Корупція в Луцьку: як медики наживаються на студентах

На Волині зі студентів у поліклініці обласної інфекційної лікарні беруть гроші за довідки для поселення у гуртожитки.

Платню збирають готівкою у шухляду, а документ видають без жодних обстежень і навіть… лікаря, - пише Центр журналістських розслідувань «Сила правди».

І хоча цю довідку можна отримати безкоштовно в будь-якому закладі, де є дерматолог, керівництво гуртожитків скеровує виключно в інфекційну лікарню, де останні кілька років працює корупційна схема.

«Давай 100 гривень»: Турбомедогляд від людей в білих халатах

До журналістів звернулися студенти волинського вишу, які розповіли, що у поліклініці місцевої обласної інфекційної лікарні беруть гроші за медичні довідки для поселення у гуртожиток. 

Богдан уже третій рік навчається у Волинському національному університеті імені Лесі Українки й проживає у гуртожитку №6. Він поділився своїм досвідом отримання медичного документа.

^{Студент Богдан обурений вимаганням грошей за довідки в гуртожиток.}

«Я зайшов і вона одразу почала виписувати довідку. Запитала, скільки років, який гуртожиток… А далі каже: плати 100 гривень. Виходить, що я прийшов, заплатив і пішов. Я не вперше беру тут довідку. Вже втретє. Торік я платив 200. То зараз навіть здивувався, що подешевшало», – розповів Богдан.

Гроші за обов’язковий для поселення документ заплатив не лише Богдан, а й чимало його одногрупників. 

«За один день я побачив у поліклініці щонайменше п’ятеро своїх сусідів з гуртожитка. Вони теж платили за довідки. Взагалі тут весь гуртожиток купує. Впевнений, що не тільки шостий, а й третій, другий. Більше того, я спілкувався зі студентами Луцького національного технічного університету, вони теж тут купують довідки», – каже студент.

Богдан зафіксував на камеру, як відбувся огляд за гроші. 

– Що привезли до Луцька з дому: воші, короста, грибок на ногах? – запитує медпрацівниця.

– Та нічого, – відповідає хлопець.

– Ну, мамину аджику привіз, кабачки… Якщо ви про це. 

– Алергії не було?

– Ні-ні, все добре. 

– Який гуртожиток?

– Шостий.

– 100 гривень.

– Добре.

Журналістка вирішила перевірити, як працює «фабрика довідок» в КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» на собі і прийшла на медогляд до дерматолога цього закладу. Для цього назвалась студенткою і вказала вигадані дані. Жінка в кабінеті не перевірила жодної інформації, як, власне, і стану здоров’я пацієнтки.

– Шкіра чистенька, висипань нема? – запитує медпрацівниця.

– Немає, все нормально, – відповідає відвідувачка.

– Який гуртожиток?

– Шостий.

– 100 гривень за довідочку.

Медпрацівниця взяла купюру номіналом в 500 гривень і попросила наступну у черзі пацієнтку оплатити довідку наперед, бо не було чим віддати решту. Далі жінка просто поклала готівку в шухляду і поставила печатку на надрукованій довідці. 

^{Черга студентів, яких скерували за довідками}

Корупція чи випадковість?

За результатами журналістського експерименту журналісти звернулися до медиків за поясненнями. Жінка, яка виписувала довідку студенту Богдану, після запитання «Чому ви берете гроші зі студентів за довідки?» просто втекла. 

^{Медпрацівниця відмовилася спілкуватися із журналістами.}

«То ви так зразу знімаєте? Дайте хоч халат одягну», – сказала інша, яка кілька хвилин тому зовсім не піклувалася про свою уніформу «оглядаючи» тих, хто звернувся за довідкою. 

Жінка переконувала, що гроші з шухляди наприкінці дня вносить в лікарняну касу. А потім вони нібито використовуються на реактиви. Хоча, які саме реактиви потрібні медпрацівникам КП «Волинська обласна клінічна лікарня» під час такого «медогляду», залишається загадкою. Більше того, під час розмови виявилось, що довідки того дня видавали не лікарі, а звичайні медсестри. 

«Один лікар тільки на прийомі. Ми взагалі медсестри. Ну, йдуть студенти, то що ми маємо робити в такому разі? Ми змушені їх оглядати, видавати довідки», – виправдовується Людмила Бован.      

Штамп, який використовували медсестри поліклініки Леся Гнатюк та Людмила Бован, належить завідувачці дерматовенерологічного центру КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» Інні Шафранюк, яка того дня була відсутня на робочому місці. 

Це з’ясувалося у розмові з медичним директор КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» з якості надання допомоги Дмитром Волощуком.

– А чому ви користуєтеся штампом Інни Григорівни? – звернувся до своїх підлеглих Дмитро Волощук. 

– А як ми маємо видавати довідки, якщо немає лікаря? – запитує медична сестра Людмила Бован.

– Користуватися штампом того лікаря, який є на роботі. Тих двох лікарів, які є.

– Чому у вас медсестри видають довідки? – втручаємось у діалог.

– Тільки два лікарі на місці є. Медсестри не мають видавати довідки, вона її тільки може писати, згідно із слів лікаря.

– Але я ж видавала, – зауважує медсестра.

– Ну, але ж ви медсестра з досвідом, дерматовенерологічна, – резюмує посадовець закладу охорони здоров’я.

Медичний директор Дмитро Волощук бідкається, що журналісти просто прийшли у невдалий час, а каса в шухляді медсестри – це сервіс для відвідувачів.

^{Медичний директор закладу Дмитро Волощук.}

«Попали в такий період, що мало лікарів у зв’язку з відпустками. Скільки в нас лікарів? Раз, два, три. Три лікаря у відпустках, два залишились. Зрозумійте нас правильно. У нас просто така ситуація, що йде той потік студентів, і якщо ми будемо їх відправляти, туди-сюди по цілій лікарні, то вони перетинатимуться з ковідними хворими. Банкомат стоїть біля приймального відділення і, мабуть, дівчата й прийняли таке рішення, брати кошти у кабінеті», – пояснює Дмитро Волощук.

За словами директорки Волинської обласної інфекційної лікарні Любові Серби, їй невідомо про те, що підлеглі виписували довідки без огляду лікаря і клали гроші у шухляди. Це ще повинна підтвердити спеціальна комісія, яку в перспективі, обіцяє, створять. 

^{Директорка КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» Любов Серба.}

«У нас у платних послугах затверджена консультація спеціаліста. І вартість на сьогодні ще 163 гривні, хоча в нас вже переглянуті тарифи, і там вартість зросла до 170 гривень. Така оплата здійснюється через термінал, який у нас знаходиться на першому поверсі, або через медкасу, яка у нас працює на Львівській, 50.

Якщо факти якісь підтвердяться, про які ви щойно мені озвучили, то звісно буде прийнято рішення про те, що має бути створена комісія, яка мала би попрацювати над тим питанням і розібратися, провести службове розслідування. І тоді за висновками роботи комісії можна буде приймати якісь рішення», – коментує інцидент очільниця медичного закладу.

В управлінні охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації пообіцяли відреагувати на порушення. Там підтвердили, що деякі медичні документи заклад має право видавати за гроші. Однак, ця процедура однозначно включає огляд лікаря, а оплата послуг має здійснюватися офіційно з видачею чека, – пояснює заступниця начальника управління охорони здоров’я Волинської ОДА Людмила Рожко.

«Однозначно, це порушення. Особиста печатка лікаря, це є особиста печатка лікаря, тому вона так і називається. І лікар має право поставити її тільки після огляду щонайменше шкіри і не на бланках цих типових. В них ця платна послуга є прописана, у них є термінал, куди ви повинні ввести реквізити і оплатити. Система має вас ідентифікувати, щоб видати вам цю довідку».

^{Заступниця начальника управління охорони здоров’я Волинської ОДА Людмила Рожко.}

Крім того, за словами Людмили Рожко, довідки, які студенти отримували в поліклініці Волинської обласної клінічної лікарні, не відповідають затвердженим Міністерством охорони здоров’я зразкам. 

А в Національній службі здоров’я журналістам повідомили, що наразі мають чинні договори з комунальним підприємством за вісьмома пакетами медичних послуг. Серед яких – «Профілактика, діагностика, спостереження та лікування в амбулаторних умовах». 

Це означає, що студент Богдан міг обстежитись у дерматолога Волинської обласної інфекційної лікарні абсолютно безплатно за направленням сімейного лікаря і отримати висновок спеціаліста, який показати в гуртожитку. Цю послугу оплатила б держава через Національну службу здоров’я. 

Звісно, так могло б статися, якби у студмістечку навчального закладу піклувалися про студентів, їхнє матеріальне становище і гроші їхніх батьків; якби Богданові хтось про це сказав, чи бодай запитав, чи має він таке направлення. Зрештою студент міг отримати таку ж послугу і в інших медичних закладах в тому числі за місцем проживання.

Як студмістечко роками забезпечує «клієнтів» нечесним медикам

Схоже, що торгівля довідками зовсім не збіг обставин й не випадковість. Окрім студента Богдана, який відкрито заявляє, що вимушено купував довідки від дерматолога не вперше, інформацію про систематичне порушення підтвердили й інші люди. 

Студентка Емма Вильотник платила за довідки у поліклініці готівкою ще чотири роки тому.

«Я навчалася на факультеті журналістики і я жила в гуртожитку №2 всі свої чотири роки. На першому курсі я була з мамою в цій же лікарні, і там була медсестра, чи взагалі практиканта, я не знаю. Через це моя мама наробила скандалу: чому немає лікаря, який має подивитися, мою дитину і сказати, що вона точно здорова?! Прийшов лікар, нічого не знайшов і каже: добре, 50 гривень давай і ось тобі довідка. І так треба було робити кожного року перед тим, як ти заселяєшся», – розповідає дівчина.

За словами студентів, у поліклініку на Шевченка, 30 їх цілеспрямовано скеровують завідувачі гуртожитків. А довідки з інших медзакладів приймати не хочуть.

«На час мого першого поселення у гуртожиток у мене був медогляд. Там були всі лікарі включно з дерматологом. Це у медогляді обов’язковий лікар. Але, ні… Ідіть за цією адресою, принесіть саме такий папірець», – пригадує Емма.

Слова студентів підтвердив і журналістський експеримент. Цього разу кореспондентка звернулася до завідувачок гуртожитків Волинського національного університету імені Лесі Українки, вдавши претендентку на поселення у гуртожиток №6, яка цікавиться переліком необхідних документів.

^{Завідувача гуртожитку №6 Людмила Тананайко вимогу обстежуватися саме у поліклініці інфекційної лікарні пояснити не змогла.}

– Йдеш в шкірний диспансер, береш довідку, що в тебе немає ніяких висипів, нічого такого, і приносиш її сюди. Вона дійсна тільки 5 днів,– розповідає завідувачка гуртожитку №6 Людмила Тананайко.

– Але в мене просто дерматолог дуже хороший вдома, в Горохові, – пояснюємо.

– У нас тільки Шевченка, 30 проходить.

– Це якась вимога, так?

– Так. Мабуть, у них якийсь договір укладений з університетом, я не знаю. 

^{Завідувачка гуртожитку №4 Оксана Шишиць радить звернутися за поясненнями у студмістечко.}

– Чи може, наприклад, студент взяти направлення від сімейного лікаря і піти до іншого дерматолога, не на Шевченка? – запитуємо в керівниці гуртожитку № 4 Оксана Шишиць.

– Ну, взагалі, в документах зазначено Шевченка, 30.

– Які саме документи маєте на увазі?

– Ну, вступу і прийому на поселення. Вам все розповість директор студмістечка, це ж не моя вимога, це керується тим, що дають наші директори.

У нас таке було розпорядження вже років два чи три. В студмістечко звертайтеся. Вони нам сказали, що робити, ми те і робимо. 

Приблизно такі ж за змістом діалоги відбулися із завідувачками всіх 5 гуртожитків вишу. Однак, директорка студмістечка Світлана Шевчук заперечує озвучені підлеглими факти. 

^{Керівниця студентського містечка ВНУ ім.Лесі Українки Світлана Шевчук.}

«Нам треба довідку про контакти від дерматолога. Все. Мені абсолютно однаково, з якої поліклініки буде ця довідка, але щоб вона була чесно виписана, і з діагнозом, що дитина здорова і може бути в контакті з іншими мешканцями. Так, дійсно, ми наших студентів, відправляємо саме у інфекційну лікарню, що розташована на вулиці Шевченка. Ми просто пропонуємо студентам взяти її тут і одразу заселитися, щоб не було ніяких підробок», – каже директорка студентського містечка ВНУ ім.Лесі Українки Світлана Шевчук.

Наразі у п’яти гуртожитках Волинського національного університету імені Лесі Українки проживає близько 1800 студентів. Останні чотири роки вони платили у поліклініці Волинської обласної інфекційної лікарні від 50 до 250 гривень. Тож, в середньому за один рік ділки з поліклініки могли наштампувати довідок на 100 тисяч гривень. А за чотири роки – щонайменше на 400 тисяч.  

Чи наживалися нечесні медики на студентах самостійно, чи долучили до справи керівництво гуртожитків, – сподіваємося, з’ясують контрольні і правоохоронні органи.