34-річний Дмитро Зінченко, учасник Революції Гідності, наразі служить в бригаді "Любарт" Національної гвардії України. Через поранення він більше не може брати участь у бойових діях, тому тепер у Луцьку займається рекрутингом.
Чоловік розповів про участь у Євромайдані у 2013-2014-му роках, як приходив на акції у Луцьку і їздив до столиці.
Протести в Луцьку почалися 21 листопада 2013 року як реакція на відмову уряду від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. З перших днів, пригадує чоловік, приходив на Театральний майдан у Луцьку, а після побиття "беркутівцями" студентів у ніч на 30 листопада 2013 року на Майдан Незалежності в Києві, розумів, що народ цього не пробачить. Каже, у студентські роки був членом "Національного альянсу" та інших патріотично налаштованих організацій.
"Я їздив, приїжджав, від'їжджав на майдан до Києва, стріляли в нас тоді ще гумовими кулями. Беркут тоді дуже агресивний був, їм давали вказівки максимально жорстко і сильно забивати людей. Посередині стояли внутрішні війська, це призвані 18-19-річні хлопці, в яких відмерзали ноги. На них всім байдуже було", — пригадує Дмитро Зінченко.
Згодом чоловік долучився до 35-ої сотні самооборони майдану "Волинська січ".
"Які були завдання? Звичайні завдання, назвемо їх обороною. Звичайно, зараз, коли вже війна, то це виглядає дуже наївно, по-дитячому, але тоді робили, що могли. Зброї не мали. Відбивалися камінням, коктейлями Молотова, щитами саморобними дерев'яними, які не витримувала ніяких ні куль, нічого", — розповідає чоловік.
Дмитро Зінченко каже, що після сутичок на майдані Незалежності з правоохоронцями, після повідомлень про загиблих товаришів, на душі було важко, навіть після того, як режим Януковича здався і всі повтікали, відчуття радості та спокою не було.
"З однієї сторони ми вважали це перемогою, що зігнали цю владу, але вже після того зразу почалися невтішні новини з Криму. І, ну, настрій був поганий насправді, бо було розуміння, що війна починається", — каже Дмитро.
Багато друзів з Майдану пішли у 2014 році до полку "Азов" і почали боронити Україну. Дмитро мобілізувався на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Був у складі Збройних сил України, а зараз служить в Національній гвардії.
"Зимою 2022 року виїхали в складі зведеної роти сил спеціальних операцій у Бахмут. Там трошки повоювали. Під час чергових штурмів я отримав мінно-вибухове поранення, тяжке, була масивна кровотеча, побратими мене врятували. Після того проходив довгі лікування, реабілітацію", — говорить Дмитро Зінченко.
Нині Дмитро Зінченко рекрутер луцького центру Азовського корпусу і 20-ї бригади "Любарт" Національної гвардії України.
Коментарів немає
Залишити коментар