На Волині в лісах будували шахти для ядерної зброї: що відомо

Донецькі шахтарі у середині 50-х років виконували дуже секретну місію в селі Війниці – будували шахти для ядерної зброї.

Про це пише Вісник.

Всю землю із тих шахт вивозили тільки вночі, й невідомо, куди стільки дівали. Будівництво розпочалося десь у 1955-му, а здали об’єкт у 60-му. Це вже набагато пізніше локачинське село дізналося, що ж насправді ховали від їхнього пильного ока в їхньому ж лісі. За огорожею з колючого дроту і сіткою, через яку пропускали струм напругою десять тисяч вольтів, у шахтах на глибині 30-40 метрів ховалися чотири шахтні пускові установки ракет Р-12 з ядерними боєголовками. Бо прикордонна Волинь, ставши після війни радянською, перетворилася на ракетний плацдарм СРСР, тримаючи під своїм прицілом капіталістичну Західну Європу. Всього не території Волинської області було побудовано сім подібних ракетних баз з 28 боєголовками ракети Р-1 сумарною потужністю 1 мегатонна, що дорівнювало 55 атомним бомбам, скинутим на Хіросіму в серпні 1945 року. Але як не приховували секретне будівництво у Війниці, «Голос Америки» повідомив про це у своєму ефірі вже на третій день, як ракетні комплекси змонтували. Витік такої секретної інформації міг бути тільки із серйозних джерел. Підозра впала на генерала Піньковського, який приїздив сюди і котрий виявився агентом англійської розвідки (його розстріляли за зраду Батьківщини у 67-му).

Офіцерів довозили на роботу автобусом з Луцька. Солдати з обслуговуючим персоналом нижчого рангу жили тут-таки, під лісом. Там були казарми, їдальня і все необхідне. На самій ракетній базі виросло ціле підземне містечко у три поверхи з бібліотеками, кімнатами відпочинку та іншим. Знаючі люди казали, що фактично вже у 1975-му, тобто через 15 років після завершення секретного будівництва, ці ракети втратили своє стратегічне значення, а демонтувати їх почали у 1978-му.

Наприкінці 2000-х, окрім слідів мародерства, там уже було нічого. Найцінніше повивозили вояки, а що вціліло – місцеві мешканці. Народ поживився тут трохи кабелями. Коли в селі школу будували, теж звідси кабелі дерли, офіцери не забороняли. Бетонні плити з дороги-бетонки теж продавали самі офіцери. Навіть люки від ракетних шахт кудись зникли. Один такий важив до трьох тонн, а їх чотири штуки було. Шахти заповнилися підземними водами і стояли фактично відкритими.

Будівництво таких пускових установок, як у Війниці, коштувало щонайменше 20 мільйонів рублів. Хоча насправді ціна цього всього ракетного начиння, будматеріалів, п’ять років роботи на секретній будові людей, привезених з інших областей, могла бути і значно більшою. Фактично на цьому шматкові війницького лісу було зарито в землю цілу міську вулицю. У ті часи кбудівництво дев’ятиповерхового будинку на 96 квартир коштувало 981 тисячу 510 рублів. Тобто за 20 мільйонів рублів, закопаних у війницькому лісі, можна було б збудувати 20 таких будинків, або 24 п’ятиповерхівки по 144 квартири у кожній.

У 1965 році на озброєнні в СРСР було 562 таких ракети, як у Війниці.