Як від навали окупантів Україну зі зброєю в руках боронить її ексміністр культури. ФОТО

Народний артист України та ексміністр культури Євген Нищук ще під час Революції Гідності не полишав свій народ і разом із ним стояв на барикадах. Коли війна постукала в домівку кожного українця — одним із перших штурмував військкомати.

В інтерв’ю Фактам Євген Нищук розповів, чому вирішив піти на фронт, чим займається наразі та як поєднує акторську діяльність зі службою.

Також артист поділився думками щодо того, яким стане театр після нашої перемоги у повномасштабній війні з рф.

– Чому ви вирішили йти служити?

– Рішення приєднатися до спротиву російським окупантам з’явилося практично одразу, і має якийсь причинно-наслідковий зв’язок ще із часами Майдану. Тоді навіть у найважчі ночі я теж нікуди не йшов і залишався з людьми.

У перші дні повномасштабного вторгнення я пішов записуватися в резерв ЗСУ – до ТРО. У багатьох випадках це було непросто, тому знайшов добровольче формування Вільна Україна. Там була створена група аеророзвідки, оскільки там працювали добре відомі Україні оператори, що відмінно володіють дронами.

– Ми працювали практично з перших днів на лінії Ірпінь – Буча – Стоянка – Романівка. Одним словом, на підступах до столиці. Там ми були понад місяць, до повного звільнення Київщини від окупантів.

Згодом переїхали в південну частину України – на Миколаївщину, та продовжили там наш спротив. Наразі я на навчанні нового безпілотника українських конструкторів, які дуже потрібні.

– Чи вдається вам поєднувати акторську діяльність зі службою?

– Активне творче театральне життя в перші 3,5 місяці практично повністю зупинилося. і тільки з травня місяця почало оживати. Я працюю в Національному театрі ім. Івана Франка і граю в театрі Лесі Українки.

Ситуація мого поєднання полягає в тому, що мої колеги по театру теж служать. Наприклад, вистава Украдене щастя, де героя Миколу грає Олександр Печериця. Її ми граємо раз на місяць. Коли його відпускають, тоді й я підлаштовуюсь. У мене є певні домовленості.

Ще вистава Момент кохання. Ми підлаштувалися так, що я приїхав на три дні і зіграв.

– Для мене це важливо, думаю, для людей також. Воно має наразі інший присмак і характер. Емоційно дуже важливо для мене, щоб якісь речі сублімувати.

Нових робіт наразі не готуємо. Зрештою, літній період – відпустки. Що буде з вересня – ми не знаємо, але на 23 серпня, перед Днем Незалежності, вже є погоджена вистава.

– Яке майбутнє українського театру після перемоги у війні з рф?

– Театр це така місія, яка не має певних часових обмежень. Театр і до війни, і під час війни, і після неї має бути тим, який рефлексує, передчуває та передбачає майбутнє.

Усі чекають на виставу Три товариші за книгою Еріха Марії Ремарка. У нас практично всі ці товариші – і мій герой, і Олександра Печериці, і Андрія Романіва – служать. Але ми обов’язково повернемось зіграти цю легендарну роботу, яка якраз говорить про те, що після Першої світової війни і практично перед Другою світовою Ремарк дуже багато посилав сенсів, меседжів і передбачень. Вона є вкрай актуальною.

Театр однозначно має бути європейським. Має бути багато співпраць із європейськими світовими театрами. Ми повинні увійти в їхню лігу, гастролювати та показувати світу вистави, які були б певним документом, драматургією, зокрема побудованою і на реальних подіях, що ми наразі переживаємо.

Євген Нищук – актор театру та кіно. Був міністром культури України з 27 лютого до 2 грудня 2014 року та з 14 квітня 2016-го до 29 серпня 2019 року.

Під час Помаранчевої революції його називали голосом Майдану, оскільки він виступав певним рупором. Він же став модератором на сцені Євромайдану 2013 року.