Сповістили про загибель на війні трьох волинян

Під час російсько-української війни загинули ще троє військовослужбовців із Волині: Роман Веремійчук, Богдан Слива та Михайло Батраков.

Про це повідомляє Суспільне та ВСН.

Роман Веремійчук

Під час виконання бойового завдання на Сумщині загинув військовослужбовець з села Мощена Роман Веремійчук. Про втрату 4 серпня повідомили в Люблинецькій громаді.

Полеглому військовослужбовцю було 46 років. Відомо, що останній бій волинянин прийняв 31 липня 2025 року в районі населеного пункту Юнаківка Сумської області.

Дату і місце прощання з Романом Веремійчуком в громаді сповістять пізніше.

Богдан Слива

Трагічна звістка про загибель щирого патріота і захисника України приголомшила жителів Прилісненської громади на Волині. 5 березня 32-річний уродженець Прилісного, житель Радехова Богдан Слива, після реабілітації повертався до військової частини в Житомир.

Не доїхавши кількох кілометрів до пункту призначення, на засніженій трасі автомобіль злетів у кювет, а чоловіка викинуло з авто. Від отриманих травм він помер на місці автопригоди. У нього залишилась дружина і дві донечки, молодшій із яких всього два тижні.

Перше поранення та контузію Богдан Слива отримав, коли біля окопу прилетів снаряд. Через місяць йому призначили операцію у Харкові, але до того часу рана вже затягнулась. Його все ж відправили на реабілітацію в Миргород. В цей час кілька разів приїжджав додому побачити рідних. Згодом знову відбув на Донеччину.

Михайло Батраков

У селі Качин віддали останню шану молодому захиснику Михайлу Батракову з позивним «Миш» — учаснику АТО, який загинув восени 2023 року на Харківщині. Йому було лише 31. Родина понад рік жила в очікуванні бодай якоїсь звістки.

Михайло ріс у товаристві двох сестричок – старшої Кпавдії та молодшої Надійки. Народився на Луганщині, в місті Брянка. Там і провів свої кілька перших років життя. Згодом сім’я Батракових переїхала на малу Батьківщину мами, тож у школу Михасик пішов вже у Качині. У 2007 році тата не стало, його поховали у рідному місті.

Юнаком Михайло відслужив строкову службу у прикордонних військах у Львові, згодом подався у силові структури МВС. Заочно навчався у Житомирській філії «Університету сучасних знань». Почалися буремні дні Революції Гідності. У рядах силовиків Михайло виходить на Майдан.

Спостерігаючи за тим, що твориться на головній площі країни та аналізуючи накази проросійської влади, хлопець покидає спецпідрозділ. Бо він не ворог і не кат для свого народу. А ще через кілька місяців даватиме відсіч російському агресору на Луганщині, у місці, де робив свої перші кроки, у колисці свого дитинства. Брянка на той момент вже була окупована.

Недосяжними для родини стали хрещені батьки, знайомі, могила тата. У 2016-ому військовослужбовець демобілізувався й одночасно отримав диплом за спеціальністю «Правознавство». Два роки працював на будівельних роботах у Києві зварювальником, брав участь у реставрації Києво-Печерської лаври. Згодом відпрацьовував на лісопереробних підприємствах. Працювати за здобутим фахом так і не довелося. Влітку 2022-го, попри проблеми зі здоров’ям, був мобілізований до лав 14-ої ОМБр.

Старший солдат із перших днів виконував бойові завдання на Харківському напрямку, брав участь у звільненні та зачистці регіону від окупанта. Виконував функції гранатометника. На передовій всі зверталися до нього за псевдо «Миш».