10 жовтня у львівському військовому шпиталі від отриманої мінно-вибухової травми помер 23-річний ковельчанин молодший лейтенант Махнюк Юрій Миколайович.
Про це повідомив міський голова Ковеля Ігор Чайка.
За словами міського голови, травму волинянин отримав 1 вересня:
«Це сталося в перший день вересня, коли діти йдуть до школи. Коли по всій країні мало б бути урочисто й піднесено. Радість мала б бути. Але на нашу землю прийшов російський окупант, і 23-річний молодий чоловік, який на початку цього страшного року вже став інженером-технологом у міжнародній компанії Modern-Expo, де працював з 2020-го, був мобілізований. З мирної професії перейшов у військову.
І ось вересень, місто Соледар Донецької області. Артилерійський обстріл противником позицій 4 механізованої роти, в якій воював Юра. Осколкове проникаюче поранення голови було важким».
За життя бійця лікарі боролися понад місяць, але врятувати не змогли.
В останній земний шлях Героя провели вчора, 12 жовтня, у Ковелі.
«Стільки щедрого осіннього сонця і спогадів. Чого варті лише слова найближчого Юриного друга про те, що він був, немов прототип героя з пісні Кузьми «Добряк»… І більше його немає з нами. Це 20-й загиблий з нашої громади. Молоде життя , яке лише входило в силу, набирало обертів. Світла людина, яка дуже любила свою сім‘ю: тата, маму, сестру.
Сьогодні під час громадянської панахиди казав, що в цивілізованому суспільстві ступінь зрілості цього суспільства визначає ставлення і до людей, і до тварин. Маленька і промовиста деталь: Юра колись підібрав кволого собачку, приніс до батьків, виходив і дав дім. Це риса любові та співпереживання. Це те, що відрізняє нас від оскаженілого рашистистого сусіда.
Це те світло, за яким сумують сьогодні сотні людей: вчителі та однокласники зі школи №9, де він вчився, з Ковельського промислово-економічного коледжу, з кафедри військової підготовки ЛНТУ, випускником якої Юра став 2020 року, компанії «Модерн-Експо», де встиг зовсім недовго попрацювати інженером-технологом.
Цей юний воїн, за життя якого 40 днів боролися лікарі, лишив нам слова, які були і його життєвим кредо. Звучать вони так: Я не можу опускати рук! Якщо він не опускав їх до останнього, то і ми – не можемо! Хоч як тяжко нам зараз. Найтемніша ніч завжди перед світанком. І Юра один з тих, хто нам цей світанок наблизив ціною свого життя. Низький уклін батькам за сина! Вічна пам’ять!» – написав мер.
Коментарів немає
Залишити коментар