Як українські воїни знищили 2 танки орків: розповідь учасника бою. ФОТО

У воїна-протитанкіста Петра із 53-ї окремої механізованї бригади імені князя Володимира Мономаха – незвична історія.

Про це повідомляє Генеральний штаб ЗСУ на своїй сторінці у фейсбуці.

"Ми захищаємо своє і це наша головна мотивація. Вони ж прийшли на чужу землю, грабують її, руйнують, вбивають та позбавляють майбутнього", - каже Петро.

В княжій бригаді військовослужбовець Петро з початку 2017 року.

Розпочав свій бойовий шлях на посаді радіотелефоніста, в подальшому став командиром протитанкових керованих ракет – зазначає воїн.

Чотири крайні місяці видались насиченими, майже кожний день залишив відбиток в спогадах, на душі…

«Артилерія збройних сил російської федерації працювала не стихаючи, здавалось обстріли не припинялись ні на хвилинку… ніч була схожа на день, спочатку чуємо потужні виходи, а потім бачимо зарево на половину горизонту, яке освітлювало нічний обрій – пригадує Петро.

«Сказати, що не було страху – не можу, було і переживання, особисто я переймався, щоб хлопці з бойового розрахунку були неушкодженими, бо від нас залежало виконання завдань.

Запам'ятався ще той короткий бій, коли розрахунок «обличчям до обличчя» зустрівся з двома ворожими танками. Точно не скажу, але під час бою почуття часу спотворене, але за моїми підрахунками не довше 20 хвилин тривав. Сиділи в засідці, побачили, знищили. Алгоритм простий. Перший танк горів довго, а другий мальовниче розлетівся.

Окремо хотілося б подякувати нашим танкістам, адже вони привертали на себе увагу та вогонь противника. Завдяки тому, що вони взяли два танки на себе і маневрували, ми просто підбити ворожу техніку. Здається, ворог навіть не зрозумів, що до чого. Хлопці (ред. танкісти) не раз нас виручали.

Нас (українців і імперських загарбників) не можна порівнювати. Ми захищаємо своє і це наша головна мотивація. Вони ж прийшли на чужу землю, грабують її, руйнують, вбивають та позбавляють майбутнього», - розповідає воїн.

Про плани на майбутнє, на скоре майбутнє після Перемоги, Петро говорить з посмішкою:

- Я думаю що пару місяців відпочину з сім'єю, відновлю сили, здоров'я поправлю, а потім повернуся назад на службу в армію.