34 роки тому волинянин Сергій Леонтійович демобілізувався після проходження строкової служби в елітних десантно-штурмових військах.
Здобутими в армії навичками спецназівець вирішив ділитися із підростаючим поколінням – тож далекого 1988-го влаштувався працювати тренером із дзюдо у спортивну школу.
Певно, і на пенсію звідтіля б пішов – якби не широкомасштабне вторгнення російської федерації 24 лютого 2022 року. Не вагаючись, тепер уже 56-літній чоловік взявся пакувати наплічник:
«Звісно, мені вже аж ніяк не 20. Але впродовж усього життя я вчив діток бути сміливими, мужніми, чесними, захищати своїх близьких. А сам що – ховатися під час війни мав?! Хоча ніхто мене на налигачі до військкомату не тягнув – пішов добровольцем», – скромно розповідає підтягнутий чоловік із ретельно поголеним обличчям і спокійним, але напрочуд впевненим поглядом.
Так досвідчений спортивний педагог став бійцем одного із окремих батальйонів нашої бригади. До речі, тренерську діяльність Сергій Леонтійович не полишив і в умовах війни. Чоловік охоче навчає колег по службі, які прагнуть опанувати різні спецназівські прийоми, як от – секрети знешкодження голими руками озброєного диверсанта.
А ще біля своїх позицій хлопці із підрозділу Леонтійовича облаштували ціле «спортивне містечко»: турнік, бруси, проклали лісом «трасу» для пробіжок. Одним словом: маєш бажання і не лінуєшся прокидатися разом із сонечком – свою фізичну форму точно підтягнеш!
«Ми усі прийшли до війська, аби відстояти свою рідну землю. Правда на нашому боці. І ми не маємо йти на жодні поступки перед ворогом. Україна мусить забрати назад своє – включно з Донбасом і Кримом. І таки забере – інакше нам усім і братися за це діло не варто було!», – впевнено каже Сергій Леонтійович.
Коментарів немає
Залишити коментар