Сповістили про загибель двох волинян на війні

На Волинь із фронту надійшла сумна звістка про загибель двох краян у боях із російськими загарбниками.

Павло Шевчук

В Оваднівській громаді на Волині оголосили триденну жалобу у зв'язку із втратою військовослужбовця Павла Шевчука, інформує Суспільне.

Захиснику із села Воля-Свійчівська було 38 років, повідомили 17 лютого у сільській раді.

Відомо, що волинянин помер внаслідок поранень, отриманих під час виконання бойового завдання. Де саме це сталося в громаді не уточнюють.

Дату і місце прощання з Павлом Шевчуком сповістять додатково.

Андрій Серганчук

На війні загинув військовослужбовець з Волині, який захищав Донецький аеропорт в 2014-2015 роках, Андрій Серганчук з позивним “Фестиваль”.

Про це у соцмережах сповіщають його рідні та близькі, пише Новинарня.

Андрій Серганчук був активістом Революції Гідності, воїном АТО, “кіборгом”.

З 2014 року воював у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади, був старшим навідником АГС, згодом командиром відділення.

З перших днів повномасштабного вторгнення повернувся на фронт, воював у складі 100-ї окремої механізованої бригади.

Пройшов бої під Бахмутом, на Харківщині, тримав оборону біля Торецька.

Родом військовий із селища Рокині.

“Коли почалася війна, я вже не міг лишитися вдома – вирішив іти в добробат. Деякий час тренувався із волинським «Правим сектором». На вишколі я зламав ногу, тож довелося відкласти поїздку. Але як тільки мені зняли гіпс, я пішов у військкомат. В інтернеті я знайшов інформацію про набір у 80-ту аеромобільну бригаду, а я завжди хотів бути десантником, хоч і не підходив по росту”, – розповідав захисник, пригадуючи, як потрапив у військо у 2014 році.

«Взагалі у нас не було де ховатися, не було чим укріплюватися, навколо тільки уламки і сміття, шматки стін, які «розносили» танки. То ми те сміття збирали і з нього робили укріплення. Але для мене найстрашнішим в аеропорту був холод. Аби зігрітися ми палили ящики від боєприпасів, сміття та й взагалі усе, що горіло. У мене досі не минув нежить, за ту ротацію він став хронічним. Ми тоді при -28 градусів спали на бетоні. Сидиш так зранку на пості і відчуваєш, що у тебе починають рухатися кістки. Справді, рухаються – їх крутить у різні боки. Тоді вже так зриває дах, що ні кадировці, ні російський спецназ не страшний. Це просто нелюдські умови», – пригадував «кіборг».