Юлія Вусенко відверто розповіла про рекордні озеленення планети, політику та права жінок у проекті НЕФОРМАТ з Катериною Той.
Перегляд займе у вас всього 12:44 хв.
— У нас у студії, в програмі «Неформат», політикиня Юлія Вусенко. Будемо говорити про всі її ініціативи, про якісь маленькі секрети.
— Я вперше у вас у студії, вітаю. Дуже приємно, що є нові медіа. Мені здається, Волинь уже зачекалася на нові медіа, дуже класно, що вони створюються.
— Так, зачекалися прямо з феєрверком – вийшло так! (мається на увазі те, що засновниці інформаційно-політичного видання Insider Media Group Катерині Той спалили днями автомобіль).
— На мою особисту думку, в будь-якому разі очевидно, що це паралель з професійною діяльністю. Мені здається, що наша область – вона зачекалася формату, коли люди будуть говорити, незалежно до політичних прив’язок, незалежно до якихось взаємодій між собою. Тому що є ряд медійних ресурсів, які синхронізовані, і це очевидно.
— Яка взагалі у Європі могла бути реакція на подібне? У нас в суспільстві всі шоковані, але так, у нас таке робиться. Ні для кого не секрет, що й тобі спалили авто у 2014 році, мабуть, так само, через твою діяльність. Як суспільство має реагувати на це?
— Суспільство, по-перше, повинно засуджувати, по-друге – комунікувати між собою, максимально включатися в те, аби було проведено розслідування. Хочу навести такий випадок, коли я, перебуваючи в Сполучених Штатах, отримувала систематично на мобільний телефон повідомлення, де було записано марка авто, його номер, могла навіть бути вказана кількість людей, в якому напрямку воно рухалося. Причому я могла знаходитися в одному штаті, а мені прийшло повідомлення з абсолютно іншого штату. Коли я вперше це отримала, то дуже здивувалася, перепитала, що це. На що мені повідомили, що резонансні події в рамках цілої країни, вони автоматично поширюють інформацію про це. Тому що люди повинні включатися, розуміти, що відбувається, і допомагати слідству в межах своїх можливостей.
— «Рівні можливості». Я бачу, зараз у тебе проходить така ініціатива. Ти їздиш по різних районних радах. Що це за ініціатива, у чому її суть?
— Це створення гендерних груп, які називаються «Рівні можливості», у Радах Волинської області, і не тільки Волині. Я є регіональним представником Української жіночої демократичної мережі. Цю організацію ми створювали в 2017 році за ініціативи Міжнародного республіканського інституту. Це досить відома громадська організація, яка діє на території України, фінансується урядом США. Ця організація здійснює свою діяльність в напрямку збільшення активності жінок, жіночого лідерства. Ми об’єднуємо їх навколо проблем соціально незахищених верств населення. Я чула випадки, коли мами по 15 років носять неповносправних дітей на руках до школи, або коли я розумію, що подекуди для таких людей, які мають певні обмеження через вади зі здоров’ям, є надзвичайно важливим виступ на якомусь концерті, заході, наприклад. У кожному місті є свій День міста, День незалежності і так далі. Нам же нічого не вартує запросити цих дітей, щоб вони показали свій номер. А для них це визнання і можливість комунікації. А коли ми говоримо про групу «Рівні можливості», то ми говоримо якраз про толерування ситуації із людьми з обмеженими можливостями, про толерування ситуації із жінками, які подекуди терплять випадки сексизму в наших радах, і це не поодинокі ситуації. Ми говоримо про гендерне насильство. До речі, тут мова не тільки про жінок, які потерпають від домашнього насильства, є ще й інша сторона – коли чоловіки потерпають від домашнього насильства.
— Жінка в політиці і жінка в звичайному житті. Це дві різні жінки в твоєму випадку чи ні?
— Є якийсь тумблер, який трішки в роботі мене перемикає. Ну, ми всі однакові, і я за собою цього не помічаю. Але дійсно, є в мене момент, коли я можу показувати високу працездатність, тому що я розумію, що є мета, до якої я йду.
— У твоєму політичному житті був момент якогось затишшя. Як ти до цього віднеслася і як справилася з цим?
— Я особисто не відчула, що мені не вистачає роботи з 8 до 17 години, виключно як роботи в міській раді. Якби я робила ту роботу, навіть на посаді секретаря, яку я люблю, це була комунікація безпосередньо з депутатським корпусом, з громадськими організаціями, з громадським активом міста, вишуковування якихось класних ініціатив для того, аби пропагувати рішення в Раді. Так, я помітила, що мені не вистачало того, що я бачила просто заангажовану позицію по відношенню до якихось ініціатив. Тобто ти можеш бути у 100 разів кращою в форматі того, що ти пропонуєш, але цього не приймуть тільки тому, що ти не там, що ти ні з ким, ні за кого. І я думаю, що ще не одне скликання повинно минути, щоб ми до цього дійшли. Бо що таке – сформувати більшість в міській раді? Це когось взяти на роботу.
— Сьогодні ти очолюєш Європейську солідарність в області. Як тебе запросили на цю посаду? Ходили не те щоб чутки, а навіть побажання, щоб ти подавала свою кандидатуру на посаду мера, представляючи Європейську солідарність.
— Я до останнього була членкинею партії Самопоміч. Після того, як у ній відбулися лідерські зміни і лідером партії відмовився бути Андрій Іванович Садовий… Ключова задача партії – це влада. Враховуючи ту ситуацію, яка склалася, і те, що відбувалося взагалі в країні, я не мала на мені балотуватися навіть на цих виборах. Зі мною почали комунікувати з київського офісу Європейської солідарності, запросили на зустріч. Перша зустріч була з Олександром Турчиновим, який тоді очолював штаб. Ще була жінка, яка займалася підбором кадрів. І по-моєму, в той же день ми зустрілися з Петром Олексійовичем Порошенком.
— На той час ти вже вийшла з партії?
— Ні, я була в партії «Самопоміч».
— Як пройшла зустріч?
— Я чітко окреслила перспективи, які можуть бути, але мене переконали тим, що в області повинна бути хоча б якась альтернатива, тому що всі розуміли, як будуть відбуватися місцеві вибори. Мене запросили очолити список до обласної ради. Саме тому я не розглядала навіть варіанту балотуватися на посаду міського голови. Не перший журналіст каже: ну ви ж мали йти на міського голову. Так, були такі чутки, я навіть не знаю, хто їх підігрівав…
— Я думаю, можливо внутрішнє бажання когось, тому що жінці очолити місто – не найгірший варіант, тому що це таке господарство велике.
— Це по-перше. А по-друге, я бачила, що боялися формату, що буде йти жінка, і по цій причині деякі більш лояльні партії виставляли так само само кандидаток. Ви знаєте, що таке одна жінка, яка балотується на міського голову, і що таке 5 жінок, які кажуть: я теж хочу! Не те, щоб не було бажання…
— Тобто була інша стратегія абсолютно?
— Ось у тому то й весь момент. Коли зі мною говорили на цю тему, я пояснила людям – для мене це відповідальність, і я е піду сама. Розумієте? У нас Зеленський пішов сам. А я не піду сама, бо я розумію, що це таке.
— «Озеленення планети». Дуже крута ініціатива. Звідки вона взялася? Ми з тобою разом садили ці дерева, і я отримала масу задоволення.
— Моя гарна подруга Ганна Красюк – вона є головою Книги рекордів України, і напевне ці рекорди трішки на неї вплинули. Коли ми вперше познайомилися… Уявіть, я з нею вперше зустрічаюся, це було в Польщі, вона підходить до мене і каже: «О! Я про Вас знаю. Ви з Луцька? Я хочу висадити мільйон дерев за один день. Ми ж висалимо мільйон дерев?» Я відповідаю: «Давайте, ви організуєтесь і зателефонуєте мені». Побачили цю ініціативу за кордоном, і в цьому році, крім України, садили в 101 країні.
— Я навіть бачила в Туреччині.
— І в Туреччині, і в Єгипті. Тобто це було дуже круто, воно розвинулося, виросло в щось значно більше, ніж спочатку. Тому з Озеленення країни ми перейменувалися в Озеленення планети. Зараз іде мова про висадку 100 млн дерев у світі, і я пишаюся тим, що ця ініціатива пішла з України.
— Я бачила, у тебе новий досвід – у журналістиці. Ти брала інтерв’ю у Майї Москвич. Скажи будь ласка, звідки ця ініціатива взялася? Класне вийшло інтерв’ю. Чому взагалі була ця зустріч і чи будуть ще?
— Будуть. Проект називається «Харизма.UA». Його автором є Анна Гопко. Знаєте, є побратими, а ми з нею – посестри. Ми створили спільно громадську організацію, яка називається Ants (Громадська Організація Мережа Захисту Національних Інтересів Антс), що в перекладі означає «мурахи». От ми мурахи. Знаєте, як мурашник? Майдан був схожий на мурашник, якби зверху його сфотографувати. Ми хочемо, щоб ця наша ініціатива так само могла об’єднати людей. Одна з ініціатив – «Харизма.UA» – це як можливість розкрити через інтерв’ю людей, які в Україні не кажуть, що все пропало, не бачать лише негатив, а навпаки – вміють перелаштовуватися, готові зібратися, щось зробити. Ми вибрали Майю, тому що я пишаюся такими молодими людьми. Вона є молодою дівчиною, яка своєю діяльністю пропагує не просто любов до України – вона настільки патріотично налаштована, що під час цього інтерв’ю, після того, як вона говорила деякі речі, мене до мурашок пройняло, я плакала. У нас будуть далі подібні передачі. Я намагаюся знаходити таких персонажів, які будуть дійсно передавати харизму Волині. У нас із Ганною є мрія, коли у Луцькому замку будуть святкувати річницю з’їзду європейських монархів, щоб саме тут було підписано вступ України в НАТО і прийняття України до Європейського Союзу. Вона це озвучує, до речі, на міжнародних конференціях і багато про це говорить.
— Коли це може бути?
— От 2029 рік – давайте виставимо його як перспективу. Враховуючи останні події, я хочу сказати, що до НАТО ми прискорюємося, судячи з того, що відбувається.
— З іншого боку, кажуть, що якщо ми швидше ввійдемо до НАТО, Росія більш агресивно реагуватиме на це.
— Це очевидно. У нас в Антс був такий цикл – пояснення від дітей, що таке НАТО. І діти казали: от є друзі, і коли на когось одного хтось може підняти руку, то всі інші друзі стануть стіною на його захист. Не хочеться лишатися один на один, розуміючи, хто наш ворог, і хто в Україні веде повномасштабну війну. До цього треба бути готовим.
Цитати:
Політика – це така діяльність, де нема команди, в якій ти можеш почуватися захищеним. Тобто я знаю, що в критичній ситуації я завжди можу прийти до своєї сестри.
Де ти любиш відпочивати?
За кордоном, де мене ніхто не знає, де море.
Коментарів немає
Залишити коментар