У боях за Україну загинули ще п’ятеро волинських військовослужбовців: Олександр Житковський, Сергій Деркач, Костянтин Савчук, Максим Зіркевич та Микола Горбач.
Про це пишуть , і .
Костянтин Савчук
Як повідомили 28 травня в Поромівській громаді, під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Орлівка, Донецької області загинув солдат Костянтин Савчук.
Захиснику з села Бортнів було 22 роки. Останній бій Костянтин Савчук прийняв 26 лютого 2024 року, понад рік бійця вважали зниклим безвісти. Дату і місце прощання з військовослужбовцем сповістять пізніше.
Микола Горбач
25 травня 2025 року на передовій загинув Микола Горбач із села Маньків Володимирського району, повідомили в Затурцівській громаді.
Захиснику було 29 років. Він поліг у бою в селі Івано-Дар'ївка Бахмутського району Донецької області. Воїна поховають у рідному селі, дату прощання повідомлять пізніше.
Максим Зіркевич
Військовослужбовець Максим Зіркевич був родом з села Юнівка Володимирського району, з родиною проживав у Луцьку, розповів Суспільному голова Затурцівської громади Юрій Ковальчук.
Захиснику було 23 роки. Коли та на якому напрямку поліг воїн в громаді не уточнюють. На прохання матері поховають воїна у сусідньому селі Сірнички, де спочиває його батько-військовослужбовець. Чин похорону відбудеться 29 травня.
Сергій Деркач
Камінь-Каширська міська рада повідомила про смерть військовослужбовця Сергія Деркача з села Підцир’я. Захисник 1979 року народження боронив Україну на її кордонах.
Сумну звістку сповістили у громаді.
«Неможливо знайти слова втіхи для рідних. Втрата близької та дорогої людини одвічним болем залишиться в серцях родичів, друзів та близьких. Камінь-Каширська міська рада висловлює щирі співчуття. Солдату – вічна шана, пам'ять, Слава і низький уклін за його витримку та героїзм», - йдеться у дописі.
Деталі прибуття скорботного кортежу повідомлять додатково.
Олександр Житковський
У Луцьку в останню путь 54-річного захисника Олександра Житковського. Скорботна служба за захисником відбулася в стінах Храму Воскресіння Христового.
«Ми ховаємо воїна. Сьогодні ми разом тут, рідні, друзі, близькі, всі, хто любив, знав і мав у житті спільне разом з Олександром, сумуємо від кончини його», – говорить священник.
Усі, хто прийшов віддати останню шану воїну, згадують його як надзвичайно добру, щиру та веселу людину, яка ніколи не залишалася осторонь несправедливості.
«Я Сашу знаю близько 20 років. Можна сказати, що він був нашим першим директором. Ми колись працювали разом. Ми з того часу дуже здружилися. У нас дуже багато спільних спогадів. Він прищепив мені любов до класної музики. У нього дуже гарний смак. Він дуже веселий. Він дуже активний», – говорить товаришка Юлія.
«Він дуже добра, щира, мудра людина. Я більше не зустрічала таких розумних людей, як він. Він завжди давав потрібні поради, настанови. Він виручав мене на роботі, допомагав і в різних життєвих ситуаціях. Він був справжнім другом. Це людина з великої літери, гідна. Дійсно таких людей у нашому житті – одиниці», – каже колега Аліна.
У мирному житті Олександр був підприємцем. Як розповідають його товариші, ще до початку повномасштабного вторгнення він відчував, що щось насувається. І в перші же дні великої війни взяв до рук зброю і став на захист країни.
«Олександр відчував, що буде війна, і постійно про це говорив. Казав: як тільки війна почнеться, я буду першим. І 24 лютого о дев’ятій годині він уже був у військкоматі. Він одним із перших став до лав Збройних сил у день повномасштабного нападу», – пригадує Аліна.
Розпочав військову службу Олександр у складі 14-ї окремої механізованої бригади та боронив Україну на східних рубежах, зокрема на Куп’янському напрямку.
Роки фронту дуже підірвали його здоров’я, внаслідок чого й обірвався земний шлях Олександра 13 травня.
«Він приїхав у відпустку і його схопило серце, наскільки мені відомо. Ми мали зустрітися, але, на жаль, не встигли», – додає Аліна.
Поховали Олександра Житковського з усіма почестями на секторі військових поховань міського кладовища в селі Гаразджа.
Коментарів немає
Залишити коментар