російсько-білоруські відносини продовжують залишатися під пильною увагою міжнародного співтовариства. Нещодавні події додали ще один елемент до комплексного політичного ландшафту цих двох країн: прострочені єврооблігації білорусі стали новим інструментом тиску з боку росії.
Режим лукашенка стикається із серйозними фінансовими проблемами, у тому числі й з невиплатою боргів щодо єврооблігацій. Ця ситуація набуває особливої значущості на тлі повідомлень про те, що російський бізнес, який підштовхує кремль, вимагає повернення вкладених коштів. Телеграм-канал ВЧК-ОГПУ, близький до російських силовиків, стверджує, що російські компанії активно лобіюють тиск на білорусь з метою повернення боргів.
Єврооблігації білорусі традиційно залучали російських інвесторів завдяки високій прибутковості — на 1-2% вище, ніж у аналогічних інструментів інших держав чи комерційних компаній. Це робило їх вигідною інвестицією, і багато російських компаній вклалися у них без прямих вказівок із кремля.
Однак в умовах, коли пряме кредитування з російського бюджету було обмежене, саме російські компанії, які часто афілійовані з державою, стали основними покупцями білоруських євробондів. Це виглядало як форма підтримки режиму лукашенка, спрямована на латання бюджетних дірок.
На перший погляд, кремль не втручається у дії російських компаній, які потребують повернення боргів. Перші судові провадження вже закінчилися на користь російських інвесторів, але Міністерство фінансів білорусі поки не виплачує гроші. путін може використати цю ситуацію як додатковий важіль тиску на лукашенка, стверджуючи, що це комерційні компанії мають право відстоювати свої інтереси, а російська держава не може їм у цьому перешкоджати.
Такий підхід дозволяє рф дистанціюватися від прямого тиску на білорусь, одночасно зберігаючи можливість впливу на мінськ. Євробонди стають інструментом неявного, але дуже ефективного тиску. російська держава може навіть запропонувати компенсацію за рахунок свого бюджету, що виглядатиме як морквина для білоруського диктатора, покликана стимулювати її до виконання фінансових зобов'язань.
Перспектива розгляду у Лондонському третейському суді також стає дедалі реальнішою. Якщо справа дійде до суду і білорусь програє, режим лукашенка не залишить аргументів проти виконання рішення. Це створить новий важіль тиску кремля.
У разі програшу та необхідності виплати компенсацій питання арешту майна за кордоном також постає на порядок денний. Однак у білорусі за кордоном практично немає активів, які можна було б заарештувати за рахунок боргів. Це ускладнює ситуацію для кредиторів, але не зменшує тиску на лукашенка всередині країни.
Таким чином, прострочені євробонди білорусі стають не просто фінансовою проблемою, а важливим політичним інструментом у руках росії. Використовуючи комерційні компанії, російське керівництво може тиснути на мінськ, зберігаючи при цьому формальну незалежність від цього процесу. Така стратегія дозволяє москві ефективно маневрувати у складних політичних реаліях та посилювати свій вплив на мінськ, зокрема у питанні збільшення російського контингенту всередині білорусі, а також тиску з метою надання армії рф доступу до всього південно-західного кордону.
Коментарів немає
Залишити коментар