На Волині - спалах рідкісної хвороби

У с. Садів, Луцького району зареєстровано випадок захворювання на туляремію.

За результатами проведеного епідрозслідування встановлено, що хвороба, ймовірно, спричинена укусом ґедзя під час випасу худоби 20 червня поточного року, - повідомляє ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ».

У хворої були характерні для туляремії симптоми: протягом доби підвищилась температура тіла та виник озноб. На третю добу з’явились скарги на почервоніння та припухлість шкіри в місці укусу комахи, болі в суглобах та характерні для туляремії збільшені шийні і пахвинні лімфатичні вузли (бубони). Хворій спершу діагностували ГРВІ та Covid? та лікували з приводу флегмони кисті. Стан жінки не покращувався. Лише лікарі-інфекціоністи запідозрили туляремію та провели необхідний відбір матеріалу для лабораторного дослідження.

Лабораторією мікробіологічних та медико-генетичних досліджень нашої установи у хворої підтверджено позитивний результат на туляремію. На даний момент хвора перебуває на амбулаторному лікуванні у Волинській обласній інфекційній лікарні з діагнозом: «Туляремія, виразково-бубонна форма, середньої важкості».

З метою посилення заходів попередження захворювань людей на туляремію, лікарями-епідеміологами проведено комплекс протиепідемічних та профілактичних заходів.
З приводу виявленого випадку захворювання на туляремію для вжиття необхідних заходів повідомлено ветеринарну службу району, керівництво селищної ради та керівників закладів охорони здоров’я району.

Лікарі — епідеміологи встановили відсутність протягом поточного року подібних симптомів туляремії серед людей вказаного населеного пункту, який є ензоотичний з 1957 року. В осередку захворювання нами проведено збір польового матеріалу для лабораторного дослідження та спільне з верслужбою епізоотологічне обстеження осередку. Серед населення проведено роз’яснювальну роботу щодо заходів боротьби з мишовидними гризунами та попередження укусів кровососних комах під час проведення сільгоспробіт тощо.

На фото працівники Волинського обласного центру з контролю та профілактики хвороб в осередку туляремії проводять епідеміологічне розслідування та епізоотологічне обстеження, збір матеріалу з об’єктів довкілля для дослідження на туляремію та лабораторне дослідження в лабораторії установи.

Для довідки: Епідемічна ситуація з туляремії в останнє десятиріччя продовжує залишатись не стійкою. Щороку реєструються поодинокі випадки захворювання серед людей. Зараження переважно відбувається на територіях з природними осередками цієї інфекції (ензоотичних територіях).

На сьогодні в області налічується до 80 ензоотичних з туляремії населених пунктів у 13 районах, в т.ч. й село Садів. Починаючи з 2002 року майже щорічно лабораторно підтверджується туляремія серед людей. За цей період виявлено 16 випадків захворювання серед людей, пов’язаних з контактом захворілих осіб з гризунами під час сільгоспробіт чи відвідуванням водойм. Останній випадок туляремії серед людей зареєстровано в одному із сіл Турійського району у 2018 році.

Туляремія – природно-осередкове інфекційне захворювання, яке виявляється переважно на ензоотичних територіях (де раніше реєструвались випадки хвороби серед людей). Хвороба проявляється гарячкою, головним болем, загальною слабкістю та характерною ознакою – збільшенням регіональних лімфатичних вузлів і тканин в місці проникнення збудника (такий збільшений вузол називають бубоном).

Для туляремії характерна множинність механізмів і шляхів зараження: контактний (через шкіру і слизові); інокулятивний (через укуси комах та ссавців); аліментарний (через травний тракт) і аспіраційний (при вдиханні збудника).

Відповідно до локалізації уражень розрізняють ряд клінічних форм: виразково-бубонна, бубонна, ангінозно-бубонна, очно-бубонна, абдомінальна і легенева форми. Інкубаційний період – від 1дня до кількох тижнів. Характерна майже 100% сприятливість населення.

Джерелом збудника є понад 30 видів тварин, але найбільше значення мають мишовидні гризуни, зайці, ондатри та інші гризуни. Інфіковані збудником кровососні комахи залишаються заразними до 2 тижнів, а кліщі – довічно. Хвора на туляремію людина не є джерелом збудника для оточення.
Дієвим запобіжним заходом були щеплення, але через відсутність протитуляремійної вакцини і тулярину в Україні, щеплення не проводяться з початку 90-х років минулого століття. Також негативний вплив має низька настороженість медичних працівників щодо природно-осередкового захворювання при первинному зверненні хворого за медичною допомогою.

Задля попередження інфікування населення збудником туляремії керівництву району слід передбачити виділення коштів з місцевих бюджетів для проведення дератизації і дезінсекції на ензоотичних з туляремії територіях, постійно проводити заходи боротьби з гризунами та вести боротьбу з комаховидними, в т.ч. кліщами — потенційними переносниками збудника туляремії.