Хвилястий чуб, неймовірна посмішка, стрімка впевнена хода — так 23-річного Воїна 14 ОМБР ім. Князя Романа Великого описують побратими, якого ще найвеселішою людиною в підрозділі.
- Колюня я, 23 рочки пацану. Мене фотографувати? Та мені треба завивку зробити, чи хоч гребінця дайте! Чекайте, я зроблю пристойний вигляд! Ох, ця моя щілинка між зубами, і брови, як у колишнього генсека, і прищі (яких немає) там позамазуйте... Віталік, мене забирають служити в фотовійська!.. В газеті про мене не писати, тільки номер телефону для знайомств з дівчатами можете дати!
При особистому спілкуванні жартівник і вихор Колюня миттєво зникає. З'являється розсудливий і дієвий Микола, волинянин, воїн, який із початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України, і вже рік воює в складі одного з механізованих підрозділів нашої Князівської бригади. Пекельні бої Донбасу і Харківщини не змогли змінити Миколину вдачу.
- Такий характер. Мені з ним нелегко, бо не завжди хочеться жартувати. Війна, знаєте, не сприяє цьому. Але розумію, що навіть у найскладніші моменти таким чином підбадьорюю побратимів. Тому, коли там після вашого матеріалу мені дівчата почнуть писати?
Колюня знову за мить стає душею підрозділу, сипле жартами і змушує сміятися. І на мить якось навіть забуваєш про фронт...
А Микола просить українців, тих, що далеко від фронту, не забувати про війну. Бо Перемога здобувається не тільки зброєю, і вона має бути наша спільна!
Коментарів немає
Залишити коментар