнішньополітичним інтересам Братислави та загальним принципам міжнародного права.

Про те, що словацький уряд схвалив передачу МіГ-29 Україні, стало відомо 17 березня. Ймовірно, йдеться про десять винищувачів, які до вересня минулого року перебували на озброєнні у Словаччині і три – зняті з озброєння, їх використають на запчастини.

За словами Надя, винищувачі оцінюються у 400 мільярдів доларів. Як компенсацію за винищувачі та частину ракетного комплексу Братислава отримає 900 мільярдів євро від Європейського фонду миру та сучасні американські технології на 700 мільйонів доларів.

Про відправку чотирьох МіГ-29 Україні також заявила раніше Польща.