Інформаційна війна: фото і відео ще не остаточний доказ

Зовсім нещодавно світ обійшли фото зі святкування Дня Перемоги в москві. На головному пропагандистському “1 каналі” росії транслювали великий концерт і серед світлин жертв Другої світової (яку рашисти продовжують називати великою вітчизняною) було зображення відомих американських грабіжників  Бонні Паркер і Клайда Берроу. Ні Бонні, ні Клайд не дожили навіть до початку цієї війни, адже у 1933 році їх вбили поліціянти штату Техас. Та цей випадок корисний, адже він демонструє не лише примітивність російської пропагандистської машини, а й те, що фото і відео не є безумовними доказами події чи ситуації, яку вони демонструють. Інколи біля них можна навіть помітити примітку – фото чи відео несуть виключно ілюстративний характер. Проте це лише інколи. Багато видань у гонитві за переглядами й популярністю “забувають” про це повідомити.

Тож обличчя солдат, відео пожеж чи обстрілів не завжди відповідають новині, яку ілюструють і про це важливо пам'ятати. Ілюстрування – це поширений медійний інструмент, але професійні видання зобов'язані це зазначати. Натомість російські інформаційні злочинці зумисне “вкидають” сфабриковані фото і відео аби посіяти сумніви й паніку в українському суспільстві. Згадаймо хоча б їх діпфейк Зеленського. Як пояснює Вікіпедія, діпфе́йк – методика синтезу зображення людини, яка базується на штучному інтелекті та використовує поєднання і накладення одних зображень та відео на інші зображення або відеоролики. Діпфейк можна використати для створення фальшивих відео і прикладом такого є фейкове звернення Зеленського про здачу Донбасу та пропозиція скласти зброю на початку березня 2022 року. На щастя, російські пропагандисти зробили його невміло і вже з перших хвилин світова аудиторія розуміла, що це брехня, проте не варто забувати – такі технології існують і фейки бувають досить якісними. Тож в час війни не забуваймо –  фото або відео ще не остаточний доказ.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію» за сприяння Європейського Союзу, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Волинська фундація” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Анна Данильчук, ГО “Волинська фундація”