Як нардеп від «За майбутнє» отримав землю в центрі Луцька

Луцький завод зі столітньою історією «Електротермометрія» ще десяток років тому був відомим в Україні та за її межами виробником термовимірювальних приладів.

І хоч частково підприємство продовжувало працювати до 2021-го, зараз на місці «ЕТМ» - руїна. У недалекому майбутньому там з’явиться черговий житловий комплекс. Збудує його, звісно, не хто-небудь, а компанія із фінансово-промислової групи «Континіум», лідером якої є народний депутат з Волині Степан Івахів. Як занепадав відомий завод та як «Континіум» заволодів ним, аби збудувати там новий ЖК, з’ясував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».

Корпуси заводу зносять – їх замінить житловий квартал

Луцький завод «Електротермометрія», який на початку двохтисячних утримував лідерство у виробництві термовимірювальних приладів, зараз – занепале підприємство на Ковельській, 40. 

Будівлі «ЕТМ» вже рік рівняють із землею, а ті, що, поки залишаються, вже перебувають у занедбаному стані й не використовуються. Все тому, що незабаром на їхньому місці «виростуть» багатоповерхівки.

^{ПАТ «Електротермометрія» складається з виробничих корпусів, складських приміщень та їдальні, частина з яких вже зруйнована}

На прохідній – охоронець, працівників заводу не видно, на територію інколи заїжджають автомобілі. Основні роботи тривають на іншій ділянці заводської території: там і спецтехніка, і робітники, і будівельні матеріали. А на паркані – паспорт об’єкта, який згодом з’явиться на місці «Електротермометрії» – житлова забудова. 

За словами охоронця, будівельні роботи наразі ще не почалися, поки що зносять корпуси.

— Знаємо, що буде будівництво тут, то наразі поки все тільки розбирається?

— Так, так, – відповідає.

— А керівництво тут є? Хтось сюди приїжджає?

— Їздять якісь будівельники. 

— А взагалі давно вже це відбувається?

— Вже три роки.

— А вже щось будується?

— Ні, тільки валять.

Про те, що на місці колишнього заводу «Електротермометрія» з’являться багатоповерхівки стало відомо навесні 2023-го. Тоді депутати та виконком затвердили детальний план території (далі – ДПТ, – авт.) кварталу багатоповерхової забудови у межах вулиць Ковельська, Шевченка та річки Стир. Згідно з ним, на землі «Електротермометрії» планують звести житлові будинки від 3 до 24 поверхів та торгово-офісні приміщення. Також у комплексі передбачали будівництво дошкільного навчального закладу. 

За словами директора департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами Луцької міської ради Веніаміна Туза, після затвердження ДПТ орендарі землі зверталися до мерії щодо отримання містобудівних умов. На основі них, каже, проєктується забудова.

«Свого часу містобудівні умови довго формувалися, оскільки в цьому житловому комплексі є житло підвищеної поверховості, яке потребує погодження з авіаційними службами. Це був перший випадок, коли для погодження відповідних висот був направлений запит до військових. Всі ці процедури вже схвалені, і висотність так само фактично зафіксована. 

Там є один будинок з підвищеною поверховістю. Всі ці колізії, про які я щойно згадав, стосувалися безпосередньо його. Він був заскладний в інженерному плані. І, відповідно, така домінанта на фоні міста – потрібно було це узгодити зі службами. У нашій практиці ще такого не було», – пояснює він.

Туз розповідає, що він, як головний архітектор, та містобудівна рада, на якій збираються досвідчені проєктанти, дали певні рекомендації щодо будівництва. Вони, наприклад, стосувалися стоянок, розв’язок та внутрішніх проїздів майбутньої забудови.

^{За словами Веніаміна Туза, житловій забудові схвалили містобудівні умови, які через підвищену поверховість житла довго формувалися}

Наразі відомо, що зводити комплекс будуть три компанії із фінансово-промислової групи «Континіум», власником якої є народний депутат Степан Івахів. Підрядником житлового комплексу стала луцька фірма «Текта Домус», а замовниками будівництва – компанії «Емлак Груп» та «Ідора Компані», які придбали майно ще два роки тому. 

У серпні 2023 року фірмі «Емлак Груп» погодили містобудівні умови на нове будівництво багатофункціонального комплексу зі знесенням існуючих будівель та споруд. А вже у 2024-му надали й дозвільні документи на старт будівельних робіт.

«Ідорі Компані» затвердили містобудівні умови раніше – ще у червні 2023-го. Ними погодили реконструкцію виробничої будівлі під багатофункціональний комплекс громадського призначення.

Історія становлення луцької «Електротермометрії»

Історія нині вже непрацюючого підприємства «Електротермометрія» розпочалася з невеличкої ливарно-механічної майстерні у 1900-х. Спершу там виготовляли дверцята для грубок і втулки для возів, а згодом –  запчастини до тракторів, автомашин та ремонтували обладнання млинів, маслобоєнь і заводів.

Випуск продукції, яка зробила підприємство відомим на всю країну та за її межами – термопари та термометри опору – розпочався у 1966-му. Саме відтоді ливарна майстерня перетворилася у Луцький приладобудівний завод. Виготовлення приладів нової техніки, як-от, лічильників води й регуляторів тиску газу, на яких в основному спеціалізувався завод у свої найкращі роки, опанували вже у 90-х.

У серпні 1994 року, згідно з наказом міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, на базі Луцького приладобудівного заводу утворилося відкрите акціонерне товариство «Електротермометрія». 

Внаслідок цього перетворення, за словами акціонера і колишнього працівника заводу Віктора Дудіка, було випущено близько 1,3 мільйона акцій. Їх отримали працівники та члени їх родин. Дехто з робітників, зокрема, як він, скористався можливістю відкритого аукціону і придбали додаткові акції за майнові сертифікати. Так, у нього опинилося близько половини відсотка. 

Підприємство очолив Олег Малихін. До створення ВАТу він обіймав посаду головного інженера. Далі став гендиректором і основним акціонером.

«На початку в Олега Івановича (Малихін, – авт.) було небагато акцій і він якось досить байдуже ставився до цього. Однак, очевидно, не зовсім байдуже, оскільки таки зумів тим чи іншим шляхом зосередити у своїх руках чи під своїм управлінням контрольний пакет акцій. Це потім дало змогу приймати відповідні рішення: дивіденди не платимо, розвиваємо виробництво. Ну, при ньому таки воно і розвивалося, і функціонувало», – розповідає Віктор Дудік.

^{Акціонер Віктор Дудік пропрацював на заводі «ЕТМ» близько 16 років}

Колишній заступник начальника з виробництва та акціонер «ЕТМ» Степан Брагін каже, що наприкінці 80-х почалися розмови про концентрування акцій в одних руках для уникнення їхнього розпорошення.

«Спершу я був начальником першого цеху, а потім – замначальника з виробництва. Там були і мої акції, і моєї доньки, яка з дитинства має інвалідність. І ті акції я віддав. Мене заставили потім віддати їх для покійного Малихіна. Не тільки я один, майже всі поздавали.

Коли акції роздавали, то Малихін не був ще директором, він був головним інженером. Чоловік, який займався приватизацією нашого заводу, почав казати, що потрібно, щоб акції були в одних руках, щоб переписати їх на Олега Івановича. З робочих вони взагалі позабирали ті акції. Хто хотів, той поздавав, а хто ні, то його майже змушували», – пригадує Степан Брагін.

Дивіденди за акції, за словами Брагіна, йому виплачували кілька років, після чого все припинилося.

«Вони два чи три роки давали дивіденди, а потім все, до побачення. Казали: ти ж отримав вже на таку суму. Давали по 500 рублів – в ті часи це було непогано», – розповідає колишній акціонер «Електротермометрії».

Про те, що частину прибутку заводу акціонерам товариства виплачували упродовж кількох років каже й Віктор Дудік. Припинилася виплата дивідендів після того, як «в руках керівництва сконцентрувався контрольний пакет акцій і з’явилася можливість самостійно розв’язувати питання, не чекаючи зборів учасників». Тоді й вирішилося, що дохід потрібно спрямовувати на розвиток виробництва. 

У кращі часи – наприкінці 80-х – на підприємстві налічувалося майже 3 тисячі робітників. Працював завод на увесь тодішній Радянський Союз, випускаючи, зокрема, продукцію й оборонного призначення. Завод спеціалізувався на багатьох видах виробництва: і литті, і гальваніці, і механічній обробці, і переробці пластмаси. Виробляло ж «ЕТМ» в основному прилади контактної термометрії, лічильники води та регулятори тиску газу. 

Віктор Дудік спершу обіймав посаду начальника конструкторсько-технологічного бюро у відділі автоматизації і механізації, а у другій половині 90-х був заступником головного конструктора. Покинув завод у 2001-му, однак лишився його акціонером. Каже, не завжди подобалося ставлення директора до працівників та ігнорування «верхами» вимог Трудового кодексу, коли інженерам наказували корчувати пеньки від зрізаних дерев чи збивати з даху корпусу бурульки. А втім, сам підхід Малихіна старшого у розвитку «ЕТМ» Дудік розділяв, бо ж при ньому завод жив. 

Підприємство, яке до цього виробляло тільки промислові лічильники, почало випускати і побутові. Тогочасний гендиректор заводу Олег Малихін підписав угоду з німецькою компанією, на основі їхніх розробок та своїх напрацювань «Електротермометрія» згодом почала виготовляти вже вітчизняні лічильники води. 

Не один десяток років ЕТМ «тримало планку» потужного підприємства із широкими технологічними можливостями та якісним товаром.

«Коли батько передав правління сину, то воно так по похилій і пішло»

Складні часи для одного з основних наповнювачів міського бюджету припадають на правління Малихіна молодшого. 

Юрій Малихін очолив завод у 2007-му, після того, як батько, потрапивши в аварію, так і не зміг повернутися до справ. Відтак, рік за роком підприємство почало не просто отримувати менше прибутку, а пішло у мінус.

«Погіршення почалося зі зміни керівництва. Йому (Юрію Малихіну, – авт.) було цікаво користуватися тим, що ще по інерції працювало. Воно ж просто не могло котитися, цим треба було займатися. 

Працівники, які лишалися на підприємстві, говорили, що завод занепадає через недолугість керівництва. Маючи такі виробничі можливості, так на все наплювати. Але факт у тому, що завод все-таки занепав», – констатує  Віктор Дудік.

Від вересня 2010-го відкрите акціонерне товариство «Електротермометрія» стало публічним акціонерним товариством. З’явилися борги, працівникам місяцями не виплачували зароблене. 

Точкою неповернення для «Електротермометрії» став 2014-й. У грудні обурені працівники вийшли на страйк. Вони дорікали керівництву через відсутність постійних замовлень, роботу кілька разів на місяць, і спосіб життя директора заводу Юрія Малихіна, який їздив на дорогому авто і відвідував курорти.

Проблеми на заводі Малихін пояснював скороченням ринку збуту через початок війни. Адже значний відсоток продукції завод постачав у східні області України та Росію.

До вирішення питання намагалися залучити місцеву владу. Адже раніше «Електротермометрія» була бюджетоутворювальним підприємством, а її закриття загрожувало бумом безробіття. У Волинській обласній державній адміністрації та Луцькій міській раді створили робочі групи, які повинні були допомогти керівництву покращити ситуацію на заводі.

Очікувано, жодного впливу на підприємство група не мала. 

«Ця комісія з погашення заборгованості по зарплаті працювала і до моєї участі, вона постійно була активна, періодично засідала, запрошуючи керівників. Ну, бо тут інтерес який? Щоб сплачувалися зарплати, з яких йшли податки й наповнювався бюджет. Мова проста, але одні керівники відповідально до того ставилися, інші, скажемо, більш недбало. 

Щодо «Електротермометрії» особливих рухів не було: трудовий колектив звертався. Ситуація була затягнена, задавнена. Коли батько передав управління сину, то воно так по похилій і пішло», – пригадує колишній заступник голови ОДА Сергій Кудрявцев.

За словами тогочасного заступника міського голови Луцька Тараса Яковлева, який увійшов до робочої групи, основним їхнім завданням було знайти нові ринки збуту продукції, щоб допомогти заводу вижити.

«Був 2014 рік, дуже багато підприємств гірничо-збагачувального комплексу і шахт, які були основними контрагентами з придбання їхніх термопар, перебували на сході України. Крім того, завод багато працював на Росію. Це все «відпало», тож їм треба було шукати нові ринки збуту. 

Ми займалися налагоджуванням виробництва для наших. У заводу був потенціал, але потрібно було трохи змінити продукцію. Скажу так, керівництво формально з нами на контакт йшло, але аж такої зацікавленості «давайте нам допомагайте, ми готові переорієнтовуватися, переналаштовуватися» не було», – розповідає він.

За словами працівників «Електротермометрії», на зменшення кількості замовлень впливало й те, що лічильники води їхнього виробництва мали невеликий попит на місцевому рівні. 

— Ставили будь-які, але не луцькі. Але не тому, що вони неякісні, бо це неправда. Вони були дуже якісні. Ще досі шукають лічильники виробництва «Електротермометрії». Це наче якась пропаганда була. Наче свідомо топили підприємство, – каже колишня працівниця.

— Відколи це почалося?

— Напевно, після початку війни у 2014-му. Тоді вже важко було знайти ринок збуту. Я сама стикалася з тим, що наші знайомі купували, а Луцьктепло їх не дозволяли ставити.

У 2014-му перший заступник голови Луцької міськради Святослав Кравчук, у коментарі місцевим виданням розповідав, що директор ПАТу намагався зберегти підприємство. Він, мовляв, міг би продати завод, а на тому місці з’явився б житловий масив чи торгові центри. Щоб забезпечити людей роботою, підприємство потрібно рятувати спільно, закликав Кравчук.

Однак, місії здійснитися не судилося, бо житлові масиви на місці «Електротермометрії» все ж «виростуть», щоправда, майже через 10 років.

«До 2014-го ми говорили з малим Малихіним про те, щоб і він, і підприємство працювали, адже завод був бюджетоутворювальним. Оскільки це було акціонерне товариство, впливу на нього міська рада не мала: контрольний пакет акцій перебував у руках приватних осіб і розприватизувати було неможливо.

По-перше, не було причин, по-друге, не було законів, які давали б можливість цю операцію провести. У цьому вплив влади мінімальний, і сьогодні не можна звинувачувати її: якщо власник викупив завод і хоче на його місці щось будувати, а влада в цілому погодилася з цим – немає питань, бо все одно житло потрібне», – вже у 2023-му розповідає Кравчук.

Те, що на місці заводу «Електротермометрія» можуть з’явитися багатоповерхівки, ще у 2014-му припускав перший заступник міського голови Луцька Святослав Кравчук. Фото з konkurent.ua

Після страйків на заводі почали скорочувати працівників. В першу чергу тих, хто активно відстоював права всього колективу. 

Якщо у 2014-му, згідно з даними консолідованого звіту про фінансові результати, ПАТ «Електротермометрія» зазнало збитків у розмірі 2,8 мільйона гривень, то у 2015 році завод якось вийшов з боргів.

У 2016-му після перевірки підприємства Управлінням Держпраці у Волинської області заборонили використовувати електроінструменти та верстати, а керівництво оштрафували.

У наступні роки ПАТ «Електротермометрія» неодноразово входило до списку боржників із зарплати. А у 2017-му заговорили про те, що підприємство продаватиме обладнання та нерухоме майно, щоб погасити борги. 

Втім, попри всі складнощі, «ЕТМ» продовжувала працювати аж до 2021-го.

«Пишіть заяву за згодою сторін і ставайте на біржу, а ми повернемо вас, коли наведемо лад»

Упродовж двох десятиліть контрольні пакети акцій перебували у руках трьох осіб: дружини першого гендиректора Олега Малихіна Наталії Малихіної – 55,2%, його сина Юрія Малихіна – 19,5% та свого часу комерційного директора підприємства Івана Клебанського – 11,7%. 

«Були такі роки, коли працювали і без вихідних, і в три зміни. Я пішов на пенсію, бо побачив, що діло йде до того, що люди думають не про те, щоб щось працювало, а щоб награбувати.

Я пішов на пенсію у 2016 році. Все ще працювало, а те, що через пів року це змінилося, то я тут до чого? Я всі свої акції переоформив. Не було сенсу мати акції з людьми, які мають 50 чи 70% і роблять, що хочуть», – каже Клебанський.

Його акції у 2019 році перейшли у руки сина колишнього першого заступника прокурора Волині Василя Куренди Станіслава Куренди. Нині Куренда-молодший володіє луцьким приватним підприємством «Емоушен Груп», яке займається наданням в оренду нерухомого майна.

У 2021-му сім’я Малихіних, яка віддала «ЕТМ» не один десяток років, зовсім втратила до нього відношення. Власником 86% акцій стала київська «фірма-прокладка» «Праінд Актив». 

На той момент завод, хоч і частково, проте працював. Частина обладнання була здана на металобрухт, однак лічильники складати продовжували. Тож працівників, яких лишалося там близько 120, новина про продаж заводу шокувала. Перший час думали, що це тимчасово і вони згодом зможуть повернутися до роботи.

«Людям, щоб вони не панікували, не бунтували, пообіцяли золоті гори. Сказали писати заяву за згодою сторін, ставати на біржу. Коли на заводі наведуть лад, їх заберуть назад. Люди ж наївні. Наші люди повірили і все. Вони до останнього сподівалися, що будуть працювати, – пригадує колишня працівниця.

— Стояли на біржі. Пів року пройшло, потім з ними розрахувалися».

Журналісти запитали в колишнього директора «Електротермометрії» Юрія Малихіна про те, як завод перейшов до нинішніх власників.

— Ми працюємо над матеріалом, пов’язаним з публічним акціонерним товариством «Електротермометрія».

— А я тут до чого?

— Розумію, що зараз ви не маєте відношення до заводу, бо продали акції. Просто на тому місці планують будувати житловий квартал, майно викупили дві компанії.

— Поняття не маю. Ну, є новий власник, є якийсь договір. Я продав конкретній компанії, а як вони потім зорганізувалися, я не в курсі. 

— Як відбувався продаж акцій? Чому ви захотіли продати акції заводу?

— А до чого такі питання я не можу зрозуміти. Захотів чи не захотів, це наша приватна справа. У нас була угода, все. Це була угода між мною та покупцем, і ви тут ні до чого.

Я розумію, що воно занепало. Я продав, коли не занепало, а зараз занепало. Там з 2021 року новий власник, а ви прийшли через два роки. Я ніякого відношення до неї не маю, все.

^{За словами колишнього директора заводу Юрія Малихіна, він не в курсі нинішніх справ підприємства, оскільки продав його більш ніж два роки тому}

Керівником компанії «Праінд Актив», яка купила завод, був житель Кропивницького Сергій Леонов. Центр журналістських розслідувань «Сила правди» сконтактував з ним, аби дізнатися, для чого київській фірмі раптом знадобився луцький завод і у який спосіб вони планували ним розпоряджатися. 

— Я зараз не готовий відповісти на ваші запитання. З вами сконтактують пізніше, – відповідає Леонов.

— Тобто мені зателефонують?

— Повинні.

— Можливо, у вас є контакти тих, до кого я можу звернутися і поставити ці запитання?

—  Ну, дівчино, по-перше, я вас не знаю, а ви мене не знаєте. Як я зараз буду якісь контакти роздавати, розумієте? Я зараз трохи зайнятий, давайте пізніше з вами поспілкуємося?!

Однак пізніше так ніхто і не зв’язався. Тому передзвонили вдруге.

— Дівчино, з вами повинні були вже давно сконтактуватися. Цієї компанії вже давно немає, я в інших зараз працюю, – зауважує чоловік.

— Розумію, але телефоную вам, оскільки на момент купівлі акцій, керували фірмою ви, – пояснюємо причину дзвінка.

— Ми спілкувалися, там повинні були з вами сконтактуватися. 

— Просто мені ніхто не телефонував з цього приводу. 

— Ну, добре, я ще раз нагадаю, щоб вам зателефонували.

Зміна керівництва пішла на користь заводу та людям. У 2021-му нарешті вирішилася проблема, яка довгий час турбувала мешканців гуртожитку на бульварі Дружби Народів у Луцьку, який належав «Електротермометрії». Вони тривалий час не могли приватизувати квартири, хоч і прожили там десятки років. У 2021-му питання зрушило з місця.

Київська компанія «Праінд Актив» не довго розпоряджалася активами колись потужного заводу «Електротермометрія». На початку 2022-го підприємство перейшло луцькій фірмі «АВ-ТОР».

Хотів будуватися Разумовський, а буде Івахів

Ковельська, 40 – ласий шматок землі практично у центрі Луцька, який точно обійдеться в чималу копійчину. Тож не дивно, що згодом у гру за неї вступили забудовники. 

Одним з тих, хто цікавився активами «Електротермометрії» свого часу був луцький депутат та власник будівельної компанії «Інвестор» Андрій Разумовський.

«Я був там ще до коронавірусу. Десь у 2018-2019 роках зустрічався з керівництвом і спілкувався про можливість купівлі. Мене цікавила адмінбудівля. Хотіли зробити бізнес-центр.

Після коронавірусу був там ще раз, але не зміг його придбати. Його купили, але не я. Купили багатші підприємці», – розповідає Разумовський.

Свого часу ходили чутки, що перед місцевими виборами 2020 року Андрій Разумовський та політична партія «За майбутнє» домовилися про «Електротермометрію». Мовляв, Разумовський балотуватиметься від них у міськраду, а у відповідь отримає змогу будуватися на місці заводу. 

Такі чутки луцький забудовник спростовує.

«Ніякої домовленості не було. І взагалі плітки коментувати, я думаю, що не з руки», – відповідає він.

Щоправда, джерела в адміністрації «Електротермометрії», ім’я яких ми не вказуємо з міркувань безпеки, розповіли, що покупцем заводу у 2021-му був саме Андрій Разумовський. 

«Приходив купувати Разумовський. Спершу «Інвестор» купував, бо машини під’їжджали їхні. Вони приїжджали, охорону «Інвестора» поставили, і машини їхні були підписані.

Але, на мою думку, він був зацікавленим лицем когось. Наші люди казали, наче Палиця купив. Але це так, чутки»

Період зацікавленості Андрієм Разумовським землею під «Електротермометрією» припадає на прихід нового власника – того самого луцького приватного підприємства «АВ-ТОР». 

Фірма займається будівництвом житлових та нежитлових будівель, а її власником є колишній начальник відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міськради Юрій Маслюк. Він, до слова, також є керівником компанії «Паливо 1», кінцевим бенефіціаром якої є Андрій Разумовський, та власне співробітником «Інвестора».

У 2018 році Юрій Маслюк фігурував у корупційному скандалі щодо отримання хабаря посадовцями луцької мерії та головою суду. Після цієї історії він звільнився з посади й став на біржу, як безробітний. 

За словами чоловіка, стосунку до фірми він вже немає. Каже, компанія продана торік, але ще не переоформлена. Хто її придбав і володіє контрольним пакетом акцій заводу, Маслюк не каже, бо це «комерційна таємниця».

— Ви ж розумієте, що не обов’язково все розказувати. До війни була одна ситуація, під час війни вона змінилася. Я просто не бачу якихось проблем у тому, що «АВ-ТОР» володіє 86% акцій. Юридично в реєстрі я є власником, але фактично вже ні. 

— Тобто ви мали якісь плани на ту ділянку?

— Можу я не коментувати? Дивіться я зараз стосунку до «АВ-ТОРу» не маю.

— А хто має?

— Я цього сказати не можу? Це комерційна таємниця.

Про ймовірну домовленість між Андрієм Разумовським та партією «За майбутнє» Юрій Маслюк каже, що не чув.

— Чи відомо вам щось про цю домовленість?

— Ні, не відомо. Це не стосується «АВ-ТОРу».

— Але ж на той момент акціями заводу володіли ви.

— Ну, я, але яке відношення я маю до Разумовського Андрія Руслановича?

— Ви працюєте у компанії «Інвестор» та є керівником «Паливо 1», власником якого є він. 

— Я ж не знаю його намірів щодо того, що він має забудовувати.

— То на момент купівлі акцій вам не було відомо, що хтось хоче будувати на тій ділянці?

— Багато хотіло будуватися. Зараз там вже є забудовник. Здається, у них і дозвільні документи є, а до кого вони мають відношення ви й самі знаєте.

На момент купівлі акцій «АВ-ТОРом» завод мав чималі борги. Приміром, у лютому під час засідання постійної комісії Луцької міськради з питань будівництва і житлово-комунального господарства йшлося про те, що ПАТ боргує Луцькій громаді 2,3 мільйона гривень податку за землю. 

Ці заборгованості, як повідомили у Головному управлінні ДПС у Волинській області у відповідь на запит журналістів, погасили упродовж 2022-го.

Згідно з інформацією, наданою департаментом фінансів, бюджету та аудиту, упродовж 2018-2024 років ПАТ «Електротермометрія» поповнило бюджет Луцької громади на 7 мільйонів гривень.

Щоправда, Юрій Маслюк не міг згадати ні як «погашали» борги заводу, ні хто придбав нерухомість, ні у який спосіб обирали покупця майна, ні навіть у кого і за скільки він сам придбав акції «ЕТМ». 

— Ви знаєте, як розраховувалися з боргами?

— Треба уточнити. 

— З яких коштів і хто «погашав» борги? 

— Я не готовий зараз сказати. Ви питаєте щось таке, що було два роки тому. Я не розумію мету вашу, що вас цікавить?

— Доля «Електротермометрії», хто довів її до банкрутства, чи були у вас гроші купувати акції й чи були ви реальним їхнім власником?

— Щодо того, хто довів до банкрутства, то це не до мене, ви ж знаєте. Чи були гроші – це все відображено у звітності. Якщо купувалися, значить були гроші, правильно? Але це більше бухгалтерські, податкові питання.

— А скільки коштували акції?

— Ну, я так не готовий сказати.

—  Яким чином визначали, кому продавати майно? На зборах акціонерів голосували тільки за те будуть продавати чи не будуть. 

— Треба підняти документи, я не готовий сказати.

— Наскільки я розумію, попереднім власником акцій була компанія «Праінд-Актив». З ким ви домовлялися про купівлю акцій? 

— Не пам’ятаю. Дивіться, минуло два роки, це ще було перед війною. Минуло багато часу, чого зараз ця тема піднімається?

За словами Андрія Разумовського, у якого працює Юрій Маслюк, «Електротермометрія» мала борги у понад 10 мільйонів гривень. Боргував завод податок за землю та заробітну плату працівникам. Ці суми, стверджує, повністю «погасив» таємничий новий власник. Це, ймовірно, вдалося зробити за рахунок продажу майна заводу.

Саме у той час, коли компанія Маслюка володіла контрольним пакетом акцій заводу, відбувся продаж левової частки його нерухомості. 

Згідно з документами, продаж оформили люди, які працювали чи працюють з Андрієм Разумовським. Наприклад, головою зборів акціонерів заводу, які відбулися на початку 2022 року й під час яких надали дозвіл на продаж майна, була фінансова директорка «Інвестора» Алла Ляшук, а секретарем зборів – директор компанії Разумовського із виготовлення бруківки «Ля Брук» Ігор Констанкевич.

^{Збори акціонерів заводу у 2022-му очолювали люди, які працювали у компаніях Андрія Разумовського}

Обох напередодні ввели до Наглядової ради заводу. Цікаво, що у бюлетені від червня 2021-го зазначено, що Алла Ляшук працює в «Інвесторі» з жовтня того ж року. Ймовірно, документ оформили так би мовити «заднім числом». 

«Сила правди» зв’язалася з Аллою Ляшук та Ігорем Констанкевичом, однак, вони не виявили бажання спілкуватись.

— Бачу у протоколі звіту, що ви були головою зборів акціонерів, на яких вирішувалося питання продажу майна, тож маю запитання щодо цього, – запитуємо в Алли Ляшук

— Ні, перепрошую, але я тут вам нічим не можу допомогти. Тим більше, я там ніколи не була бухгалтером. І відношення до них не маю, – відповідає жінка.

— Майно продавали досить дешево. Тож, цікавить, чи не вважаєте, що це був спосіб отримати землю, купивши за безцінь нерухомість? – питаємо телефоном вже в Ігоря Констанкевича. 

— Вибачте, будь ласка, я чесно не знаю, чим вам допомогти, тому що я вже давно з цим не пов’язаний і мені важко щось пригадати, – відповідає співрозмовник.

Однак, за словами джерел в адміністрації заводу, якраз бухгалтерка – та, що не бухгалтерка – і секретар зборів, який «з цим вже непов’язаний», і займалися вирішенням проблем підприємства після купівлі «Електротермометрії».

— Разумовський з нами не співпрацював, він конкретно з керівником говорив, а до нас приїжджали його люди. Його бухгалтери приїжджали, гроші привозили. 

— Алла Борисівна? 

— Так.

— А Ігоря Констанкевича знаєте? Він був секретарем зборів.

— Ви бачили його? Він молодий хлопець. Ми його бачили, він приїжджав. Комедія, дійсно.

У 2021-му завод очолював колишній співробітник будівельної компанії «Інвестор» Андрія Разумовського Богдан Сохач.

Юрій Маслюк та інші підлеглі, які були дотичні до заводу, за словами луцького забудовника Разумовського, могли співпрацювати й з новим власником «Електротермометрії» – «Континіумом».

— Юрій Маслюк та Богдан Сохач працювали у вашій компанії чи групі компаній? – запитуємо.

— Так, Богдан Сохач працював. І Юрій Маслюк працював, він і зараз працює.

— На вашу думку, вони могли самостійно приймати рішення купувати акції? 

— Вони, звичайно, могли самостійно приймати рішення. Вони цілком могли допомагати й власникам, які сьогодні там. Це теж не виключено. 

— Тобто, вони все-таки не самостійні гравці в цій історії?

— Можливо. Ну, і сьогоднішній директор – це теж не самостійний гравець, а найнята людина, яка чимось займається.

Нинішнім директором «ЕТМ» є Богдан Климко. «Сила правди» намагалася зв’язатися з ним, аби довідатися про сьогоднішній стан справ на заводі, однак, безрезультатно. Климко спершу погоджувався на зустріч, але згодом і зовсім припинив відповідати на дзвінки й повідомлення.

«Сьогодні точно ні. Наберіть в кінці дня, можливо, завтра», – пообіцяв директор заводу.

Щоправда, те обіцяне завтра не настало ні наступного дня, ні через тиждень. 

Придбали майно – автоматично отримали землю під забудову

Задешево купити заводську нерухомість, щоб автоматично отримати право першочергової оренди землі під нею. Ймовірно, такою була тактика двох компаній, які викупили левову частину майна «Електротермометрії». 

Упродовж кількох десятиліть публічне акціонерне товариство «Електротермометрія» користувалося трьома земельними ділянками на Ковельській, 40: 4,3 га, 0,81 га та 0,17 га.

^{Колишня земля «Електротермометрії»}

Право постійного користування землею завод втратив у травні 2023-го, але майно на ній продали раніше. 

Спортивно-оздоровчий комплекс «Драйв» та тенісні корти на 0,81 гектарах землі купив у 2017-му син колишнього директора «ЕТМ» Юрія Малихіна Гліб Малихін. Оскільки земля під ними комунальна, Малихін вже кілька років намагається оформити ділянку під спорткомплексом. Питання щодо легалізації виносилося на розгляд сесії понад 14 разів, однак жодного разу так і не було підтримане депутатами, навіть після позову до суду. 

Нерухомість підприємства на 17 сотках землі викупили у 2018-му. Власником половини нежитлового приміщення – спортивного залу – став Олександр Христюк. 

Об’єкти нерухомості на 4,3 гектара змінили власників вже у 2022 році. Адже у перші місяці року 24 нерухомих об’єкти колись працюючого підприємства продали. Згідно з інформацією у протоколі позачергових зборів акціонерів від 17 січня 2022 року, на якому ухвалювалося рішення щодо продажу майна заводу, з нього повинні були вилучити 7,8 мільйона гривень. 

Продавали заводське майно за доволі смішні суми. Наприклад, корпус обійшовся покупцю у 18 тисяч гривень, гараж – у 33 тисячі гривень, а кафе – у 62 тисячі гривень. Втім, у який спосіб обирали покупця досі незрозуміло, тому що це питання на розгляд зборів акціонерів не виносилося.

1-го лютого 2022-го власниками нерухомості стали дві луцькі компанії: «Емлак Груп» та «Ідора Компані». Обидві створені з різницею у кілька днів влітку 2021-го та зареєстровані одразу ж за адресою «Електротермометрії». 

Де-юре директором та засновником «Емлак Груп» є львів’янин Роман Дідух, який також пов’язаний зі щонайменше вісьмома фірмами «Континіуму». 

«Ідору Компані» очолює Віктор Іванов, а до кінцевих бенефіціарів належить донька нардепа Степана Івахіва Тетяна Бутерлін та акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сантес-ів». Ще на початку 2024-го і сам Івахів був серед власників фірми. 

Саме «Емлак Груп», яка викупила більшу частину нерухомості, стала замовником будівництва житлового кварталу. Відтоді майно «ЕТМ» опинилося в руках нових власників, а вони, відповідно, набули права першочергового користування землею.

Будувати житловий комплекс буде луцька фірма «Текта Домус», яка також належить до фінансово-промислової групи «Континіум» нардепа та бізнесмена з Волині Степана Івахіва. Керівником будівельної компанії є Олег Білецький, а кінцевими бенефіціарними власниками – депутат Волинської облради від партії «Європейська Солідарність», колишній юрист-консультант «Континіуму» Артем Запотоцький та Сергій Остапчук. На Запотоцького та Остапчука записані частки в низці компаній «Континіуму». Зокрема, у фірмі «Бріс» ЛТД та ТОВ «Аксіліум».

«Текта Домус» фігурувала у матеріалі про будівництво логістичного центру поблизу «Ягодина».

Журналісти вирішили поспілкуватися з очільниками компаній, які придбали майно заводу, та генеральним підрядником, який зводитиме ЖК. 

Керівник фірми «Емлак Груп» Роман Дідух спершу погоджувався на зустріч, але за кілька днів припинив брати від нас слухавку і відповідати на повідомлення. Шукати його вирішили у ЖК «Style Up» – комплексі на околиці Луцька, який звела та ж компанія «Континіума», що й будуватиме на місці заводу. Через співробітницю відділу продажу дізнаємося: пан Роман у відрядженні й, можливо, зможе побачитися з нами за кілька днів. 

«Його немає, він, каже, що не на місці, а у відрядженні. Набирайте. Швидше за все, повернеться аж у п’ятницю», – повідомила представниця відділу продажу ЖК «Style Up».

Однак, і згодом дзвінки та повідомлення не принесли жодного результату.

Керівник «Ідори Компані» Віктор Іванов намірів спілкуватися з нами також не виявив. Каже, говорити про продаж майна треба з тими, хто його продавав, він же бо став власником тільки одного приміщення заводу.

«Глухий номер» і з очільником фірми «Текта Домус», яка будуватиме багатоквартирний комплекс на Ковельській, 40. Директор Олег Білецький теж виявився небагатослівним.

— Я не володію всією інформацією. Не буду давати жодних коментарів. Я вам це при минулій розмові вже говорив. Тому мене, прошу, будь ласка, не турбувати.

— Ми фактично з вами і не спілкувалися – ви тоді поклали слухавку.

— Я сказав, що не буду давати коментарів, і поклав слухавку.

Шукати вітра в полі журналісти «Сили правди» вирішили за місцем реєстрації цієї та багатьох інших компаній «Континіума» – на Єршова, 2 у Луцьку.  Самої компанії чи інших її працівників віднайти там не вдалося. На Єршова, 2 фактично розміщена інша фірма Степана Івахіва «Віта-Авто». Охоронці повідомили, що спробувати знайти «Текта Домус» можна на Рівненській, 48. Втім, і там пошуки ні до чого не призводять.

— А не підкажете, де шукати «Текта Домус»? – запитуємо у представниці відділу продажу ЖК «Style Up».

— За юридичною адресою, десь на Єршова вони. Локально ми тут, все те, що стосується бухгалтерії – там. Фактично ми їх раз на місяць бачимо в очі. Це різні відділи.

— Тобто бухгалтерський відділ на Єршова, 2?

— В принципі, так. Туди всі рахунки надходять.

«Сила правди» спробувала зв’язатися із народним депутатом Степаном Івахівим, аби дізнатися деталі політичних чи кулуарних домовленостей щодо «Електротермометрії» та коли планують завершити комплекс на її місці. Однак, впродовж кількох тижнів відповіді так і не надійшло. 

У підсумку точно можна сказати, що столітня історія луцького заводу «Електротермометрія» добігла кінця. Невдовзі руїни підприємства демонтують, на його місці зведуть величезний житловий комплекс. Будуватимуть його компанії фінансово-промислової групи «Континіум», які за копійки викупили майно у неефективного менеджера. Місцевого депутата і відомого забудовника Андрія Разумовського, який розраховував керувати проєктом, політичні соратники залишили за бортом цього бізнесу. Залишається сподіватись що подібним чином правляча на Волині політична сила не обдурить своїх виборців.