Марко Мельник — командир хорунжої служби 20-ї бригади «Любарт» 1-го корпусу Нацгвардії «Азов». До повномасштабного вторгнення він займався видавничою діяльністю: заснував перше ветеранське видавництво після служби в «Азові» у 2014–2016 роках.
24 лютого 2022 року видавництво втратило актуальність у звичному розумінні. Офіс у Києві перетворився на волонтерський штаб, команда — на військових. Сам Марко опинився в теробороні столиці, - йдеться в інтерв’ю для «».
Разом із підрозділом він тримав і зачищав Ірпінь. Марко говорить про свій шлях національної ідентичності, який почався в Кривому Розі: Майдан, українські книги, АТО, «Азов», а згодом — командування хорунжою службою. Службою, яка працює не зі зброєю, а зі свідомістю: просвітництво, мотивація, сенси, внутрішня стійкість.
Марко сприймає війну як постійний стан. Не як катастрофу, яку треба «перечекати», а як реальність, у якій доводиться жити, дорослішати й брати відповідальність.
«Не чекати кінця війни, а навчитися жити в її умовах», — говорить Марко.
І саме в цьому він знаходить щоденну мотивацію: прокинувся живим, не в полоні, маєш шанс зробити щось корисне — цього достатньо, щоб діяти. Сьогодні Марко разом із бригадою «Любарт» розвиває проєкт «Сталеве слово» — мілітарну спільноту свідомих людей. Не фанатів війни, а тих, хто розуміє її природу й свою роль у ній. Бо воювати має кожен — каже Марко — просто у свій спосіб.
Проєкт планують розвивати й в Одесі. Місті, яке, на думку військового, сьогодні повертається до власної української ідентичності — тієї, що розквітала тут у ХХ столітті до знищення радянською системою.
Детальніше – у сюжеті.
Коментарів немає
Залишити коментар