Новий «шрот» під Ізюмом: ексклюзивний фоторепортаж з могильника техніки окупантів

Ізюм. Нам правду казали, що після Бучі і Бородянки… ми ще не бачили Ізюм і тільки можемо уявити, що коїться в Маріуполі.

Ізюм зустрів нас блакитно-жовтими прапорами і суцільною розрухою.

З початку повномасштабного вторгнення місто зазнало близько 500 авіаударів. 50-тисячне місто майже стерте з лиця землі – не залишилось практично жодного будинку, який би не постраждав внаслідок російського вторгнення. Попри те, що значна частина місцевих виїхала, все ж у місті залишилось більш як 10 000 людей, які на власні очі бачили усі жахіття окупації.

10 вересня українські військові нарешті відбили місто і підняли державний стяг. Тільки після цього, увесь світ зміг побачити наслідки звірств російських військових: розбомблені споруди, підірвані мости, і хрести… сотні хрестів, братські могили і поодинокі поховання у дворах будинків. А ще – гори спаленої, підбитої і вцілілої техніки, яку окупанти лишили, втікаючи від українських захисників.

За словами заступника міністра внутрішніх справ Євгена Єніна, ворогу просто нічим було заправити свою броню. Кажуть, окупанти просто розпродали весь запас пального, а тому втікали хто на чому – на вантажівках, легковиках, «віджатих» у цивільних і навіть на велосипедах.

«Бомбили страшно. Сусідня хата палала, а ми навіть не могли вилізти, щоб тушити. Так і заночували в підвалі. Ми вже звикли з дідом. З березня там живемо.  Зранку вилазимо – а в нас в садку танк стоїть. Ну не танк, а той другий з пушкою. Підбитий. Де вони подівались не знаю. Всередині нікого не було. Але так по нього більше ніхто і не прийшов. Стояв він так майже тиждень. А потім наші прийшли. Подивились, кажуть відремонтують і ще буде їздити стріляти. Дід помагав їм витягувати. Он там за горою їх багато стягнули, ходіте покажу куди їхати», - розповідає Анна, мешканка Ізюму, яка вижила в окупації.

Місто Ізюм просто всіяне російською технікою. А ще тут – сила-силенна боєприпасів. На кожному кроці складовані протитанкові міни, набої до різного роду стрілецької зброї та розсипані снаряди.

На одному з могильників російської техніки ми нарахували понад півсотні одиниць. Кажуть, тут стояв рембат однієї з окупаційних військових частин. Щоправда, більшість техніки — в непридатному до роботи стані. Фактично — це гори понівеченого осколками металу. 

У багатьох танках також можна знайти окрім особистих речей окупантів, ще й повні боєкомплекти.

«Будьте обережні, далеко не заходьте – там валяється багато пелюсток (протипіхотних мін). А так, можна по техніці полазити. Тут рембат якийсь певно стояв – ремонтували свою техніку. Багато он бачте на початку згорілої. То тут вже і наші хлопці, як зайшли в Ізюм стягували сюди танки і кацапські БТРи з доріг. Тут куди не поїдь – то тої техніки хоч греблю гати, і спалена і підбита, а є така, що ті окупанти тікаючи просто покидали. Наші вже хлопці беруть, передивляються, ремонтують якщо треба і все – Z замалювали і в роботу на передову», - розповідає Микола З. військовий, який несе службу на одному з блок-постів під Ізюмом.

Поруч з технікою помітно місце, де російські солдати палили багаття, готували їжу. Тут же і жили. Про це свідчать розкидані особисті речі – ложки, зубні щітки, сухпайки, труси і сорочки…

- Слава Україні!

- Героям Слава!

- Що хлопці, по запчастини приїхали?

- Ага, кажуть під Ізюмом відкрився новий шрот.

Гучно сміємось і проводжаємо поглядом пікап з українськими вояками, на склі якого видніється білий хрест.