Група компаній ТМ ВІЛІЯ – це вертикально-інтегрований агровиробничий комплекс, що включає низку підприємств Волинської, Рівненської, Львівської та Тернопільської областей.
На аграрному ринку більше відома материнська компанія ТзОВ «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ», діяльність якої бере початок з 2001 року. Місія компанії – бути лідером серед виробників і операторів зерна в наданні комплексного агросервісу споживачам та виробникам сільськогосподарської продукції західної частини України, - пише .
Потужність підприємства характеризує наявність:
- 7 елеваторних комплексів з можливістю одночасного зберігання понад 500 тис. тонн зернових та олійних;
- в обробітку 52 тис.га землі;
- понад 120 одиниць власних вантажних авто;
- три борошномельних комплекси (загальна потужність переробки зернових – 200 тис. тонн на добу);
- досвід роботи в зерно-трейді, продажах широкої номенклатури товарів (добрива, ЗЗР, насіння, ДП і т.п) для сільсько-господарських виробників;
- наявність власної колії європейського стандарту.
Аби дізнатися, як одна з найуспішніших компаній України працює в умовах повномасштабної війни, чи вдається й надалі досягати високих результатів, з якими труднощами доводиться найчастіше стикатися агропідприємству, редакція журналу «АгроЕліта» поспілкувалася з засновником компанії «Волинь-Зерно-Продукт» Євгеном Дудкою.
– Пане Євгене, яких результатів вдалося досягти компанії напередодні війни?
– 2021 рік компанія завершила з дуже добрими результатами. Тож натхненні цим, ми звісно, будували великі плани, такі як збільшення земельного обробітку, будівництво нової ферми на 2500 голів ВРХ, запуск нового борошномельного комплексу швейцарського виробника обладнання Buhler тощо.
– Але, на жаль, 24 лютого розділило життя всіх українців на «до» та «після»… Пригадайте той страшний період: про що думали? Що відчували? Як діяли?
– Перші дні жахливих подій дійсно паралізували, мабуть, кожного і, щоб якось вийти з цього стану, на базі нашого підприємства створили осередок формування допомоги центральним та східним регіонам, де участь взяли не тільки місцеві аграрії. Кожен охочий мав змогу долучитися до сортування, пакетування, завантаження у вагони гумдопомоги з Німеччини та Польщі. Працівники ремонтно-механічної дільниці здійснювали (і до сьогодні здійснюють) ремонт техніки, що передається до збройних сил України, а наші водії – це просто «артерії» підприємства – в страшні години повітряних тривог беззаперечно виконували свою роботу.
Знали одне – в умовах невизначеності і хаосу найкраще працюють військові, і той стан речей, який у простих людей викликає параліч та страх,– це робоча ситуація для них. Вірили і віримо в наші ЗСУ.
– Які економічні виклики довелося долати насамперед?
– Ми розуміли, що війни виграються в тому числі й економічно і нам потрібно докласти максимум своїх зусиль для перемоги.
Усвідомлюючи, що постане продовольче питання, ми розконсервували цех з виготовлення круп, який стояв більше 5 років. Запустили житній млин, котрий теж не працював понад 6 років. Тобто цілеспрямовано робили все для вирішення харчової безпеки.
Доступ до портів був або заблокований (Херсонська, Донецька, Запорізька обл.), або вихід суден в море не можливий (порти Миколаїв, Ольвія, Чорноморськ, Одеса). Ми зрозуміли, що це надовго, і наявних площ для зберігання буде недостатньо, тому почали збільшувати елеваторні потужності. Загалом за 7 місяців війни додали потужності для зберігання майже на 100 тисяч тонн.
Крім того, почали з нуля відпрацьовувати логістику через Європу, і тут перед нами теж поставало безліч викликів:
- мала пропускна здатність залізничних станцій на кордоні з європейськими країнами;
- бюрократичні перепони країн Європи щодо імпорту та сертифікації зернових;
- обмеженість вантажоперевезень сухопутними шляхами;
- відсутність достатньої кількості європейських вагонів для перевезення зерна;
- обмеження пропускної спроможності європейських логістичних центрів;
- нестача водіїв для міжнародних перевезень автотранспортом.
Проте, логістичні виклики стали для нас водночас і новими можливостями, тому що географічно один з наших елеваторів знаходиться поруч з польським кордоном. З 2013 року у своїй структурі маємо елеватор з вузькою колією, де з певною періодичністю відбувалися відвантаження: десь три залізничних поїзди на тиждень. Переважно, це був ріпак, іноді – кукурудза. Сьогодні ми суттєво збільшили можливості наших елеваторів, але «вузьким» місцем були можливості польської залізниці, які лишилися незмінними. Відповідно і цифрові дані лишилися низькими: до 5 європейських поїздів на тиждень. Хоча наші потужності – це завантаження трьох поїздів на добу.
Заборона імпорту зернових до 5 прикордонних європейських країн від 2 травня 2023 року стала теж черговим викликом, навіть транзитні вантажі перетнули кордон лише за тиждень після офіційного дозволу.
– Як відбувалася посівна 2022? Чи не було дефіциту добрив, насіння, пального тощо?
– Щодо нашого аграрного напрямку, то тут чи COVID, чи війна, а техніка в полі. Посівна в 2022 році пройшла напружено. Спочатку ми розпочали з ярої пшениці, посіяли 1500 га, тоді 800 га цукрових буряків, 14000 га кукурудзи, яка є нашою основою, та 9000 га сої. Висівали тільки сорти закордонної селекції по кукурудзі та сої, буряки – гібриди переважно німецькі та французькі. Ще в грудні 2021 року ми провели бюджетування та затвердили закупівлі дизпалива та добрив, тому, говорячи про підживлення культур, тут ми спрацювали чітко та все виконали вчасно, в потрібні терміни.
Війна стала справжньою перевіркою усіх на надійність, стійкість і принциповість. Це стосувалося і наших партнерів. Деякі назавжди викреслили зі списку співпраці, а дехто, навпаки, заряджав своїм оптимізмом і новими ідеями та рішеннями. Мабуть,будь-які робочі стосунки мають витримати перевірку. Цінуємо і поважаємо тих, з ким можна «здолати марафон на роки, а не забіг на коротку дистанцію» з можливістю вирішити короткочасно свої проблеми.
– Розкажіть про колектив компанії. Знаю, він для Вас як для керівника – чи не найбільша цінність. Чи не втратили працівників через війну?
– Наша компанія – це вже більше, як тисячний колектив (на 1.05.2023 налічується 1409 працівників) . За винятком двох осіб, усі залишилися на робочих місцях і виконували свою роботу ще з більшою завзятістю. Кожен розумів, що оскільки ми тут і маємо можливість – треба працювати. Наразі 119 працівників служать у лавах нашої армії. Усі наші підприємства мають мобілізаційні завдання, або ж належать до критично-важливої інфраструктури. Тому ми маємо можливість бронювати 50 відсотків персоналу.
– А як щодо волонтерства? Впевнена, Ви цим активно займаєтесь.
– Коли настали трагічні події для нашої держави і ми не знали, що робити, то фактично волонтерство допомогло привести думки до ладу, вийти з прострації.
На базі підприємства створили гуманітарний хаб, завдяки якому було прийнято 84 вантажівки та 123 буси гуманітарної допомоги, пересортовано і відвантажено 28 вагонів, 34 вантажівки та 28 бусів. Здійснювали переробку пшениці та жита (разом 2600 тонн) у борошно, яке власними силами довозили у центральну та східну Україну. Стали оператором пожертв у вигляді зерна від агрокомпаній та підприємств України для переробки.
Для потреб спецпідрозділів та армії було передано 34 одиниць власної техніки. Це автобуси, вантажні авто, трактори та навантажувачі. Наші спеціалісти здійснюють як виїзні, так і локальні ремонти техніки військових. Зокрема, вже було відремонтовано більше 200 транспортних засобів.
Окрім ремонту, підприємство займається укомплектуванням військових транспортними засобами. Наша команда закупила 60 джипів та бронебусів, що були передані у різні підрозділи ЗСУ, СБУ, НП.
Раз на місяць ми особисто відвідуємо працівників, які захищають нас. Готуємося і чекаємо поїздки, бо, напевно, один в одного заряджаємося якимось особливим духом. Відвозимо усе необхідне згідно їх запитів. Тут охоче долучаються і колектив, і пайовики, і навіть дітки.
Робимо багато речей, хоча це, звісно, лише крапля, порівняно з тим, що роблять хлопці на передовій. Та про це вже після Перемоги…
– Минуло більше року від початку повномасштабного вторгнення. Призвичаїлися до роботи в нових реаліях? Яка структура посівних площ цьогоріч? Можливо, від якихось культур відмовились, а якісь додали чи збільшили площі посівів?
– Нові виклики з’являються періодично і часто, але ми працюємо, всупереч усьому. Як я вже казав, збільшили елеваторні потужності на 100 тисяч тонн одночасного зберігання; збудували власну колію європейського стандарту на території підприємства; збільшили площі оброблюваних земель (придбали господарство на Тернопільщині), добудовуємо новий сучасний млин; орендуємо складські площі в Гданську і маємо можливість продавати зерно морським шляхом; оновлюємо техніку.
Стосовно структури посівних площ, то особливо вона не змінилася, ми дотримуємося своєї п’ятипільної сівозміни, в якій два поля кукурудзи і по одному полю сої, ріпаку і пшениці. Крім того, маємо трішки цукрових буряків, соняшнику, ярих зернових. Тому, відповідно, посіяли 10700 га озимого ріпаку, 10000 га озимих зернових: ячменю, пшениці, 11000 га сої, 18000 га кукурудзи, 2500 га цукрових буряків і 500 га соняшнику.
Глобально для нас ця посівна не відрізняється від інших з точки зору політичних чи суспільних питань. З точки ж зору викликів, такі як були минулоріч (відсутність пального, перебої в постачанні добрив), то таких не має, але є природні виклики: волога, дуже багато води особливо у Ковельському, Рожищенському, Ківерцівському колишніх районах, там практично і зараз не можливо проводити посів. Тому спочатку засіяли свої південні регіони, а зараз шматочками, де можливо, засіваємо північні, вичікуємо підсихання і до кінця тижня маємо надію здійснити посів усіх культур.
– Наостанок, привідкрийте сектрет: яким девізом керуєтесь у житті?
– Девіз роботи нашої команди особливо не змінився: «Кожну хвилину життя у нас є вибір: бути сильними чи слабкими. Вибір нашої компанії – не здаватись, вірити та рухатися вперед!»
Коментарів немає
Залишити коментар