Більше як сто військових медиків, захоплених на “Азовсталі” та меткомбінаті Ілліча в Маріуполі, перебувають у полоні рашистів. Тривалий час вони були “полоненими-невидимками”, адже як російська, так і українська влада не визнавали сам факт їхнього потрапляння в полон. Нещодавно Україна змінила їхній статус зі “зниклих безвісти” на військовополонених. Натомість Росія й надалі наполягає, нібито не утримує медиків із Маріуполя, але використовує їх за фахом.
Про це пише Медійна ініціатива за права людини у статті-розслідуванні від 9 липня.
Зазначається, що медики військового шпиталю №555 ЗСУ в Маріуполі потрапили в полон 12 квітня, коли перебували на Металургійному комбінаті ім. Ілліча.
Там вони були разом із бійцями 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Білинського, 56-ї окремої мотопіхотної бригади, нацгвардійцями та колишніми цивільними медиками, які напередодні вступили до лав територіальної оборони Маріуполя.
Військовий шпиталь №555 у Маріуполі до повномасштабного вторгнення РФ
До того, як потрапити в полон, медики 555-го військового госпіталю протягом місяця перебували в укритті ММК, куди разом із пацієнтами евакуювалися із розгромленого росіянами приміщення шпиталю.
Відомо, що полонені медики з Маріуполя утримуються в Оленівці (куди спершу вивезли всіх), Донецьку, можливо, деяких інших закладах на території ОРДО, а також у містах Таганрог, Ростов-на-Дону, Курськ у Росії.
МІПЛ називає імена деяких медиків, які опинилися в полоні:
- Олена Кривцова, лейтенант медичних сил, ординатор госпітального відділення військового шпиталю №555
- Олена Зубова, медична сестра з хірургічного відділення
- Олена Бійовська, старшина, операційна сестра
- Юрік Мкртчян, лейтенант медичної служби, ординатор клініки анестезіології, реанімації, інтенсивної терапії та детоксикації у м. Дніпро (переведений у Маріуполь уже в березні 2022 року)
- Валентина Зубко, старший лейтенант медичної служби, терапевт-ендоскопіст
- Володимир Шапков, військовий хірург-ординатор
- Владислав Дідух, лейтенант медичної служби, очолював госпітальне відділення шпиталю № 555
- Сергій Дорошенко, цивільний лікар-педіатр із Маріуполя (25 лютого записався до ТрО Маріуполя, після чого його спрямували до шпиталю №555)
- Костянтин Клочихін, капітан медичної служби (на початку повномасштабної війни його спрямували в Маріуполь надавати медичну допомогу військовим, після втрати командування їхній підрозділ приєднався до шпиталю на ММК ім. Ілліча)
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії і Маріуполь потрапив в оточення, 555-й госпіталь продовжував працювати. Щодня туди привозили багато важкопоранених і травмованих військових і цивільних.
Фото з ФБ Андрія Кривцова
“Орієнтовно 15 березня на шпиталь скинули авіабомбу, будівля зруйнувалась. Медики, що там залишилися, розділилися на дві групи. Одна пішла з азовцями до “Азовсталі”, друга приєдналася до 36-ї бригади морської піхоти на комбінаті ім. Ілліча. Крім них, там були медики з дніпровського шпиталю, яких уже після 15 березня вертольотами прислали на допомогу“, – розповів МІПЛ Андрій Кривцов, старший брат чоловіка полоненої Олени Кривцової.
Після середини квітня стало відомо, що полонених медиків розділили на дві групи. Першу відправили в лікарні на територію Донеччини, яку контролює т.зв. “ДНР”. Другу – в СІЗО міста Таганрог (РФ).
Родичі дізнаються про долю полонених із фотографій, які поширюють росіяни на своїх сайтах, а також із повідомлень від звільнених сусідів по камерах.
Олена Бійовська
Так отримала інформацію Світлана, сестра 49-річної Олени Бійовської: “У полон потрапив увесь персонал шпиталю, але їх не визнавали полоненими, їх наче не було. А потім зі мною зв’язалася жінка, сказала, що була в одній камері з Оленою в Оленівці, згодом їх перевели до Таганрога”.
Лейтенант медичної служби Юрік Мкртчян, родом із Луганщини – один із медиків, яких доправили з Дніпра гелікоптером на підсилення шпиталю в Маріуполі вже після оточення міста.
“Про те, що Мкртчян перебуває в Маріуполі, його рідні не знали, аж поки місто не опинилося в повному оточенні росіян. Юрік був серед медиків, яких на допомогу маріупольським лікарям відправили з Дніпра. Попри великий ризик, їх одразу відправили на комбінат ім. Ілліча та “Азовсталь”, – пише МІПЛ із посиланням на сестру Мкртчяна Карину.
12 квітня Юрік зателефонував сестрі і повідомив, що, швидше за все, вони здаватимуться в полон. Після цього майже два тижні в рідних чоловіка не було про нього жодної інформації. Згодом дружині Юріка з невідомого номера прийшло повідомлення, що він живий і перебуває в колонії в Оленівці.
За деякий час дружині знову прийшло повідомлення – цього разу фото листа, написаного Юріком від руки. Із нього зробили висновок, що Юрік у дуже скрутному становищі.
Лист Юріка Мкртчяна
Останній раз Юріку дали зателефонувати рідним 8 червня. Щоразу під час дозволених коротких розмов чоловік говорив лише про поранених, яких було дуже багато і яким не надавали медичної допомоги.
“Він розповів про 300 поранених, з них важких – 50”, – зазначає Карина.
Точна кількість медиків, які перебувають у полоні, достеменно невідома. Зі слів їхніх родичів, до середини червня вони майже нічого не знали про те, в яких умовах утримуються полонені і що з ними відбувається. “Більше того, на всі звернення представники компетентних органів України відповідали, що медики вважаються зниклими безвісти. Але потім їх таки визнали військовополоненими”, – пише МІПЛ.
Натомість Росія полон медиків досі не підтверджує. Родичі полонених медиків вважають, що одна з причин — залучення українських медиків до лікування російських військових, а також до лікування громадян України у полоні.
Коментарів немає
Залишити коментар