Ігор Палиця – давній друг і соратник Ігоря Коломойського, секретар комітету Верховної Ради з фінансів, податкової та митної політики, член депутатської групи «За Майбутнє» з осені 2019 року.
З травня 2014 по травень 2015 року очолював Одеську ОДА. Був головою Волинської обласної ради протягом 2015-2019 років. Також він – депутат Верховної Ради України у 2007-2014 роках та з серпня 2019 року по нинішній день. Сайт Informator.ua зібрав про нього доступну інформацію з відкритих джерел.
У 2006 році Палиця марно балотувався до Верховної Ради України від Селянської партії України. А вже у 2007 році був обраний від блоку «Наша Україна – Народна Самооборона». У 2012 році став депутатом Верховної Ради вже як самовисуванець. У 2014 році балотувався до парламенту від партії «Блок Петра Порошенка», у 2019 році балотувався вже самовисуванцем, але членом партії «УКРОП», у 2020 році став членом партії «За майбутнє».
Згідно з аналітикою руху «Чесно», Ігор Палиця з початку 2022 року до травня 2023 року відвідав лише 56% голосувань Верховної Ради України. При цьому неодноразово виїздив за кордон під час повномасштабної війни. А у 2023 році взагалі перестав ходити на засідання парламенту, виправдовуючи це тим, що не хоче працювати поруч з депутатами від проросійської партії ОПЗЖ. Попри це, журналісти раніше дорікали Палиці у поширенні проросійської маніпулятивної риторики, у виправдовуванні Ігоря Коломойського. Якби народних депутатів можна було звільняти за порушення законодавства про працю, то Палиця був би одним з найперших через свої пропуски роботи.
Часто прогулював засідання політик і у попередніх скликаннях парламенту. Ігор Палиця та його партія активно критикують ключові реформи, передбачені меморандумом про співпрацю між Україною та МВФ. А ще він виступав проти так званого «антиколомойського закону», який унеможливлює повернення ПриватБанку попереднім власникам, частина нардепів (у т.ч. Палиця) навіть звернулися до Конституційного суду, щоб визнати закон неконституційним.
«Джордж Сорос хоче зруйнувати Україну та всі людські цінності», «Громадські організації фінансуються західними фондами та іноземними агентами, тому їх потрібно вигнати з країни», – деякі з цитат Ігоря Палиці на телеканалі Ігоря Коломойського.
В нинішній каденції парламенту Палиці закидають те, що він не підтримував негайне відкриття декларацій у вересні 2023 року, провалив відновлення фінансового звітування партій та не підтримав закон про зменшення промислових викидів, голосував проти старту судової реформи у 2021 році, не підтримував повернення покарання за незаконне збагачення для держслужбовців. Раніше він голосував за ратифікацію Харківських угод у 2010 році (погодження на перебування російського флоту у Криму на довший строк за знижку на газ для України), які стали передвісником легкої окупації Криму росіянами у 2014 році, і за проєкт Закону «Про засади державної мовної політики» (хоча сам стверджував, що тоді був за кордоном, та хтось проголосував його карткою). Підтримав відставку прем’єрки Юлії Тимошенко та призначення прем’єр-міністром Миколи Азарова у 2010 році.
Закордонні маєтки родини Палиці та розбудова Буковелю
Журналісти «Української правди» знайшли маєток лідера партії «За майбутнє» у французьких Каннах. Виявилось, що він перебуває у власності родини нардепа ще з 2019 року. Маєток зареєстрований на ексдружину політика. Син та ексдружина Ігоря Палиця проживають у Швейцарії. Сину політика належить IT-компанія Incotech Sarl у Швейцарії.
Також з Палицею повʼязаний інший маєток у Франції – неподалік від Куршевелю у селищі Межеу. Він так само зареєстрований на компанію Оксани Палиці. Оксана Палиця є власницею компанії White Rock у Франції, головний офіс якої розташований у середньовічному замку Буффавенс, неподалік від Женеви. За даними французького реєстру компаній, White Rock займається нерухомістю, зокрема, будівництвом, придбанням будівель, а також їхнім комерційним використанням, орендою та управлінням.
У 2017 році журналісти Deutsche Welle писали, що група українських бізнесменів у 2012 році придбала в австрійському курортному містечку Земмерінгу в Альпах відомий готель «Панханс». З часом українці намагалися викупити всю туристичну інфраструктуру населеного пункту. Але українських інвесторів німецька прокуратура почала підозрювати у відмиванні коштів. Серед можливих власників називали австрійського бізнесмена та ексдепутата Томаса Шелленбахера, українського депутата Ігоря Палицю та мільярдера Ігоря Коломойського. При цьому фірма Шелленбахера будувала водоочисні споруди на курорті Буковель, який належав групі «Приват». Ресторанний бізнес в австрійському місті розвивав Віктор Шевченко – наближений до Коломойського політик та співвласник Буковелю. А мера Земмерінга Хорста Шрьоттнера навіть запрошували у Буковель, він особисто був знайомий з Ігорем Палицею. Втім, українські інвестиції здебільшого не дійшли до Земмерінгу, а придбана інфраструктура почала занепадати. Що б не казали австрійці у гірському містечку, Ігор Палиця публічно заперечував своє відношення до цієї нерухомості в Альпах. Мало того, в австрійських судових документах зазначається, буцімто Ігор Коломойський та Ігор Палиця у 2013 році сплатили 10 млн євро австрійській ультраправій Партії свободи за те, щоб Шелленбахер став депутатом.
У січні 2024 року стало відомо, що фірма ТОВ «Буковель», співвласниками якої є ексдружина та син політика, планує збудувати аквапарк на території гірськолижного курорту під брендом «Мавка». Влітку на території нового аквапарку відкриються 9 басейнів, три з яких, з температурою +35°C, працюватимуть просто неба протягом цілого року. Також на території аквапарку у «Буковелі» розмістять дев’ять саун, дитячу зону, фудкорт, бари та ресторан.
У 2019 році на землях ТОВ «Буковель» (18,4 га) родини Палиць на замовлення Поляницької сільської ради Івано-Франківської області почалося будівництво біатлонного комплексу, бюджет першої черги будівництва за тендером склав 148,35 млн грн. Роботами займається фірма «ПБС», яка входить до орбіти екснардепа Олександра Шевченка, який зараз представляє партію «За майбутнє» (яку очолював раніше Палиця) в обласній раді і є близьким до Коломойського. Бюджет другої черги будівництва – 162,5 млн грн. Ця фірма до війни отримала з бюджету майже третину мільярда гривень. Під час повномасштабної війни ці роботи довелося призупинити, а фінансування заморозити. Необхідно ще 127 млн грн, щоб завершити 1 та 2 черги будівництва, об’єкт готовий на 60-70%. Комплекс складатиметься з лижеролерної траси протяжністю 5 км; автомобільних та пішохідних тунелів і мостів; адмінбудівлі; глядацьких трибун на 3 тис. осіб; мережі систем снігонапилення; освітлення тощо.
У 2023 році стало відомо, що держпідприємство «Ліси України» уклало 3 договори з ТОВ «ПБС» на будівництво дороги довжиною 9,2 км на суму 30,6 млн грн, дорога проходить межею природного заповідника «Горгани» та з’єднає курорти «Бистриця» та «Буковель» (раніше їх з’єднувала лісова стежка). Дозвіл на будівництво нового курорту у гірському селі Бистриця ТОВ «Буковель» отримало наприкінці 2022 року. За даними групи екоактивістів Free Svydovets, новий курорт у Бистриці розрахований на одночасний прийом до 25 тис. осіб і матиме понад 200 км лижних трас і 28 підйомників.
Сумнівний заробіток через продаж нерухомості
У 2016 році Ігор Палиця отримав дохід у 35 млн грн, який відобразив у декларації. Сам він запевняв, що це кошти, які він отримав за продане компанії «АМЕРСФУТ» майно у 2016 році. Водночас, згідно з декларацією, у 2016 році Ігор Палиця володів лише одним майном – нежилим приміщенням у Києві площею 267,8 кв.м, яке він придбав у травні 2013 року за 3,4 млн грн. При чому до цієї компанії має відношення родич Геннадія Боголюбова – колишнього співвласника ПриватБанку та партнера Ігоря Коломойського. У 2017 році Палиця отримав від цієї компанії ще 6,4 млн грн, хоча нерухомості в нього ніякої вже не було. Загалом від цієї фірми Палиця за продаж нерухомості отримав понад 57 млн грн.
У 2019 році Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження, фігурантом якого є Ігор Палиця. Мовилося про розслідування схеми фальсифікації спецдозволів на користування надрами. За словами слідства, у березні 2016 року на сесії Волинської облради за ініціативи голови облради Ігоря Палиці депутати схвалили створення комунального підприємства «Волиньприродресурс». Основною метою створення підприємства був видобуток бурштину. За інформацією журналістів, в період 2016-2017 років «Волиньприродресурс» і кооператив «Геолог», за попередньою змовою з головою Волинської обласної ради, внесли недостовірні відомості у документи, які надавались для отримання спеціальних дозволів на користування надрами. В результаті був занижений розмір офіційних платежів до державного бюджету з більш ніж 600 млн гривень до 37,9 млн гривень. Втім, справа прокурорами у суді була програна.
У 2017 році журналісти «Слідства інфо» у своєму розслідуванні з’ясували, що нібито Ігор Палиця має «приватну армію» на Волині. Формування «Варта порядку» отримувало щороку мільйони гривень від фонду Ігоря Палиці, який тоді очолював Волинську облраду, та по 50 тисяч гривень від міськради Луцька. Ця структура охороняла будівлі обласної ради. Водночас, за інформацією ЗМІ, структура фігурувала у кримінальних провадженнях:
- щодо нападу на луцького бізнесмена Сергія Чурікова, який допомагав з організацією мітингів на підтримку переатестації волинських правоохоронців;
- про незаконне стеження за людьми;
Тодішній керівник Волинського обласного управління СБУ Олександр Феланюк зазначав, що керівник «Варти порядку» Олександр Тиводар, ймовірно, мав причетність до контрабанди і стеженні за посадовими особами. Попри те, що у громадських формуваннях забороняється зарплата за законом, учасникам «Варти порядку» все ж платили. За словами співрозмовників журналістів, учасники формування їздили охороняти об'єкти, мітинги, території.
Скільки заробляє та чим володіє Ігор Палиця
У 2023 році народний депутат Ігор Палиця заробив у Верховній Раді 584 тис. 167 грн. Ще 5 млн грн отримав як дивіденди від свого бізнесу – ТОВ «Лук Поінт». При цьому депутат витратив 600 тис. грн на охоронні послуги, 2 млн 641 тис. 780 грн на оренду житла, 1 млн грн на управління фірмою, 250 тис. грн на сплату податку на доходи. У 2024 році депутат вже отримав 5,19 млн грн дивідендів з бізнесу, витратив 600 тис. грн на управління ним, 650 тис. грн на охорону.
Станом на кінець 2023 року у депутата залишалося 440 тис. грн готівкою та 2 млн 722 тис. 401 грн на банківських рахунках. З нерухомості у політика квартира у Луцьку (423,1 кв. м), придбана у 2020 році за 2,7 млн грн. Ще орендує 2 офіси у Луцьку (93,1 кв. м та 41,9 кв. м) з 2019 року. Він зазначив, що мешкає з донькою.
У 2022 році Ігор Палиця заробив за роботу в Верховній Раді України 439 тис. 491 грн.
А у 2021 році заробив 333 тис. 924 грн зарплати у парламенті та 2 млн грн як подарунок від батька. Зі своїх заощаджень від початку повномасштабної війни депутат витратив 343 тис. 408 грн.
Транспортних засобів у депутата немає. Проте є дорогі наручні годинники Audemars Piguet Automatic (новий коштує від 5 до 60 тис. дол.), Rolex Oyster Perpetual (новий такий коштує від 6,5 тис. євро), Audemars Piguet Tourbillon Chronographe (новий коштує від 230 тис. євро). Ці годинники депутат придбав ще до 2014 року. Ігорю Палиці належить по 100% фірм ТОВ «Лук Поінт» (вірогідно, надає розважальні послуги у Буковелі, оцінена у 14 млн грн) та ТОВ «Хай В’ю» (оцінка 1 тис. грн). Також депутат має два іменні благодійні фонди, які називаються «Тільки разом».
З дружиною розлучився у 2002 році (за його словами). Втім, журналісти припускають, що частина активів депутата все ж належить колишній дружині, з якою депутат підтримує відносини, та їхньому сину. Деякі ЗМІ висувають думку, що Палиця спеціально записав майже все майно на ексдружину та сина, щоб не декларувати ці статки. У 2021 році журнал Forbes оцінив статки сім’ї Палиць у 250 млн дол. (44 місце у топ-100 українських багатіїв), у 2022 році Палиця перемістився вже на 49 місце. До бізнесу родини належать ТОВ «Буковель», універмаг «Луцьк», «Нафтохімік Прикарпаття» (Надвірнянський НПЗ), НПК «Галичина» (Дрогобицький нафтопереробний завод), також вони є партнерами Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова у нафтовому та були у збройному бізнесі («Рокіт-М», «Таргет-М»).
Також ексдружину депутата згадують в контексті знаменитої садиби Терещенків у центрі Києва. Її фірма ПАТ “Центрелеватормлинбуд” планує на місці старовинного будинку створити офісний центр, тривали численні суди. Втім, рішенням Верховного Суду зобов’язали КМДА зареєструвати право власності на об’єкт за громадою міста, наразі у будівлі планують створити музей.
У 1999 році Палиці стали власниками Луцького молокозаводу – «Торговий дім Любарт». Втім, у 2005 це підприємство занепало та виробництво продукції припинилося. З селянами навіть не розраховувалися за сировину через борги підприємства. А потужності почали використовувати як склади та морозильні приміщення. У 2004 році Ігор Палиця став Заслуженим економістом України.
У 2007 році родина стала власником АТ «Енко» - колишнього електроапаратного заводу. З кінця нульових до сфери впливу родини Палиць належить і луцький ЦУМ, який був записаний на дядька народного депутата, а зараз – на колишню дружину політика. І ТЦ «Мануфактура» у Сумах та частина нерухомості ТЦ «Львів», ТРЦ «Європа», готельний комплекс «Palace Del Mar», земля (2,5 га) під ЖК «Еллада» в Одесі та багато іншого.
У 2012 році ексдружина депутата стала співвласницею готелю «Лучеськ» у Луцьку, а ще вона має відношення до найдорожчого у місті готелю Noble. З 2011 року Ігор Палиця був неофіційним співвласником та президентом футбольного клубу «Волинь», на території ФК збудували комплекс SportLife, який орендує будівлю у Оксани Палиці. Також з Ігорем Палицею пов’язують луцький телеканал «Аверс».
А ще депутат є почесним президентом Волинського регіонального клубу рукопашного бою «Інсайт». У 2023 році фірми Палиць вирішила придбати мисливський центр під Івано-Франківськом та колишній Івано-Франківський хлібокомбінат.
Ексдружина депутата проживає у Швейцарії, де володіє віллою. А коли Ігор Палиця очолював Волинську облраду, журналісти йому дорікали, що він нібито більше часу проводить у Швейцарії, ніж у Луцьку.
Партнер Коломойського та кандидат наук
Ігор Палиця народився у Луцьку у 1972 році. Закінчив Волинський національний університет ім. Лесі України за спеціальністю «Історія і право» у 1994 році. Починав свій бізнес на початку 1990-х, купуючи бензин у країнах Балтії, згодом заснував українсько-латвійське підприємство «Мавекс-Л», де мав 50%. Пізніше долю латвійців у компанії викупив Ігор Коломойський. Компанія відкрила декілька АЗС та автобаз на Волині, а у 2017 році була ліквідована. Однойменну компанію «Мавекс» батька Ігоря Палиця ліквідували у 2020 році: вона заборгувала державі 39 млн грн, але її майно вдалося продати лише за 3,5 млн грн. У 1997 році Палиця почав працювати комерційним директором Надвірнянського НПЗ. З 1999 року працював в.о. члена правління та пізніше головою правління ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття».
У 2003-2007 роках Палиця керував ВАТ «Укрнафта», де 42% належало групі «Приват», а більше половини – державі, втім керували «приватівці». Цікаво, що у цей час «Укрнафта» придбала у наближених до Коломойського фірм «Авіас» та «Сентоза Ойл» 560 АЗС по 500 тис. дол. А у 2011 році сім’я Палиць отримала опціон у 10% акцій «Укрнафти». У 2007 році Ігор Палиця обраний народний депутат України у Верховній Раді від блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» (2007-2012). У 2012 році переобирається та не входить ні до яких фракцій. У березні 2014-березні 2015 років – голова Одеської ОДА. У 2015-2019 роках був членом партії «УКРОП» та очолював у цей час Волинську облраду. З серпня 2019 року – депутат Верховної Ради. У 2020-2023 роках очолював партію «За майбутнє», вів її на місцеві вибори на Волині у 2020 році, у парламенті входить до складу однойменної депутатської групи.
Коментарів немає
Залишити коментар