Які нові виклики у політичній сфері слід очікувати у прийдешньому році? Загрози чи розвиток – чого саме слід очікувати волинянам у новому році? На скільки реальним є державний переворот та, чи організує Росія повномасштабний військовий напад на Україну?
З такими запитаннями журналісти Інсайдер Медіа звернулась до провідних волинських експертів у галузі політики.
«Я думаю, що будь-який рік варто розглядати з надією», - ділиться своїми думками про політичний прогноз на 2022 декан факультету історії політології та національної безпеки ВНУ ім. Лесі Українки, доктор політичних наук, доцент Ярослав Ярош.
Зараз в Україні та у волинян зокрема є чимало викликів. Нікуди не ділась війна, короновірусна інфекція, ціни на газ ростуть і т.д.
Та все ж сподіваюся, що у 2022 році все буде добре. Ми бачимо 30-річний розвиток України – ми долаємо всі перешкоди і рухаємося в правильному напрямку.
Сьогодні основна маса і політичної еліти, і суспільства розуміє, що все-таки інтегруватись нам треба до чогось кращого – до Європейського союзу, а не Росії.
Адже, які приклади дає Росія? Одноосібність прийняття рішень, закрита політична еліта, зрощення олігархії з владою. А нам треба інтегруватися у європейські цінності.
Враховуючи, що у волинян кордон поруч, зокрема Польща, всі прекрасно знають, як там люди живуть: рівень життя, заробітних плат, соціального добробуту значно вищий. Тому очевидно, що волиняни будуть також сповідувати ці цінності.
В суспільстві є запит на нові політичні партії та проекти. Тому що наявні – не реалізовують сподівання громадян.
Ми проводили опитування в аналітичному центрі «Волинь». У грудні минулого року здається 8% опитуваних мали запит на нову політичну партію і близько 40% на нових лідерів.
А чого так складається? Мені здається, що ця політична еліта, яка сьогодні є і вже створила певні політсили, певні ідеології – вона все-таки сформувала ті цінності, які близькі їй самій. А національна еліта, яку свого часу вбачав В’ячеслав Липинський, має показувати моральний дух і принципи трошки глибші і бути дороговказом для суспільства. Я не скажу, що зараз немає таких людей, але їх хотілося б мати більше.
У нас дуже мало політичних сил, які мають якусь чітку ідеологію - вони більше вирішують якісь практичні завдання, завдання фінансово-промислових груп і т.д.
В перспективі точно будуть з’являтися різні проекти. От ми сьогодні бачимо, що є дуже багато різноманітних проектів. От в нас в місті Луцьку – «Свідомі», для прикладу, у Вінниці – «Гройсман». В Харкові Кернеса вже немає, але є «блок Кернеса», в Закарпатті – партії «Угорців». Якщо кожну область взяти – є запит на нові політичні сили, які відображають інтереси конкретного регіону, конкретної територіальної громади.
От де була партія «Слуга народу» на попередніх передвиборах? Зрозуміло, що зараз її рейтинг падає, впливи і інші моменти... Але ж цих 20%, які вони втратили – вони ж кудись будуть перетікати, мабуть до нових політичних сил.
До Зеленського можна ставитись по-різному. Але не думаю, що він піде на якісь домовленості з Росією, розподіл України і т.д. Він діє в межах зовнішньополітичного курсу, який обирав не Зеленський, а суспільство і попередні політичні еліти.
Державний переворот? Тут складне питання. Зрозуміло, в нас іде гібридна війна. І в державному перевороті в Україні, і введенні тої нестабільності чи політичної кризи, зрозуміло, що зацікавлена російська політична еліта, яка сьогодні дестабілізує ситуацію різними напрямками. Це не тільки військові дії, а й інформаційний простір, різноманітне насадження міфології, різних стереотипів і в т.ч. про державний переворот. Я не думаю, що державний переворот буде..
В Україні рівень політичної культури бажає бути кращим. Якщо взяти кількість людей, залучених у громадські організації, то в нас вона значно менша, ніж в Європі чи США. В нас – до 10%, а якщо взяти в європейській практиці, то там десь половина населення залучена. Людина може бути членом профспілкової, спортивної, освітньої організації в залежності від сфери своїх інтересів.
Але все-таки в нас змінюється суспільство! Революції трошки дають тримати в балансі владу. І це дуже добре - тому що в нас громадянське суспільство швидше розвивається ніж, на жаль, політична еліта і влада, яка має все-таки мати оці якісні характеристики і сформувати взагалі порядок денний суспільства.
«Вітаю читачів Інсайдер Медіа з прийдешніми святами. Група «Рейтинг» робила опитування щодо того, які новорічні свята українці сприймають найкраще. І за Різдво проголосували 49% респондентів, а за Новий рік – 37%. У цьому році Різдво перемогло. Українці бачать перспективу, змінюються ментально і обирають традиції та культурні аспекти, а не просто календарний рік. Тобто закладають глибші поняття і цим ми відрізняємося, мабуть, від багатьох народів».
Своїми думками щодо політичної ситуації в країні та регіоні поділився голова ГО «Спілка власників зброї Волині», голова ВОГО «КРОК» Ігор Алексєєв.
«Я не думаю, що щось радикально зміниться для волинян і лучан, що будуть перевибори міського голови в Луцьку чи обласної ради. Потрясіння, які нас можуть чекати в масштабах країни, мається на увазі перевибори у Верховну Раду, то вони будуть загальнонаціональні».
Я думаю, що певна загроза перевиборів у Верховну Раду однозначно є. Тому так чи інакше ми можемо стати учасниками перевиборів – як Волинь, так і Луцьк.
Чи можливий у наступному році держпереворот? Думаю ні. На мій погляд, ми маємо надто потужний зовнішній заокеанський патронат. Я кажу про Держдеп США, який в жодній мірі не зацікавлений в будь-якій формі перевороту в Україні. Та й немає в Україні середовища, яке б могло організувати щось подібне.
Чи зміниться політичний бомонд у наступному році? Ні. З кого складається ота еліта? В нас, як кажуть, в народі «на манеже одни и те же». Тобто в нас вже 20 років номенклатурна політична еліта складається з одних і тих же практично людей. Знову на посаду президента претендує та сама Тимошенко. Знов! Розумієте?
А середовища, яке б могли народжувати нових лідерів, нові партії, структури у нас немає. Не існує фізично. Тому що, на моє глибоке переконання, 99% тих партій, які зараз існують не мають ніякого відношення до класичного розуміння політичної структури. Це політичні штучно створені проєкти, це скоріше комерційні політичні проєкти.
Я думаю, якщо говорити конкретно про наше керівництво, то єдиний для нього можливий політичний курс – це спроби рухатись в сторону Євросоюзу, НАТО.
Єдине, чи настільки там раді нас бачити і допомогти не тільки глибокою стурбованістю і словами, а якимись діями, рухами, а якщо ми говоримо про війну – то озброєнням. Тому що тільки через 8 років війни деякі країни Європи визнають пряму військову агресію Росії. Байден взагалі заявив, що в разі прямої агресії Росії жоден американський солдат не буде воювати на території України.
Ми рухаємося в напрямку можливо не самому перспективному — мені б особисто більше подобався напрямок розвитку Лівії. Країна стала самостійним гравцем, маючи певні партнерські стосунки з кимось, а не так, як ми – намагаємось кинутись в обійми то одних, то других - «кружите нас, кружите».. Ми достатньо сильна країна з величезним економічним потенціалом. Ми 4-та країна на планеті Земля по вартості корисних копалин, ресурсів і т.д…
Що заважає вибудовувати партнерські стосунки з країнами? Наразі – наша слабкість. Якщо ми говоримо про геополітику, то ніколи сильний політичний гравець, сильна країна не дружила зі слабкою. Це ніколи не були партнерські стосунки. Це були стосунки підданого і шефа чи підданого і старшого брата. Партнерські стосунки у форматі в тому, у якому зараз знаходиться економіка нашої країни, політичний естеблішмент і дуже дуже багато інших причин, говорять нашим партнерам про те, що їм не потрібно з нами дружити, адже ми не складаємо для них жодної загрози. Вони нас не бояться. Ми не можемо бути їм цікаві як економічні партнери, тому що по великому рахунку ми – ресурсна база: вивозиться ліс, зерно і т.д…
Тому з точки зору логіки рівноцінного рівноправного партнера у них немає. Вони демонструють зверхню поведінку як до бідного сусіда, який просить склянку води. Що ми насправді й робимо клянчачи в Євросоюзу і в МВФ гроші. Ми ж робимо це системно. Правильно? Відповідно і відношення формується до нас. Тому вони не зацікавлені, м‘яко кажучи, в нашому економічному рості, адже так вони можуть народити собі дуже потужного конкурента, бо в нас колосальний потенціал.
І якщо Україна зможе піднятись – вона створить не просто якусь конкуренцію в Європі, а колосальну конкуренцію. Більше третини чорнозему Євразії знаходяться на території нашої країни. Ми можемо стати однією з самих потужних аграрних країн. Ми маємо колосальний промисловий, інтелектуальний потенціал, але нікому не вигідно, щоб ми стати дорослими. Вигідно, щоб ми давали ресурсну базу, наші люди їздили на заробітки, а хтось на цьому заробляв дуже гарні статки.
«Читачам Інсайдер Медіа хочу сказати: любіть себе! Насправді скажу абсолютно щиро – любіть і глибоко поважайте себе. Це стосується кожного з читачів, кожного українця і всієї нашої країни. Тому що людина, яка не любить себе – її не любить ніхто. І країна, яка не любить себе – її не любить ніхто».
Своїми баченнями стосовно політичної ситуації в країні поділилась і уродженка Волині, громадсько-культурна діячка головна редакторка газети «День» Лариса Івшина.
«Самим по собі є чудом те, що при таких різнопланових гібридних впливах на українське суспільство у нас ще залишилась частина людей, яка критично та раціонально мислить і може діяти розумно. Інше питання, що цим людям складно об'єднатись. Але я вірю в такий оптимістичний прогноз, який я бачу тільки з залученням всіх здорових сил суспільства, що означає створення національної збірної, умовно кажучи. Навіть якщо це буде неоконсервативна партія, яка задасть новий порядок денний. Все одно там повинні бути лідери, повинні бути люди, які щось прочитали, знають і мають досвід.
З минулого виростає нове – не «новые лица», а нова якість має бути народжена з успадкуванням досвіду, от якраз в цьому є оптимістичний сценарій. Якщо ми нарешті дійдемо до того, що як колись заповідав Скоропадський: «Цінуйте професійних відданих людей, якщо опинитесь в такому ж становищі як я». от зараз ми приблизно в такому становищі. Тому нам треба навчитись з тих, хто в нас є цінувати, обирати, а не робити дурних відомими та популярними і не пливти за тими, хто занижує планку».
Розмову вела: Анна Шарук.
Наше видання готує цілий цикл прогнозів на 2022 рік. Ми поспілкувались з експертами з різних галузей: медицина та здоров'я, духовна сфера, військова справа, політика, економіка та інші.
Що віщують зірки на 2022 рік – читайте у прогнозі від волинської астрологині Наталії Курилюк.
Коментарів немає
Залишити коментар