Історія захисників з Волині - батька й сина, які до повномасштабної війни працювали лісівниками, - приклад справжнього патріотизму та героїзму.
Тато - Анатолій Литвинчук - зараз працює військовим водієм-механіком. Вивозить загиблих та поранених із зони бойових дій. Десятки врятованих життів. І не врятованих… Ця робота змінила його світогляд і зробила дуже мовчазним, - повідомляють у Поліському лісовому офісі.
Нещодавно Анатолій був у короткій відпустці. Приїздив по чергову автівку, яку для його частини передали лісівники спільно з латвійськими партнерами. Також виконав важливу місію - вручив подяку директору Поліського лісового офісу ДП "Ліси України" Олександру Кватирку - за постійну підтримку.
«Олександр Михайлович сам особисто надає дуже багато для військових. Знаю, що він не любить про це розповідати, як і директор нашої філії - Олег Павляшик. Як і всі лісівники, в принципі. У нас це все ніколи не було в пріоритеті, лісівники люблять справи, а не розмови», - каже Анатолій Литвинчук, який до війни працював у філії «Любешівське лісомисливське господарство» помічником лісничого. Все свідоме життя минуло в галузі, тож такі переконання - з власного досвіду.
Він і сам такий. Говорить завжди справами. Саме за ці його якості свого часу громада обрала сільським головою. Родом Анатолій із с. Бихів на Любешівщині - тепер Камінь-Каширського р-ну. Там і мешкає його родина
За час повномасштабної війни пройшов усі найгарячіші точки. Але про це він також не хоче говорити. Син Олександр зараз поранений.
«Йшов до бліндажа, коли прилетіло. Зараз у госпіталі. Думаю, скоро все буде добре», - каже тато.
«Завершуємо розмову з Анатолієм на думці про те, що ніхто з нас вже не буде таким, як раніше. Але добре це чи погано - варто буде подивися після Перемоги. Зараз головне - жити і допомогти врятуватися іншим. Кожен може це робити, незалежно від місця перебування. І кожен має понад усе цього хотіти. От тоді ми справді станемо непереможні», - зазначають у повідомленні.
Коментарів немає
Залишити коментар