Під контролем міноритарних акціонерів – Ігоря Коломойського і його партнерів: Геннадія Боголюбова, Михайла Кіпермана та Ігоря Палиці – лідерів неформальної бізнес-групи «Приват» – найбільша нафтовидобувна компанія країни «Укрнафта» працювала 20 років.
NV розібрав 9 кейсів, через які держава втрачала кошти у нафтовій галузі.
«Укрнафта в той момент була майже банкрут. І мені було запропоновано, щоб я очолив Укрнафту», – так український підприємець та політик Ігор Палиця в інтерв'ю «Українській правді» згадував обставини свого призначення на посаду керівника найбільшої в Україні нафтовидобувної компанії в 2003 році.
Йому це запропонував міноритарний акціонер «Укрнафти» Ігор Коломойський. З боку держави – найбільшого акціонера – ідею погодив другий президент України Леонід Кучма. Він поставив умову для нового менеджменту – працювати на всіх власників компанії.
Проте з призначенням Палиці в «Укрнафті» почалася епоха так званої бізнес-групи «Приват», неформальними лідерами якої є колишні акціонери «ПриватБанку» Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов. Нафтове крило було одним з найпотужніших в діяльності групи. Воно охоплювало всі сфери: від видобутку та переробки нафти до логістики, роздрібної торгівлі нафтопродуктами та супутніх послуг. Це були як повністю приватні компанії, так і підприємства з державною часткою. Крім «Укрнафти», це передусім Кременчуцький НПЗ «Укртатнафта», у якому держава володіла близько 43% акцій.
Контекст. «Укрнафта» та роль приватівців в її діяльності
«Укрнафта» – найбільша нафтовидобувна компанія України.
З 1998 року НАК «Нафтогаз України» володіє 50% + 1 акція в статутному капіталі компанії. Близько 40% акцій контролюють юридичні особи, яких пов’язують з Ігорем Коломойським, Геннадієм Боголюбовим та їхніми бізнес-партнерами, зокрема Михайлом Кіперманом та Ігорем Палицею.
Це Bridgemont Ventures Limited, Bordo Management Limited та Littop Enterprises Limited (усі – Кіпр).
Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов та Михайло Кіперман були обрані членами наглядової ради «Укрнафти» щонайменше у 2003 році.
Ігор Палиця був головою правління «Укрнафти» з лютого 2003 р. по листопад 2007 р. У 2015 році став членом наглядової ради компанії.
У травні 2017 року рішенням загальних зборів акціонерів всіх чотирьох вивели зі складу наглядової ради.
У 2010 році Коломойський, Боголюбов та Кіперман також увійшли до складу наглядової ради НПЗ «Укртатнафта» (Кременчук) – найбільшого в Україні нафтопереробного заводу.
У листопаді 2022 року корпоративні права «Укрнафти» та «Укртатнафти» за рішенням Ставки верховного головнокомандуючого перейшли в управління держави. Після цього був змінений менеджмент та наглядові ради підприємств. «Приватівці» втратили вплив на компанію.
Політичні рішення, які призвели до втрати державного контролю
Держава як власник найбільшої частки в акціонерному капіталі «Укрнафти» мала б контролювати діяльність менеджменту компанії. Проте керівництво компанії впродовж двох десятків років було лояльним до міноритаріїв.
Але тут є нюанс.
Колишній топменеджер НАК «Нафтогаз України», який попросив не розкривати його особу, звернув увагу, що комерційна діяльність «Укрнафти» складається з двох великих частин: нафтової та газової. Приватні акціонери мали преференції і вплив саме в нафтовому сегменті. В газовому більше переваг мала держава в особі НАК «Нафтогаз Україна» і достатньо ефективно користувалася ними. Тому більшість спірних питань з міноритарними акціонерами виникали саме з питань нафти та нафтопродуктів.
Ситуація стала вкрай гострою після фактичної націоналізації під час повномасштабної війни.
На це було кілька причин.
Найбільш фундаментальна – це те, що Коломойський з партнерами контролювали найбільший в Україні нафтопереробний завод «Укртатнафта» – найбільшого споживача нафти.
Він був приватизований ще у 1994 році. Тоді у власності НАК залишилося лише 43% акцій. Ще близко 47% акцій викупили уряд російського Татарстану та компанії, що наближені до російської Татнєфті. Проте наприкінці 2008 року український Верховний Суд затвердив рішення, за яким росіяни фактично лишилися своєї частки. У березні 2010 року ці акції акумулювали структури Коломойського, які разом іншими українськими партнерами контролювали більше 50% статутного капіталу заводу.
В «Укрнафті» приватні акціонери мали трохи більше за 40% акцій. Тому їм довелося зацементувати свій вплив шляхом політичних рішень уряду. Була підписана акціонерна угода між НАКом та приватівцями, відповідно до якої міноритарії отримували право пропонувати кандидатів в правління «Укрнафти», а НАК мусив затверджувати цих кандидатів.
Юрій Вітренко, колишній виконавчий директор та голова правління «Нафтогазу» каже, що це відбулося за часів перебування Юлії Тимошенко на посаді прем'єр-міністра України.
Інший колишній топменеджер НАК, знайомий з деталями Акціонерної угоди, уточнює, що з боку держави її підписав голова правління «Нафтогазу України» Олег Дубина. Це сталося на початку 2010 року напередодні інавгурації Віктора Януковича на посаду президента України.
Акціонерна угода, деякі деталі якої стали відомі у квітні 2018 року, практично без змін проіснувала майже 10 років. Згідно з нею, 6 членів Наглядової ради «Укрнафти» обиралися з числа кандидатів, запропонованих «Нафтогазом», а Голова правління «Укрнафти» та інші 5 членів Наглядової ради «Укрнафти» – з числа кандидатів, запропонованих компаніями Ігоря Коломойського, які є міноритарними акціонерами Укрнафти. Стаття 9 також передбачала, що персональний склад Правління «Укрнафти» має затверджуватися Наглядовою радою «Укрнафти» за пропозицією Голови правління.
Юрій Вітренко уточнює, що відповідно до документу, представники НАК мали обов’язок голосувати за кандидата міноритаріїв.
Ще одним запобіжником, який допомагав приватівцям, був Закон України Про акціонерні товариства. В ньому було зафіксовано, що загальні збори акціонерів будь-якого акціонерного товариства можна провести за присутності власників більш ніж 60% акцій. Тому приватівці зі своїми 40+% могли блокувати збори.
Після Ігоря Палиці компанією керували Олексій Кущ (у 2022 році йому повідомили про підозру у причетності до заволодіння понад 13,3 млрд грн компанії) та бельгієць Пітер Ванхеке, якого також пов’язували з приватівцями. Зокрема, у 2015 році тоді народний депутат України Сергій Лещенко заявив, що офшори Коломойського та Боголюбова доплачували Ванхеке $3 млн щороку плюс бонуси за невтручання в ситуацію, що склалася на підприємстві.
У 2015 році Верховна Рада України внесла зміни у закон Україні «Про акціонерні товариства». Тоді був зменшений кворум для загальних зборів акціонерних товариств з 60% до 50%.
Після цього «Нафтогаз України» та представники групи «Приват» призначили керувати «Укрнафтою» іншого експата – британця Марка Роллінса. Згодом виявилося, що і ці зміни багато в чому були косметичними через два перших пункти – нафтопереробний завод та акціонерну угоду.
До того ж зміна менеджменту призвела до встановлення залізних ґрат на вході в центральний офіс «Укрнафти» та появи інтернет-мему, в якому Ігор Коломойський наполегливо запрошував нардепа Мустафу Найєма пити каву.
Лише у листопаді 2022 року відбулася сепарація від «Привату». Тоді «Укрнафту» та «Укртатнафту» передали в сферу управління Міністерства оборони України. Обидві компанії очолив Сергій Корецький.
Були не лише демонтовані залізні ґрати в центральному офісі. Почало з’являтися все більше інформації про дії менеджменту напівдержавної нафтової компанії на користь приватних міноритаріїв.
Частина цих новин поступово перетворюється на розслідування правоохоронних органів, карні справи та навіть підозри конкретним фігурантам.
Щоб дізнатися та розповісти про найбільш показові випадки таких оборудок, журналісти, починаючи з листопада 2022 року, кілька разів зустрічалися з новим керівництвом компанії. Також вони спілкувалися з представниками органів державної влади та фахівцями із видобутку нафти, вивчили тексти десятків судових справ. Це дозволило зрозуміти масштаби втрат «Укрнафти» та «Укртатнафти» за два десятки років діяльності менеджменту, лояльного до приватних міноритаріїв.
Окрім грошей Україна за ці роки суттєво втратила в обсягах видобутку нафти та нафтового конденсату. Якщо у 2003 році цей показник склав майже 4 млн тонн, то до 2021 року цей показник впав більше ніж вдвічі – до 1,7 млн тонн. Як наслідок – залежність від імпорту нафти та світлих нафтопродуктів на початку повномасштабного вторгнення.
Нижче NV проаналізував та виклав 9 кейсів виводу грошей з «Укрнафти» та споріднених підприємств, які можна пов’язати з діяльністю або бездіяльністю менеджерів, лояльних до бізнес-групи «Приват». Лише за цими прикладами сума потенційних втрат становить понад 60 мільярдів гривень. Загальний показник може бути близьким до історії «ПриватБанку», який у 2016 році довелося націоналізувати для порятунку всієї банківської системи країни.
1. Нафта та нафтопродукти без оплати
Мабуть, наймасштабніші приклади виводу грошей та нафтопродуктів з «Укрнафти» – це борги компаній з орбіти Ігоря Коломойського за продукцію, яка була відвантажена та неоплачена. Це як мінімум 4 напрямки, в яких були задіяні десятки юридичних осіб, що отримували від «Укрнафти» та «Укртатнафти» нафту, бензин, дизпальне.
Сумарно напівдержавні компанії, починаючи з 2015 року, не отримали більше ніж 30 млрд гривень.
1.1. Пластикові картки Авіас+
У підвальному приміщенні «Укрнафти» зберігаються ящики зі скретч-картками та паливними картками системи Авіас+. В теорії це 126 млн літрів пального на суму майже 3,5 млрд грн. На практиці – 6 тонн нікому непотрібного пластику.
Як це сталося? Попри наявність понад 500 власних автозаправних станцій, «Укрнафта» до осені 2022 року самостійно ними не управляла. Фактично це була частина приватівської мережі АЗС «Авіас», «Сентоза», ANP тощо (об'єднані брендом Авіас+). Разом з державними станціями Ukrnafta це було більше ніж 1600 роздрібних точок продажу пального по всій країні.
Щоб все це працювало, «Укрнафта» укладала договори з десятками юридичних осіб на постачання бензину та ДП, які в свою чергу брали ресурс на Кременчуцькому НПЗ «Укртатнафта». У липні 2015 року державна мережа домовилася з 24 юридичними особами про постачання нафтопродуктів на 7,24 млрд грн та одразу сплатила всю суму авансом. Поставка нафтопродуктів була здійснена лише на 572 млн грн.
Оскільки постачальники не здійснили передачу в повному обсязі, «Укрнафта» пішла назустріч та прийняла від них в заставу скретч-картки на частину суми в розмірі 3,4 млрд грн, паливо за якими планувала реалізовувати власним клієнтам. Але після націоналізації компанії оператор системи Авіас+ ТОВ «Інтекс Інвест» заблокувало картки. Тепер вони лежать мертвим вантажем.
Крім того, в інтерв'ю NV Бізнес Сергій Корецький розповідав, що більша частина маржі за реалізацію пального за талонами Авіас+ залишалась на компанії-емітенті (спочатку «Альянс Еволюшн», пізніше «Інтекс Інвест»).
«А Укрнафта ці об'єми нафтопродуктів просто отоварювала на заправках і отримувала скромну компенсацію за витрати», – казав Корецький.
Тобто компанія втрачала живі кошти, співпрацюючи з Авіас+.
У 2023 році Укрнафта запустила власну систему талонів та пластикових карток для співпраці з корпоративними клієнтами.
1.2. НПК «Галичина» – епізод зі світлими нафтопродуктами
«Укрнафта» переробляла власну нафту на НПЗ «Укртатнафта» за давальницькою схемою. Частину отриманого ресурсу менеджмент компанії продавав іншим компаніям, дотичним до Ігоря Коломойського. Однією з них був НПК «Галичина» (Дрогобич), виробнича діяльність якого зупинилася ще у 2012 році. Тому його використовували для зберігання нафтопродуктів, посередницької діяльності тощо.
У листопаді 2019 – травні 2020 року «Укрнафта» уклала договори на постачання майже 400 тис. тонн нафтопродуктів на 6,56 млрд грн. Дрогобицьке підприємство за них не розрахувалося. На кінець 2022 року борг становив 4,8 млрд грн, плюс понад 600 млн грн відсотків. Розрахунки за продані нафтопродукти так і не відбулися.
Керівництво «Укрнафти» звернулося до суду. У грудні 2023 року Господарський суд Львівської області ухвалив рішення про початок процедури банкрутства НПК «Галичина». «Укрнафта» заявила про борг в розмірі 828 млн грн. Загальна сума вимог, які заявить «Укрнафта», буде відома згодом. Розгляд кредиторських вимог до НПК «Галичина» був призначений на 16 лютого 2024 року (в «Укрнафті» кажуть, що попередньо це близько 18 млрд грн).
1.3. Чотирнадцять друзів Привату
За аналогічною з НПК «Галичина» схемою, впродовж 2021−2022 рр. були укладені договори на продаж нафтопродуктів з 14 юрособами на 4,38 млрд грн. Вони практично не розраховувались з «Укрнафтою», і станом на весну 2023 року борг становив 3,96 млрд грн.
Довідково: юридичні особи, з якими були укладені договори:
ТОВ «Вілара»;
ТОВ «Сівер оіл»;
ТОВ «Ремарі»;
ТОВ «Мідан центр»;
ТОВ «Моріта»;
ТОВ «Барвінок»;
ТОВ «Вабрі-С»;
ТОВ «Оіл-Трейд 2018»;
ТОВ «Брайл»;
ТОВ «Дектум-С»;
ТОВ «Марс-2018»;
ТОВ «Вільєна»;
ТОВ «Енерджі Сток»;
ТОВ «Ексон ОІЛ».
Частина чих компаній також фігурує у судових суперечках «ПриватБанку» щодо майна АЗС, які було орендоване або надавалися у лізинг. Через це банк тривалий час не міг стягнути майно станцій у якості застави. У стенограмах судових засідань згадується, що АЗС було надано в лізинг компаніям, що пов’язані з колишніми акціонерами Приватбанку.
Наразі «Укрнафта» виграла всі судові процеси щодо стягнення боргів, однак виявилося, що грошових коштів чи майна у боржників немає.
1.4. Нафта на продаж
За часів попереднього менеджменту, «Укрнафта» продавала компаніям з орбіти Коломойського не лише нафтопродукти, але й видобуту нафту. У 2015 році ТОВ «Котлас», ТОВ «Торговий дім Прикарпаттянафтотрейд», ТОВ «Галнафта», ТОВ «Гарант-УТН» та ТОВ «Техтрейд Груп» уклали договори на постачання нафти на 10,7 млрд грн на умовах післяоплати. Нафта була перероблена та реалізована через приватівську мережу АЗС.
«Укрнафта» так і не побачила гроші за сировину, тому в 2016 році звернулася до суду. У 2020 році з боржниками уклали мирову угоду про поступовий розрахунок до 2026 року. На момент націоналізації «Укрнафти» їхня заборгованість становила 3,9 млрд грн, станом на кінець 2023 року скоротилася до 3,14 млрд грн основного боргу. Боржники перестали дотримуватися узгоджених графіків платежів.
NV Бізнес попросив прокоментувати ці угоди Андрія Коболєва та Юрія Вітренка, які по черзі очолювали наглядову раду «Укрнафти» з листопада 2014 р. до червня 2020 р.
Коболєв відмовився надавати коментарі до публікації повного тексту статті.
Вітренко (з кінця 2018 року займався питаннями «Укрнафти» на посаді виконавчого директора НАК «Нафтогаз України», у квітні 2019 р. – червні 2020 р. очолював наглядову раду «Укрнафти») каже, що для оцінки дій менеджменту компанії в цей період потрібно аналізувати тексти, виконання та обставини укладання конкретних контрактів. Якщо буде знайдене порушення закону, то теперішній менеджмент має подавати судові позови.
Також він акцентує увагу на фактичній відсутності ринкових умов для продажу та переробки нафти в Україні впродовж останніх 10 років. В країні працював лише один великий НПЗ, а експорт нафти був штучно обмежений.
Тобто «Укрнафта» фактично не мала ринкових умов для своєї діяльності.
2. Видобуток: спільна діяльність та спільні підприємства
«Укрнафта» веде видобуток не лише самостійно. Компанія має 4 договори про спільну діяльність (СД) та 2 спільних підприємства (СП), на баланс яких передані десятки свердловин.
Джерела в «Укрнафті», наближені до нового керівництва, запевняють, що на них вивели найкращі родовища та найпродуктивніші свердловини. Проте партнери по цих проєктах не завжди доброчесно виконували взяті на себе зобов’язання та вчасно не розраховувалися за надані послуги. На момент націоналізації «Укрнафти» загальна заборгованість по всім СД та СП становла майже 240 млн грн. Станом на початок серпня 2023 року вона скоротилася до 38 млн грн.
Найбільш проблемною є спільна діяльність з «Моментум Ентерпрайзес ЛТД» (Кіпр). Формально її бенефіціари невідомі, проте «Моментум» разом з компаніями з оточення Ігоря Коломойського брав участь в інших контрактах «Укрнафти» та «Укртатнафти», що стали проблемними для підприємств.
Як вдалося з’ясувати NV Бізнес, це партнерство тягнеться з 1997 року. Тоді був укладений договір про Спільну інвестиційну діяльність (СД) № 999/97 між «Укрнафтою» та «Моментум Енерджі Інтернешнл Інк» (Кіпр) без створення окремої юридичної особи. За рік місце партнера зайняла згадана «Моментум Ентерпрайзес ЛТД» (Momentum Enterprises (Eastern Europe) Ltd, Кіпр, далі «Моментум»), яка зобов’язалася інвестувати $28 млн до 31 березня 1999 року.
«Кіпріоти» своєчасно не виконали план з прямих інвестицій, а частину вкладень зробили з прибутку, отриманого від СД. При цьому частка «Укрнафти» поступово зменшувалася, а на баланс СД передали та продали за заниженою вартістю 44 високодебетних газових свердловин. За даними «Укрнафти», лише у 2013−2015 рр. вона недоотримала чистий дохід у розмірі $117,1 млн.
У 2015−2016 рр. виникла додаткова дебіторська заборгованість перед «Укрнафтою» у розмірі 2,3 млрд грн внаслідок безоплатної передачі товарної продукції та авансових платежів за придбання продукції.
Діяльність цієї СД зупинили у березні 2016 року. Проте за участі тодішнього голови правління Укрнафти Марка Роллінса всі 48 свердловин СД змінили форму власності – вони були передані до спільного володіння та користування з «Моментум».
Чинний менеджмент «Укрнафти» не коментує наслідки співпраці по цьому партнерству. За даними редакції, вивчається можливість судової суперечки.
Примітно, що Momentum Enterprises (Eastern Europe) Ltd своєю чергою судиться з «Укртатнафтою». В одному з судових рішень пояснюється, що ця компанія разом з кількома десятками інших товариств впродовж 2019 – 2022 рр. отримувала від нафтопереробного заводу та «Укрнафти» світлі нафтопродукти під реалізацію за договорами комісії. Але збут через мережі АЗС «Авіас» та ANP вівся без повного податкового оформлення. Встановлено, що лише у 2019 − 2021 рр. «Моментум» та інші компанії, що «пов'язані з приватними акціонерами Укрнафти», отримали продукції на 19,7 млрд грн. Але не розрахувалися за неї.
Щоб завод міг працювати, замість розрахунку за отримані нафтопродукти, контрагенти надавали «Укртатнафті» поворотну фінансову допомогу, чим нарощували кредиторську заборгованість підприємства. Встановлена сума заборгованості становить близько 11 млрд грн.
У 2023 році Momentum Enterprises (Eastern Europe) Ltd вирішив через суд стягнути з Укртатнафти 405 млн грн наданої таким чином допомоги. Завод подав апеляцію.
3. НПК «Галичина» – епізод з газом для генерації
У діяльності «Укрнафти» до націоналізації постійно велася співпраця з іншими компаніями Ігоря Коломойського та його партнерів.
НПК «Галичина», який вже згадувався, має на балансі теплоелектроцентраль (ТЕЦ), яка виробляє електроенергію та тепло для міста Дрогобич. НПК закуповував в «Укрнафти» за природний газ, який мав ознаки некондиційного товару. Джерело NV Бізнес в «Укрнафті», що знайоме з цією ситуацією, розповіло, що у 2022 році дрогобицький завод отримував цей газ за ціною, яка була в рази нижче ринкової. І це також могло призвести до багатомільйонних втрат.
Але 21 лютого 2023 року між підприємствами був укладений новий договір, про що згадується у рішенні Господарського суду Львівської області. «Укрнафта» зобов’язалася передати НПК «Галичина» у січні-грудні 2023 р. газ в об'ємі 22,8 тис. куб. м. Ціна за 1 тис. куб. м без урахування вартості транспортування газу по території України становила 4440 грн з ПДВ. Але дива не сталося і цього разу – платежі відсутні. Станом на жовтень 2023 року заборгованість по новому контракту становила майже 93 млн грн. В «Укрнафті» кажуть, що на початок 2024 року позовна сума збільшилася до 134 млн грн.
Чому був укладений новий договір? В «Укрнафті» пояснюють, що це супутній газ, який не має якісних характеристик для продажу комерційним споживачам або населенню. Тому з технологічної точки зору ТЕЦ НПК «Галичина» є єдиним споживачем такої продукції в цьому регіоні.
Щоб змінити ситуацію, «Укрнафті» потрібно шукати альтернативні шляхи переробки некондиційного газу. Наприклад, самостійно або разом із партнерами інвестувати в будівництво газопоршневої електростанції, яка генеруватиме електроенергію.
4. Послуги еквайрингу з банком «Південний»
Ukrnafta – найбільша в Україні монобрендова мережа АЗС. Це 537 автозаправних станцій, з яких після повномасштабного вторгнення в дії залишилося близько 450. Кожна з них – активна торгова точка і привабливий клієнт для банків, які можуть встановити термінали для розрахунку банківськими платіжними картками – еквайрингу.
У березні 2023 року Сергій Куюн, директор консалтингового агентства А-95, повідомив, що постачальником цієї послуги до націоналізації «Укрнафти» був банк «Південний». Його власники – група бізнесменів з Одеси, які формально не пов’язані із Коломойським та Боголюбовим.
Трохи раніше, наприкінці лютого, Сергій Корецький в інтерв'ю «Бізнес Цензор» повідомив, що «Укрнафта» оптимізувала еквайринг по мережі майже у два рази та переходить до державного банку.
Згідно з інформацією, яка є у публічному просторі, базовий тариф за послугу еквайрингу у банку «Південний» становить 2%. Відповідно, «Укрнафта» могла сплачувати 4-5%.
В пресслужбі банку «Південний» відповіли NV Бізнес, що умови співпраці з клієнтами є комерційною таємницею, яку банк не розголошує.
«Проте, як і будь-який партнер банку, Укрнафта мала повний доступ до якісного та своєчасного сервісу в частині еквайрингу», – розповіли в банку, не уточнивши, чому і коли саме припинили співпрацю з мережею АЗС.
З оцінками Куюна, переведення рахунків «Укрнафти» до державних банків могло призвести до економії на послугах еквайрингу до 100 млн грн лише впродовж 2023 року.
Сьогодні безготівкові розрахунки в роздрібній мережі Ukrnafta ведуться через банківські термінали «ПриватБанку».
5. Послуги бензовозів
У грудні 2022 року директор «Укрнафти» Сергій Корецький заявив, що компанія може зупинитися через транспортні проблеми. Як виявилося після націоналізації, український нафтовий гігант не мав власного транспорту для перевезення світлих нафтопродуктів по мережі АЗС. А колишні логістичні партнери раптово припинили надання послуг одразу після націоналізації.
Менеджери «Укрнафти» в авральному порядку знайшли нових підрядників, що дозволило зберегти роботу роздрібної мережі. На початку минулого року в інтерв'ю Бізнес Цензор Корецький казав:
«Ми зараз забезпечуємо логістику нафтопродуктів стороннім транспортом і при цьому здешевили вартість перевезення тонни пального у 2 рази».
Для подальшого зменшення залежності від зовнішніх чинників в компанії вирішили створити власний автопарк. Були закуплені 25 тягачів та автоцистерн для перевезення світлих нафтопродуктів та LPG (зрідженого нафтового газу, - ред.). Перші з них вийшли на дороги України у липні 2023 року. Ще понад 70 бензовозів, які надають послуги з перевезення, знаходяться у власності сторонніх компаній.
Ще одна особливість теперішньої співпраці з підрядниками – обов’язкове брендування цистерн логотипами «Укрнафти».
Яка ціна такої послуги? В «Укрнафті» не розкривають показник, посилаючись на комерційну таємницю.
Співвласник Prime Group Дмитро Льоушкін каже, що вартість перевезення світлих нафтопродуктів в Україні зазвичай прив’язується до ціни 1 літру дизпального без роздрібної націнки.
«Зараз 1 кілометр транспортування бензину та ДП коштує близько 42 грн з ПДВ. Але є нюанс – оплата береться за пробіг в два кінця», – розповідає Льоушкін.
Собівартість перевезення світлих нафтопродуктів власним транспортом коливається в межах 25-30 грн/км (з ПДВ) в залежності від технічного стану бензовозу, кількості замовлень тощо.
Автоцистерни з пальним для АЗС зазвичай щодня проїжджають 300-500 км. Відповідно, завищення тарифу навіть на 1 гривню за кілометр може призвести до потенційних переплат у розмірі від 9 до 15 тисяч гривень на місяць для кожного бензовозу.
А якщо йдеться про сотню машин, то це вже ризик щомісячної переплати від 900 тис. грн до 1,5 млн грн. Корецький згадував про завищення тарифу в два рази. Тобто реальні втрати могли бути більшими на порядок.
6. Доступ до залізниці через посередників
«Отримали власний залізничний код. В це складно повірити, але найбільша нафтова компанія не мала залізничного коду і користувалася виключно послугами третіх осіб», – повідомив у листопаді Сергій Корецький.
При відправленні чи отриманні вантажу залізницею в документах проставляється власний код отримувача чи відправника. Фактично компанія стала прямим відправником чи отримувачем без залучення посередників.
Чи змогла Укрнафта зекономити на таких змінах?
«Послуги експедитора орієнтовно коштують 3-5% від вартості перевезення», – каже директор ЦТС Сергій Вовк.
Але набагато важливіше не ціна, а рівень професійності фахівців, які можуть організувати швидке та якісне переміщення вантажів залізницею з пункту А в пункт Б.
Відділ для співпраці з «Укрзалізницею» – це власна фахова експертиза в логістиці.
7. Енерготрейдери з сумнівною репутацією
«Ми виходили на тендери в системі ProZorro, щоб знайти постачальника електроенергії з ліцензією. Але перемагали "приватівські" компанії», – розповів на умовах анонімності один з топ-менеджерів «Укрнафти», додаючи, що ціни потенційних переможці не відповідали ринковим.
В компанії не відповіли на запит про обсяги електроенергії, які споживає «Укрнафта», та хто саме хотів її постачати. Але у грудні 2022 року в системі Prozorro був оголошений тендер на закупівлю майже 493 ГВт⋅год електричної енергії загальною очікуваною вартістю близько 2,2 млрд грн.
Він був розбитий на 24 лоти. У переважній більшості найкращі пропозиції подали «Нью Енерджі Юкрейн», «Південь Енерго Збут» та «Центренергозбут». Видання «Наші гроші» у своїх публікаціях пов’язує ці компанії з Ігорем Коломойським та його оточенням. Зокрема, «Нью Енерджі Юкрейн» фігурує у справі енерготрейдера «Юнайтед Енерджі», що міг діяти в інтересах бізнесмена.
На початку 2024 року НАБУ і САП повідомили про викриття схеми заволодіння цією компанією електричною енергією НЕК «Укренерго». У підсумку НАБУ оголосило у розшук Михайла Кіпермана – багаторічного бізнес-партнера Ігоря Коломойського. Про нього ще буде згадано.
«Укрнафта» скасувала тендер на закупівлю електроенергії, «знайшла власну ліцензію постачальника», якою володіє з червня 2019 року, та почала самостійно закуповувати електроенергію. З квітня по грудень економія від цін РДН (ринок на добу наперед) склала 2%. В абсолютних цифрах – майже 25 млн грн.
«Підприємство закуповує майже всю необхідну для роботи потужність у атомників – ДП "Енергоатом" – та у відновлювальної генерації через ДП "Гарантований покупець"», – відзвітували у грудні в «Укрнафті».
А ще був НПЗ
Крім «Укрнафти», у листопаді 2022 року під контроль держави також перейшов найбільший в Україні нафтопереробний завод «Укртатнафта». Тут держава мала міноритарний пакет акцій.
На відміну від видобувної компанії, стан Кременчуцького НПЗ після кількох ракетних обстрілів не коментують ані в «Укрнафті», ані в інших державних інституціях. Це стосується навіть періоду роботи до повномасштабного російського вторгнення.
Лише із розмов у форматі off the rec та з судових реєстрів вдається з’ясувати, що на НПЗ також існувала комерційна діяльність «повз касу». І це трохи дивує, тому що Коломойський та партнери мали повний контроль над підприємством.
Наприклад, Сергій Куюн згадував, що давальницька переробка нафти на «Укртатнафті» здійснювалась з «технологічними втратами» 16-17%, хоча він ніколи не чув про втрати в українській нафтопереробці вище за 9%.
За оцінками одного з керівників підприємства, що працює в нафтовій галузі, за умови переробки 2 млн тонн нафти на рік, це могло призводити до щорічної втрати офіційної виручки підприємства у розмірі $170-190 млн. Це можна пояснити небажанням сплати податків від реалізації світлих нафтопродуктів у повному обсязі.
Також завод формально не мав власної системи наливу світлих нафтопродуктів в транспорт. Оператором цього обладнання була окрема юридична особа. Вона не лише отримувала плату за обов’язкову послугу, але й могла у будь-який момент перекрити кран та зупинити діяльність заводу.
У цих випадках важко стверджувати про конкретні втрати без отримання «залізобетонних» фактів. Проте є декілька епізодів діяльності приватівців на «Укртатнафті», які вийшли назовні з конкретними сумами та описом маніпуляцій не на користь держави.
8. Нафта SOCAR, що зникла
Серед небагатьох практично доведених до логічного завершення фактів зловживань, варто виділити історію вже згаданого Михайла Кіпермана.
2 червня 2023 р. Служба безпеки України спільно з Бюро економічної безпеки повідомили Кіперману про підозру у виведені за кордон майже 600 млн грн з рахунків «Укртатнафти». Це відбулося 24 лютого 2022 року, в день початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
За даними слідства, нафтопереробному заводу не вистачало сировини українського видобутку для повного завантаження потужностей. Тому Кіперман займався питаннями пошуку та постачання нафти з інших джерел. Зокрема, був укладений контракт з державною компанією Азербайджану SOCAR.
Постачання вели дві швейцарські юрособи: «дочка» SOCAR та трейдер Nordwind Trade, власником та директором якого є безпосередньо Кіперман. Станом на 24 лютого 2022 року на чорноморських нафтових терміналах в режимі митного складу зберігалося 53 тис. тонн нафти від SOCAR та 19 тис. тонн від Nordwind Trade.
Завод планував викупити 23 тис. тонн «сокарівської» нафти. Проте після початку повномасштабного вторгнення менеджмент НПЗ, що контролювався «Приватом», вирішив не платити азербайджанцям – $20 млн за підробними договорами відправили до швейцарської компанії Кіпермана.
Слідство стверджує, що вся нафта, що зберігалася на Одещині, була відкачана і перероблена на заводі без оплати продавцю, розмитнення і сплати податків. Сумарні втрати податків та контрагентів оцінюються в 600 млн грн.
В SOCAR Україна не коментують цей процес, посилаючись на чутливість питання.
9. Крилаті борги
Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України (МАУ), одним з акціонерів якої був Ігор Коломойський, ще напередодні повномасштабного вторгнення увійшла в круте піке. Вона швидко пройшла шлях від найбільшого національного авіаперевізника до практично повної зупинки польотів наприкінці 2021 року.
Схоже, що в її історії залишиться помітний нафтовий слід. Впродовж двох років авіаперевізник отримував від «Укртатнафти» авіаційне пальне, за яке не розрахувався. З листопада 2019 р. по січень 2020 р. та у лютому 2022 р. завод відвантажив на адресу МАУ авіапальне, вартість якого оцінюється в 410 млн грн.
Суди за ці кошти почалися у травні 2023 року. Чи зможе завод отримати хоч частку боргу? В черзі перед ним величезна кількість інших претендентів. А ось ключові активи авіакомпанії або вже продані, або знаходяться в незадовільному стані.
До того ж у грудні 2023 року державний «Укрексімбанк» ініціював процедуру банкрутства перевізника.
***
Лише наведені приклади демонструють, що за 20 років перебування «Укрнафти» та «Укртатнафти» під контролем неформальної групи «Приват», обидві компанії могли недоотримати десятки мільярдів гривень.
На порятунок «ПриватБанку» уряд витратив 155 млрд грн. Але за 5 років ефективного корпоративного управління фінустанова повністю повернула цю суму до державного бюджету у вигляді дивідендів.
Скоріше за все, схожий сценарій відбуватиметься і в нафтовому бізнесі. Діри в балансах закриватимуться за рахунок прибутків майбутніх періодів.
«Укрнафта» ще підбиває підсумки роботи за 2023 рік. Але станом на листопад минулого року чистий прибуток перевищував 20 млрд гривень.
***
Багато років тому Ігор Палиця розповідав в інтерв'ю «Українській правді», що його призначення на посаду керівника Укрнафти мало допомогти компанії вийти з кризи. Сьогодні його родина розбудовує власну бізнес-імперію. Кіперман – за кордоном. Боголюбов перебуває в Україні та роздає відеоінтерв'ю про енергію грошей та сенс життя.
Що стосується безпосередньо Ігоря Коломойського, то у лютому 2023 року СБУ та БЕБ прийшли до нього з обшуками, заявивши, що це відбувається в межах розслідування схем привласнення 40 млрд грн «Укрнафти» та «Укртатнафти».
2 вересня йому вручили підозру за двома статтями Кримінального кодексу України: шахрайство та легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. Тоді в СБУ заявили, що Коломойський протягом 2013−2020 років легалізував понад 500 млн грн шляхом їх виводу за кордон, використовуючи інфраструктуру підконтрольних банківських установ.
З того часу він перебуває у слідчому ізоляторі СБУ.
NV Бізнес передав питання Коломойському через адвокатів, які ведуть його справу. На момент виходу статті редакція не отримала коментаря.
Автор: Олег Іванцов, у підготовці матеріалу брав участь спеціальний кореспондент NV Бізнес Артем Ільїн
Коментарів немає
Залишити коментар