Від повномасштабного вторгнення у Луцьку запрацювали потужні волонтерські штаби, які допомагають не лише військовим, а й вимушеним переселенцям та медзакладам, де лікуються поранені.
Для більшості волонтерів ця справа не нова, адже вони на цій ниві з 2014-го року.Кажуть, що волонтерство — справа нелегка, але готові працювати до перемоги. Про це повідомляє .
Подалі від війни: як у Луцьку працює притулок для вимушених переселенців
Ополудні у шелтері для вимушених переселенців, який розмістили у спортивно-розважальному комплексі «Adrenalin City», гамірно. Між дерев’яними піддонами, з яких облаштували ліжка, бігають діти, переступаючи через речі та валізи. Від їхнього сміху полохається кіт, заскакує на ліжко.
Волонтери VolWest Hub
Старша жінка ходить поміж рядами зі списком у руках: потрібно знайти 12 добровольців, які ввечері допомагатимуть волонтерам складати сухпайки для військових. Попри гамір, дехто спокійно спить на своїх ліжках. Уже звикли до життя у такому людному місці.
У їдальні, що неподалік шелтеру, починають готувати обід. Кухарі дістають продукти та всі необхідні інгредієнти. На вулиці стоїть декілька столів, за якими вимушені переселенці чистять овочі. Згодом один хлопець усе це заносить всередину, по-змовницьки переглядаючись зі своїм другом, який стоїть за барною стійкою і допомагає кухареві. На кухні зашкварчали сковорідки і запахло смаженою цибулею.
З початку великої війни цей шелтер став тимчасовою домівкою для 7 тисяч людей.
Куточок для кожного
Загалом у спортивно-розважальному комплексі «Adrenalin City», який належить інвестиційній компанії «VolWest Group», розмістили два шелтери для вимушених внутрішніх переселенців: кафе «Стоп-Кадр» та арт-хостел «Адреналін» повністю перетворили на тимчасові домівки. Щодня там проживають 150-200 людей, серед них — 40 дітей. Усе це діє у рамках діяльності волонтерського хабу «VolWest Hub».
Усе почалося з того, що у кінці лютого в арт-хостел «Адреналін» прибуло 9 людей на простріляних кулями автівках. Вони виїхали з Ірпеня. Адміністрація вирішила поселити їх безплатно. Згодом, коли через війну почали приїжджати все більше і більше людей, зрозуміли: потрібно робити шелтер.
Координаторка «VolWest Hub» Тетяна Репницька розповідає, що спочатку людей селили лише в арт-хостелі, однак згодом уже не вистачало місць. Тоді у ресторані «Стоп-Кадр», який натоді не працював, облаштували додаткові ліжко-місця. Так у Луцьку з’явилось 284 місця для людей, які втратили житло через війну.
Шелтер не передбачав тривалого проживання. Однак деякі люди мешкають тут уже 4 місяці, адже втратили домівки та не мають куди повертатися.
«Поселяємо з тваринами, це одна з наших фішок. З перших днів війни люди приїжджали до нас із собаками, котами, ящірками, щурами, папугами та черепахами. Куточок знаходимо для кожного», — розповідає Тетяна Репницька.
Вимушених переселенців безплатно годують тричі на день. Кухарі та офіціанти, які раніше працювали у кафе «Стоп-Кадр», вирішили: будуть волонтерити та допомагати. Спочатку використовували продукти, які свого часу закупили для бізнес-діяльності, згодом почали писати гранти та збирати кошти.
Окрім цього, люди отримують юридичну на медичну підтримку. Також у «VolWest Hub» дбають про моральний стан переселенців: в «Adrenalin City» для них організовують арт-терапію та різні культурні заходи. Завдяки шведським меценатам закупили «PlayStation» для дітей, аби вони могли пограти та розслабитись. А ще усіх охочих долучають до волонтерської діяльності, де треба допомогти збирати тактичні аптечки, медичні рюкзаки або фасувати сухпайки для військових.
Географія війни
Виконавчий директор компанії «VolWest Group», куратор проєктів волонтерського хабу «VolWest Hub» Петро Кульпач розповідає, що в залежності від зміни зони бойових дій розширюється географія міст, звідки до них приїжджають люди.
«Березень — це Київська область, Чернігів та Харків, квітень — схід України, Луганська область, травень-червень — теж Луганщина, липень-серпень — Донецька. Багатьом уже немає куди повертатися, то просто живуть у нас», — каже Петро Кульпач.
Історії людей, які приїжджають, — різні. Декому доводилося 9 діб діставатися до Луцька, хтось вночі пробирався через ліс.
Троє сестер
Зараз у шелтері живуть троє рідних сестер із Сіверодонецька, будинки яких повністю розбомбили.
«Ми їх називаємо «найкращими дівчатками», адже вони полюбили бібліотеку в нашому музеї, відвідують усі заходи та дуже активні», — розповідає Тетяна.
62-річний чоловік приїхав із Харкова на велосипеді, маючи з собою лише рюкзак. Він не зміг знайти авто для евакуації, тому вирішив рятуватися власними силами.
Коли він приїхав ввечері до хостелу і його погодували, розплакався.
«Я вже не боюся»
Загалом шелтер — не єдиний волонтерський проєкт «VolWest Hub».
З 24 лютого в «Адреналіні» почали проводити навчання з тактичної медицини, які пройшли вже 10 тисяч людей. Протягом 67 днів курси проводили щодня. Згодом, коли потік людей поменшав, заняття скоротили до двох разів на тиждень. Окрім домедичної допомоги, люди можуть пройти курси з бойової підготовки, адже на території комплексу є тир. Також інструктори окремо проводять навчання для військових, виїжджаючи на різні локації.
Організатори отримували багато фідбеків від військовослужбовців, один із них сказав: «Дякую, я вже не боюся, адже знаю алгоритм, що робити».
Отримавши від іноземних благодійників чимало медикаментів, у «VolWest Hub» вирішили формувати із них тактичні аптечки для військових. Підсумки до них шиють самостійно, іноді доводиться додатково докуповувати деякі ліки. Також шиють та складають тактичні рюкзаки для парамедиків. Наразі на фронт відправили 13 тисяч аптечок та тисячу тактичних рюкзаків.
Коли волонтери зрозуміли, що знайти якісні турнікети — проблема, вирішили відшивати їх самостійно. Громадська організація технопарк «Центр медичних інновацій» допомогли розробити власні турнікети та знайти до них матеріали. Згодом відправили їх до Харкова у центр сертифікації та отримали сертифікат якості. Так 14 тисяч турнікетів поїхали до бійців та парамедиків на передову.
Також завдяки «Центру медичних інновацій» хаб виготовляє безкаркасні ноші, шини та стропи. А з допомогою міжнародної мережі супермаркетів SPAR, Демидівського консервного заводу та благодійників робить сухпайки для військових.
Працювати до перемоги
Загалом, що стосується фінансування волонтерської діяльності «VolWest Group», то є декілька джерел. Основне — кошти акціонерів та працівників компанії. Також волонтери пишуть гранти та співпрацюють із міжнародними благодійними фондами, які дають кошти на роботу хабу. Окрім цього, мають відкриті рахунки та збирають благодійні пожертви.
Петро Кульпач
Наразі «VolWest Hub» оголосив про збір коштів на виготовлення тактичних аптечок та рюкзаків, адже у них є велика необхідність. Щоб зібрати 1 мільйон 111 тисяч гривень, подалися на проект «Спільнокошт». Також мають відкриті благодійні рахунки та збирають донати.
«Ми працюємо до перемоги. Не збавляємо темпів, не зупиняємося», — каже Петро Кульпач.
Від театру до війни: як у Луцьку працює волонтерський штаб «Ангар»
До 24 лютого до мистецького простору «ГаРмИдЕр Ангар-stage» щотижня сходилися поціновувачі сучасного мистецтва, театрали та музиканти. «Ангар» був осередком культурного життя у Луцьку, де влаштовували вистави, літературні читання та концерти.
Ввечері перед кожною виставою до простору з’їжджались автівки, було чути цокотіння підборів, звуки запальничок та гучні розмови любителів театру.
Як мистецький простір «Ангар-stage» організувався у червні 2018-го. Тоді молодий луцький театр «Гармидер» виграв від конкурсу «Lutsk Challenge Awards» 10 тисяч доларів на облаштування мистецького простору у старому ангарі. Театральне та концертне життя тут вирувало аж до початку великої війни.
Після вибухів 24 лютого «Ангар-stage» за декілька годин перетворився із культурного осередку на волонтерський штаб у Волинській області. Сцену та декорації демонтували, а на їхньому місці поставили ящики з військовою амуніцією, бронежилетами, касками, медициною та продуктами харчування для бійців. Тепер сюди з самого ранку з’їжджаються військові автівки, а замість грайливого цокання підборів чути важку ходу військових берців.
Очільниця волонтерського штабу «Ангар» та колишня акторка «Гармидеру» Ольга Валянік розповідає, що вранці 24 лютого вона зателефонувала до керівниці театру «Гармидер» Руслани Порицької і запропонувала почати волонтерити у мистецькому просторі. Почула згоду.
«Поважаємо усіх військових»
Перші дні волонтерства в «Ангарі» були шаленими: ніхто не знав, чого чекати далі. Усі працювали на адреналіні, мало спали та часто не встигали поїсти. Волонтерство стало легшим, коли згодом налаштувати чітку структуру роботи.
Так з’явилися міжнародний відділ, автомобільний, медицини, відділ тактичних речей та засобів гігієни, відділ продуктів харчування, комунікаційний та вантажно-пакувальні відділи. Театр швидко став на волонтерські рейки.
«Ангар» допомагає ЗСУ: отримує офіційні запити від військових частин, в яких вони зазначають свої потреби. Більшість запитів — дороговартісні, тому волонтери визначають, що можуть закрити власними силами, а на що потрібно оголосити збір. Допомагають із амуніцією, автівками, зв’язком, засобами гігієни, продуктами харчування, медициною, формою та взуттям.
Ольга Валянік
«У першу чергу закриваємо потреби тих, хто «на нулі». І по залишковому принципу намагаємося допомагати тим, хто в тилу. Але якщо хтось, для прикладу, з Луцької тероборони, попросить спальник, то ми його дамо. Ми поважаємо всіх військових», — каже Ольга.
Також додає, що з початку війни запити військових змінились. Якщо на початках усі шукали бронежилети, каски та військову форму, то зараз більше потрібні тепловізори, дрони та автомобілі. Також часто просять супутники зв’язку «Старлінк».
Окрім військових, іноді до штабу звертаються цивільні, переважно — це люди, які живуть на територіях, де ведуться бойові дії, або вимушені переселенці. Якщо є можливість допомогти, то допомагають. Штаб співпрацює із волонтерами, які возять гуманітарні вантажі, то докладають їм допомогу.
Географія, куди відправляють допомогу, широка. Це — зони бойових дій та території, що постраждали внаслідок війни. Бувають випадки, що відправляють посилку військовослужбовцю, а вона не доходить — адресат загинув.
Гроші для «Ангару» збирають навіть діти
«Ангар» оголошує різноманітні збори: на автівки, турнікети, амуніцію та дрони.
Окрім цього, волонтери постійно проводять благодійні заходи. Один із них — Angar Music Stage. Це — імпровізована сцена на одній із центральних вулиць Луцька, на якій грають та співають українські музиканти. У благодійну скриньку збирають кошти на потреби армії. За пів року війни на Angar Music Stage виступали такі гурти, як «Тартак», «Фіолет», «Ot Vinta», музикант Сергій Асафатов та багато інших. Також до збору долучаються місцеві діджеї, які грають у парку та збирають гроші.
Штаб співпрацює з іноземними благодійниками. Постійно допомагає культурний осередок із польського міста Красностав. А волонтерка з Нью-Йорка Саллі Беар самостійно збирає гроші через соцмережі, закупляє та передає до Луцька допомогу. Також жінка сама приїжджала на Волинь, аби ближче познайомитись із роботою «Ангару».
До збору коштів постійно долучаються і місцеві жителі: один дідусь віддав свою пенсію на потреби військових, діти приносять кошти, які їм подарували на день народження, продають черешні, пиріжки, картини та вироби з бісеру. 13-річний Андрій лущив горіхи, які згодом передавали на фронт військовим.
Також волонтери організували акцію «Відправ Лесю на фронт», під час якої закликали усіх небайдужих донатити 200 гривень на рахунок фонду.
«Ангар» співпрацює із харківськими, київськими, миколаївськими, житомирськими та іншими українськими волонтерами. Волонтерський рух став потужним, дружнім та організованим.
Штаб працює щодня та без вихідних. Волонтери втомлюються, однак не зупиняються. Оля Валянік каже:
«Аби запобігти вигоранню та втомі, кажемо, щоб люди відпочивали, коли їм потрібно. Адже треба знаходити сили працювати далі і тримати штаб на плаву. Будемо працювати до перемоги, по-іншому ніяк».
«Здоров’я — основне»: як луцькі волонтери допомагають пораненим по всій Україні
Двері складу благодійного фонду «Волинь SOS» відчинені навстіж. Ось-ось має приїхати вантажівка із допомогою, потрібно усе розвантажити та занести всередину. На вулиці стоять декілька чоловіків, які прийшли допомагати. Поруч по телефону говорить Дмитро Василенко — голова фонду.
Дмитро Василенко
Всередині за стосом паперів за столом сидить Наталія Ариванюк. Вона волонтерка фонду, хоч себе жартома називає амбасадором. Підлога приміщення заставлена ящиками з медикаментами, адже основний напрямок роботи «Волинь SOS» — допомога українським медичним закладам, де лікуються поранені військовослужбовці.
Співзасновники «Волинь SOS» — луцькі волонтери, які працюють із 2015 року. Протягом останніх років фонд закуповував для медзакладів необхідне обладнання, облаштовував столові та санвузли, робив ремонт в операційних та палатах.
«Нам зараз легше працювати, бо не починаємо все з початку. Вже маємо своє ім’я, налагоджені контакти», — каже Дмитро Василенко.
Наталія Ариванюк
Наталія Ариванюк — приватний нотаріус. Волонтерити почала у 2014-му році, коли вперше переступила поріг одного з місцевих військових госпіталів. Тоді туди привезли перших поранених бійців.
«Я ще тоді не знала, як поводитись та про що з ними розмовляти. Але дуже хотіла підтримати поранених. Тому замовила відбивні, картоплю, салат і з цими каструлями прийшла всіх нагодувати. Хлопці були дуже раді. Не так важливою була їжа, як увага», — пригадує Наталя.
Згодом співпраця із медичними закладами змінилася: Наталя, як волонтерка, допомагала облаштовувати їдальні, шукала фінансування на медичне обладнання, медикаменти та ремонт операційних і палат.
Велика війна застала жінку вдома. Після вибухів 24 лютого зрозуміла: потрібно повертатись до активного волонтерства. Вже вранці до неї почали телефонувати і просити про допомогу.
Спочатку Наталя волонтерила самостійно, потім вирішила доєднатися до «Волинь SOS». З Дмитром Василенком вона товаришує з дитинства — виросли в одному дворі. Якось зустрілись і вирішили об’єднати сили.
Якісна медицина — дорога
Штаб «Волинь SOS» вибудував співпрацю, як з медичними закладами, так і з військовими частинами. Працюють із запитами, які отримують від лікарень.
Якщо не можуть закрити запити власними силами, шукають колег, які допоможуть знайти та викупити усе необхідне. Співпрацюють із луцьким штабом «Ангар», благодійним фондом «Із янголом на плечі», громадською організацією «Волинське братство святого Володимира Великого», міжнародним волонтерським логістичним центром «Марлог» та іншими благодійниками. Також мають відкриті рахунки, де збирають донати. Співпрацюють із американським фондом «United Help Ukraine». Вони надають багато допомоги.
Зазвичай збирають кошти на медичне обладнання. Два місяці тому була велика потреба в апаратах зовнішньої фіксації та пластинах, які згодом встановлюють на кістку пораненого. Щоб зібрати необхідну суму, подавалися на міжнародний грант.
«Хлопці молоді, їм хочеться надати максимально якісно, а це — максимально дорого», — каже Наталія Ариванюк.
Зараз закривають питання щодо забезпечення медичних закладів, які допомагають пораненим військовим, VAC-апаратами. Це —медичне обладнання для вакуумної терапії лікування ран. Один такий апарат коштує 50 тисяч гривень. Потрібно викупити 20.
Також планують придбати нові лапароскопічні стійки, адже наразі медичні заклади забезпечені ними частково. Ця апаратура дозволяє хірургам якісно проводити лапароскопічні операції (черевна порожнина і таз).
«Раніше поранені страждали від того, що рани довго загоювалися. Доходило до того, що збиралась інфекція та починався остеомієліт кістки. VAC-апарати допомагають витягати усе, що збирається, залишаючи рану сухою, тоді вона швидше загоюється. Процес одужання та реабілітації набагато пришвидшується», — каже Наталя.
Також купують термобілизну, взуття і форму для військових.
«Працюємо не масштабно, передаємо не тисячами, але маємо можливість закрити потреби, якщо до нас звертаються», — каже волонтерка.
Іноді штаб допомагає адресно людям, які залишають у прифронтових зонах: відправляють продукти, засоби гігієни та медикаменти.
Наталя каже, що у 2022-му їм займатися волонтерством легше, чим в 2014-му. Часто люди телефонують першими та пропонують допомогу — волонтери вже не «самі в полі».
Куди сходити у Луцьку
Кав’ярня «Kava Avenue»
вул. Винниченка, 25
Затишна кав’ярня у центрі міста, де можна випити смачної кави та посмакувати різноманітними десертами. З початку великої війни кав’ярня активно допомагає волонтерам. Власник закладу Андрій Хоменко щотижня передає волонтерському штабу «Ангар» десятки кілограмів кави та гроші.
UNO Specialty Coffee
вул. Словацького, 9
Кав’ярня у центрі Луцька. Окрім кави та смачних десертів, заклад може похвалитися широким меню з різноманітними стравами.
UNO долучається до волонтерства, збирає кошти на потреби армії. Часто у закладі можна побачити скриньку, в яку збирають кошти для волонтерів.
Кав’ярня-кондитерія «Старе місто»
вул. Драгоманова, 11
Кав’ярня розташована у старому місті. Вона відома своєю випічкою власного виробництва. Цей заклад — інклюзивний, адже у ньому працюють люди із синдромом Дауна. Після 24-го лютого у приміщення кав’ярні облаштували волонтерський центр, де допомагають вимушеним переселенцям.
Музей сучасного українського мистецтва Корсаків
вул. Карбишева, 1
У музеї сучасного мистецтва часто відбуваються виставки та різноманітні культурні заходи. Під час війни у закладі сформували «Арт-Батальйон», адже, за словами засновників музею, мистецтво також має здатність лікувати та зцілювати. Щодня до музею запрошують на зустрічі артистів, художників та письменників.
Кав’ярня «Шарлотка»
вул. Богдана Хмельницького, 8
Кав’ярня у старому місті активно долучається до волонтерства. «Шарлотка» є спонсором волонтерського проекту «МедіаКава», в рамках якого під час інтернет-аукціону усі охочі змагаються за можливість попити кави у «Шарлотці» з відомими медійними особистостями. Усі виручені кошти волонтери відправляють на потреби ЗСУ.
Кафе «Легенда»
вул. Лесі Українки, 28
У легендарному луцькому закладі можна поїсти смачної піци та багато інших страв з меню. Кафе також не стоїть осторонь волонтерства: годує безплатними обідами вимушених переселенців.
Еля Серкожаєва
Коментарів немає
Залишити коментар