Виклики та результати: Олександр Дудар розповів про рік боротьби з COVID-19

  • Головна
  • #сповіщає
  • Виклики та результати: Олександр Дудар розповів про рік боротьби з COVID-19
image
Оля Коновалова / 16.03.2021 / 0 Коментарів

«Схиляю голову перед персоналом», – сказав головний лікар Волинської обласної клінічної лікарні Олександр Дудар, аналізуючи пандемічний рік. 

Про коронавірус, боротьбу за виживання пацієнтів і працівників, а також про результати роботи розповів Олександр Дудар у сюжеті Андрія Гнатюка.

– Рік був видатний новими викликами, нові завдання постали перед колективом Волинської обласної клінічної лікарні і ми на той час (квітень 2020) року чітко давали собі зрозуміти – хто, як не ми?

Тому ми прийняли важке рішення перепрофілювати одне з відділень під категорію пацієнтів хворих на коронавірус. Оскільки кадровий потенціал спеціалістів, які працюють у нас в клініці – це 90% з вищими кваліфікаційними категоріями і працівники вузьких напрямків діяльності, таких як гематологи , онкологи, хірурги, пульмонологи, алергологи – це дозволило нам створити мультидисциплінарні команди.

Ми відкрили на базі корпусу в селі Тарасове тимчасовий стаціонар, запустили 4 інфекційних відділення, розмісили потужне відділення реанімації, забезпечили роботу сучасного приймального відділення. Тобто розділили відділення на так звані «брудну» та «чисту» зони.

Було створена окрема інфраструктура, окремий заклад по суті, зі своїми аптеками, сучасною потужною лабораторією, комп’ютерною томографією, рентгенівським відділення, фіброгастроскопією. Тобто ми створили всі необхідні структури, які повністю закривають весь цикл лікування найважчих пацієнтів, який і досі зі всіх клінік інфекційних стаціонарів області.

Наскільки важко було переконати персонал йти працювати в ковідний госпіталь?

– Це були важкі години переконання, адже на той час інформації про коронавірус було не так багато. Ми прийняли рішення працівників віку 60+ не долучати до роботи з цією категорією хворих. На початках люди вагалися, хвилювалися, виснажувались, адже треба було звикнути і навчитися одягатись-роздягатись, так як  узасоби захисту впрацювати не дуже комфортні.

Фактично за місяць роботи ми багато що зрозуміли і це допомогло створити такі умови, що проблема зі штатом не виникала.

Штат госпіталю це 320 осіб, з яких 280 це медичний персонал. Тому шляхом закриття на карантин частини відділень основного корпусу на просп. Грушевського нам вдалось укомплектувати  та вивезти повністю 6 потужних відділень в інший корпус та забезпечити умови ургенції. Це було дуже складно, адже ми змушені були переформатовані операційні зали і добавляти важкого обладнання для того, щоб надавати допомогу на високому рівні.

Я схиляю голову перед своїми колегами, які взяли активну участь в розбудові.

Ми перейшли вже на майже автоматичний режим. Знаємо, що ринок засобів захисту, антибіотиків і інших дуже потрібних препаратів в березні-квітні 2020 фактично «лежав».

На початках ми не змогли б без додаткового фінансування розгорнути шпиталь. Дякуючи обласному бюджету, меценатам і фондам це дало нам змогу зробити свою роботу якісно, яку ми зараз ведемо автономно.

Пам’ятаєте першу пацієнтку, якій було 82 роки? Тоді багато хто казав, що виходити її буде неможливо.

– Це все було вперше і все важко давалось, адже все налаштовувалось буквально по годинах.

Коли ще ніхто не піднімав питання про забезпечення киснем, ми уже почали про це. Ми вже тоді прорахували економічну вигоду централізованої подачі кисню, адже кисневі концентратори дороговартісні, дають велике навантаження на електромережі, які до цього не пристосовані і не дають адекватної кількості кисню для пацієнтів.

Одна киснева точка з проектною документацією нам коштувала би 15 тисяч гривень, а кисневі концентратори від 30 тисяч, а на той час то взагалі і по 130 тисяч гривень. А забезпечити 177 ліжок кисневими концентраторами, це дуже велика сума. Але поступово нам вдалось і на сьогоднішній день інфекційний стаціонар має 100 % ліжок забезпечених централізованою подачею кисню, контракти з постачальниками кисню, кисневі резервуари, до слова взаємозамінюючі (якщо один виходить з ладу, то автоматика підключає в роботу інший).

Корпус обладнали дизельним генератором, щоб при порушенні електропостачання пацієнти на ШВЛ мали безперебійне надання меддопомоги.

Ми постійно оновлюємо парк обладнання. Не одним ковідом живе Волині – інфаркти, інсульти, травми, онкологія. Корпус на Грушевського продовжує надавати таку допомогу.

Чи готова лікарня до третьої хвилі і чи є перспектива розширення інфекційного стаціонару?

– Ми відчували в лютому-березні наплив важких пацієнтів, і завантаженість ліжок тепер на 65%. Але 177 ліжок стаціонару готові приймати людей з централізованим постачанням кисню , а ще плюс у нас є кисневі концентратори , тому ми можемо залучати нові площі. Замовили і чекаємо нові сучасні ліжка. Якщо треба буде ще більше, то й нас є ще хоспіс в с. Тарасове, який не працює на повну потужність. Це ще 25-30 ліжок. Але тоді це уже буде максимум для нашого шпиталю. Водночас виникне також потреба і в медпрацівниках.

Питання реабілітації є актуальним, адже ковід не проходить безслідно.

– Ми маємо всі можливості для реабілітації. Перший поверх корпусу в Тарасове – це потужний реабілітаційний корпус, який був відкритий  і функціонував. Це і спортзали, фізіотерапевтичні кабінети, басейні, бігові доріжки. Частину цього приміщення в «чисті зоні» ми використали як складські приміщення, під аптеку, організували місця для відпочинку персоналу.

Якби ми знали, що в лікарню надалі буде поступати менше пацієнтів ми могли б спокійно взяти кілька поверхів корпусу і відвести їх суто під постковідну реабілітацію. Штат реабілітологів і обладнання є. Ми чекаємо стабілізації ситуації з ковідом, що вийти на якесь плато.

Коли закінчиться пандемія, що буде в корпусі в Боголюбах?

– Найперше, нам треба буде знайти кошти, щоб провести ремонт. Замінити підлогу, зробити душеві кабіни в кожній палаті . Можливо зробити його не на 177, а на 140 ліжок, але якісних і розміщувати там відділення, де пацієнти потребують багато кисню – пульмонологія, алергологія, торакальна хірургія. Оскільки ми тепер маємо новий рентген, комп’ютер, ендоскопію, сучасну лабораторію і дві операційних зали, то можемо повернути туди або проктологічне відділення або когось із хірургічних стаціонарів.