У програмі каналу «Цензор.НЕТ» поговорили про українських жінок, про стереотипи, про те, як саме українські жінки наближають перемогу і будуть відбудовувати Україну.
Гостею програми була експертка з регіонального розвитку Мережі "АНТС" Юлія Вусенко.
Насамперед у програмі розглянули питання щодо стереотипу, що жінці не місце в українській політиці.
«Знаєте, така дуже глибока тема. Для мене вона достатньо близька, і я хочу сказати, що насправді це відбувається не тільки в 2020 році на останніх виборах. Це було і в 15-му, і до того. Свідченням є статистичні дані. Завжди, коли починаю цю тему, мені кажуть: «та не може такого бути, ви щось видумуєте, вигадуєте, але насправді статистика говорить багато фактів, які свідчать про те, що в Україні ця тема насправді актуальна. Її потрібно пропрацьовувати, жінок до цього потрібно заохочувати, готувати. І це відповідальність з багатьох, яка в кінцевому результаті призведе до великого загального блага, про що свідчить практика розвинених європейських країн.
Тут питання можна розглядати з декількох ракурсів.
Перше – це те, що насправді, якщо ми говоримо про вибори всіх рівнів, ми можемо простежити одну тенденцію: чим більше грошей розприділяється радою, тим менше в цих радах залучено жінок, які спроможні провести успішну виборчу кампанію і зайти у цю Раду.
Тобто, підкріплюючи свої слова, я можу сказати, що до Ради дев'ятого скликання, це теперішня Верховна Рада, у нас була рада восьмого скликання, де було 12% жінок… там 11,8% буквально. До цього усі ради не містили більш як 6% жінок присутніх в залі для прийняття рішень. А от, власне, уже рада девятого скликання, яка обиралася в 19-му році, там внаслідок 30% квоти, яка вже була на той момент обов'язковою, зараз ми маємо трішки більше ніж 20% присутніх жінок.
Така ж статистика стосується і рад місцевих рівнів. Ми говоримо про те, що є квота, і ви теж про неї згадали. Але разом з тим ми забуваємо про багато речей, які можна простежити в процесі аналізу того, що відбулося після останніх виборів, де ця квота була обов'язковою. Бо в 15-му році і в 14-му вона мала рекомендаційний характер. Так от, власне, якщо ми розберемося і почнемо в це вникати, ми побачимо, що: так, жінок ставили в список; так, вони стояли «зебровим методом». До речі, це означає, що кожна п'ятірка містила двох людей однієї статі. Необов'язково жінок, це могли ж бути і чоловіки, якби у нас була така політична воля або якесь бачення якоїсь політичної сили. Ну, насправді це були дійсно таки жінки. І після того, як були оголошені результати і ці жінки потрапляли до списку, що відбувалося? Особливо в обласних радах. До них приходили і казали: Ви знаєте, ну, справа в тому, що ви нам потрібні були для оцієї гендерної квоти, а люди, які фінансували цю компанію, які багато вкладалися в те, щоби наша партія перемогла, ну, вони стоять трішки «далі», тому ми вас попросимо написати заяву на відмову від мандату». І такі випадки були, якщо жінки не писали ці заяви, був відвертий хейт. Очевидно, що представники тієї політичної сили, від якої вона обиралася, ставили їй якісь певні умови і так далі. І це, на жаль, та практика, з якою ми стикаємося.
Це ж саме можна побачити по тому, як жінки обіймають політичні посади на рівні місцевого самоврядування, коли мова йде про те, що жінка каже: «Я буду мером». Якщо це невелике містечко, шанс є, але, якщо мова йде про обласний центр, вдумайтеся, за 30 років відновлення Незалежності в Україні було дві жінки, які були меркинями в обласних центрах. Тобто це знову ж таки говорить про те, що, ну, на жаль, є стереотипність підходу до того, що жінка не може виконувати оцю (роботу, - ред.). Ну, в основному як в Україні сприймають такі посади? Це господарська робота. Так, це там винести сміття і каналізацію полагодити. І тому «це не вам». Те саме стосується і комісій, в яких працюють жінки. Наприклад, якщо це комісія бюджету і фінансів, там небагато жінок, якщо це комісія, яка стосується освіти, культури, там дуже багато жінок. І чоловіки відмовляються, я своїми вухами чула, як чоловік казав: «Як це очолити мені комісію освіти? Це жіноча комісія». І це він говорив публічно. Незважаючи на те, що в принципі дуже багато людей зараз, якщо розібратися, скажуть, що вели посади ректорів університетів. Це, знову ж таки, посади в основному чоловіків. Тільки зараз ми бачимо зміни в цій тенденції», - розповідає Вусенко.
Деталі – у відео.
Коментарів немає
Залишити коментар