Чому орки вдягають памперси, коли чують про «Стінгери». ФОТО

Російські окупанти просто неймовірно бояться «Стінгерів» у руках українських захисників.

Про це повідомляє Генштаб ЗСУ у фейсбуці.

«Стінгер» сам по собі є стримуючим фактором – росіяни бояться підлітати на відстань його ураження», - каже оператор ПЗРК на псевдо «Тамерлан».

«Я воював проти Росії ще в 2015 році на Донеччині, а після демобілізації ще двічі служив у ЗСУ по контракту. У кінці лютого сам пішов у військкомат і потрапив у 128 бригаду.  Моя посада – оператор переносного зенітно-ракетного комплексу (ПЗРК). Працюю з вітчизняною «Іглою» та американським «Стінгером» і можу сказати, що мені вистачає роботи», - каже «Тамерлан».

Він додає: «Російська авіація працює тут практично щодня – «вертушки» і «Сушки». Нас обстрілюють некерованими авіаційними ракетами (НУРСами), з великокаліберних кулеметів та іншої зброї. Але, знаючи про наші ЗРК, росіяни дуже рідко залітають на відстань їх досяжності (до 5 кілометрів).

Найчастіше буває так, що літак чи гелікоптер вилетить із-за балки, швидко випустить кілька ракет навмання і одразу «пірне» назад. Одного разу мені, здається, вдалося поцілити ворожий літак. Я захопив ціль, зробив пуск і хоча прямого влучення не бачив, з-за балки, куди «пірнула» СУшка, пішов чорний дим. Наші розвідники запускали туди дрон, але не побачили збитого літака. Напевно, йому вдалося дотягнути до окупованої території».

«Стінгер» набагато ефективніший за «Іглу». Ним легше захопити ціль і простіше зробити пуск. Операція набагато плавніша, легша, можна сказати, приємніша для оператора. Крім того, «Стінгер» сам по собі є стримуючим фактором – росіяни, знаючи про нього, бояться підлітати на ближні дистанції, тому їхні обстріли малоефективні. Родом я з Хмельниччини, дома мене чекають дружина й 11-річна донечка. Я воюю тут у першу чергу заради них!» - пояснює український воїн.