Сльози, теплі спогади і поезія – таким був вечір пам’яті багаторічного ректора Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки, науковця та видатного освітянина Нестора Бурчака, присвячений 90-ій річниці з дня його народження.
Місце проведення заходу організатори обрали також символічне – Музей Лесі Українки. Адже саме за ініціативи Нестора Бурчака викладачі Луцького ДПІ свого часу почали комплектувати фонди та представили першу музейну експозицію.
На вечір прийшли рідні, товариші, колеги видатного освітянина та його послідовники.
Нинішній ректор уже Волинського національного університету ім. Лесі Українки Анатолій Цьось зазначив, що має за честь продовжити справу Нестора Бурчака та втілити в життя його ідеї.
«Ми зараз пишаємось нашим університетом, нашим прекрасним музеєм… Ми пишаємось тим, що посідаємо достойні місця в різних всеукраїнських рейтингах вишів, що маємо подвійну освіту, але університет формується протягом багатьох років. І кожен з його ректорів зробив вагомий внесок у розвиток вишу. І переоцінити вклад Нестора Володимировича неможливо. Нам треба пам’ятати тих людей, які проробили титанічну роботу і зробили стратегічний вклад у розвиток спочатку педінституту, а потім уже і університету – тому ми створимо ще музей історії університету, щоб у ньому була достойна згадка про кожного із ректорів», - наголосив Анатолій Цьось.
Колега та товаришка Нестора Бурчака Валентина Ілляшенко пригадала наскільки обізнаною і високо освіченою людиною був Нестор Бурчак, адже він ще тоді вірив, що інститут переросте в університет.
«Коли ми відвідали його майже в останній день його життя, то він сказав нам «Тримайтеся купи!». Це був заклик і настанова, щоб і його заступники тримали колектив, щоб колектив залишався такий самий згуртований… Ми справді тримаємо пам’ять про нього і розповідаємо своїм молодим колегам, що ті традиції, які він заклав в освіті – вони належать не тільки нашому вузу, а й всім вузам в Україні. За короткий період Нестор Бурчак збудував дуже могутню базу – у 1982 р. гуртожиток №4, у 1984 р. гуртожиток №5, пізніше – гуртожиток №6, лабораторний корпус, Музей Лесі Українки та аудиторний корпус, і проект приміщення бібліотеки. Він завжди вмів захистити людей, навіть якщо доводилось йти по лезу ножа. Душа і серце Нестора Бурчака були вимощені золотими правилами життя, які він сповідував завжди і, від яких він не відступав», - пригадала Валентина Ілляшенко.
Друг родини Нестора Бурчака Марія Тарасюк поділилась спогадами про любов науковця до природи.
«Я мала честь не лише працювати, а й відпочивати з ним. Який він був природолюб! Мені здається, що він знав мову дерев, мову звірів… коли ми бували на природі, то я просто дивувалась скільки він знав видів рослин, про життя плазунів. Я завжди дивувалась, де у такої маленької людини титанічна любов до всього».
На вечорі пам’яті лунали також поезія Ліни Костенко у виконанні народної артистки України Людмила Приходько та відеоспогади українського літературознавця Миколи Жулинського та українського письменника Юрія Щербака.
На завершення донька Нестора Бурчака докторка географічних наук, професорка Наталія Коцан висловила слова вдячності всім, хто добрим словом згадав про її батька та наставника.
Коментарів немає
Залишити коментар