Зеленодольськ Дніпропетровської області межує з лінією фронту на Херсонщині. Зараз до окупантів – якихось 6 кілометрів звідси. З ворожої техніки місто й околиці обстрілюють фактично щодня – вже було близько 350 “прильотів”. Окупанти застосовують усе: “Іскандери”, крилаті ракети, “смерчі”, “урагани”, “гради”, касетні, фосфор.
“На Дніпро вони могли пройти тільки через нашу громаду. А в нас на 300 тероборонців – 15 автоматів”
Міський голова Дмитро Невеселий на своїй сторінці у постійно інформує громаду про загрози обстрілів і просить ховатися в укриття.
Чоловік хотів вступити до лав ЗСУ, але працює в мерії без заступників. Тож наразі захист громади Мар’янського, Великої Костромки, Малої Костромки та Зеленодольська здійснює з мерського крісла.
А ввечері разом із ЗСУ займається аеророзвідкою.
На території громади фахівці ДСНС вже виявили і знешкодили понад 2 тисячі вибухонебезпечних предметів, які заборонені конвенціями. Погасили 35 пожеж, спричинених російськими обстрілами. Під час гасіння й самі потрапляли під обстріли близько десяти разів.
Усього від початку повномасштабного вторгнення рф у громаді – 43 поранених, 33 загиблих мешканців. Зруйновано 650 квартир і 750 будинків приватного сектору.
Міський голова Невеселий розповідає, що вже о 6-й ранку 24 лютого в мерії зібралося близько трьохсот людей. Розгорнули там штаб тероборони, там же й ночували. Почали будувати укріпрайони.
На всіх було 15 автоматів, 10 кулеметів і 5 “мух”.
“Ми розуміли, що наша громада межує з Херсонщиною. І після захоплення Херсонської області вони тільки через нас могли пройти на Дніпро. Тому ми почали будувати блокпости”, – пояснює мер.
“Думаю, що Високопілля – це буде друга Буча”
У березні, коли почався потік вимушених переселенців з окупованої Херсонщини, зокрема з Високопілля, учасники добровольчого формування допомагали їм добратися до міста і надавали усіляку підтримку: першу медичну допомогу, харчі, одяг. Транзитом через Зеленодольськ пройшло близько 10 тисяч біженців із сусідніх селищ.
“Машинами виїхало дуже мало людей. Більшість долали по 18, 20, 40 кілометрів пішки, на велосипедах, на інвалідних візках. Паралізованих людей везли на радянських ліжках із колесами, по троє-четверо одне на одному”, – пригадує Дмитро Невеселий.
На комунальному підприємстві зараз зберігається понад 2 тисячі велосипедів та кілька десятків інвалідних візків, кинутих у полях – їх зібрала громада.
“Коли наші хлопці звільнять територію, люди почнуть повертатися. А для села велосипед – це надійний друг”, – зауважує мер.
Людей з пораненнями чи після тортур зеленодольці саджали у свої машини, вивозили за блокпост, де вже переміщали у “швидку”. Згодом Криворізька військова адміністрація надала автобуси.
Подбали і про худобу. У Великій Костромці зробили загін для 34 корів, яких вивели з-під фосфорних обстрілів, а потім роздали на утримання людям, які займаються фермерством.
“У кожної тварини є бірка, і коли власники будуть повертатися, то зможуть забрати свою худобу”, – запевняє Дмитро.
Деякі люди залишалися жити в окупації, а до Зеленодольської громади приходили по продукти й медикаменти. Втім, згодом ворожі блокпости перестали випускати на вихід.
“Якось до мене прийшла одна жінка, плаче, що в неї там паралізована мама. Каже: “Я готова виїхати, але вивезіть якось мою маму звідти. Я не можу її кинути, вона лежача. От купила їм (тобто росіянам) цигарок і горілки, мушу їх годувати й поїти, щоб принести мамі знеболювальне…” – розповідає міський голова Невеселий.
Ще запам’яталися двоє друзів із Вознесенівки, які їздили по медикаменти для своїх родичів за 10 кілометрів і заодно допомагали Збройним силам – повідомляли про локації ворога. Росіяни упіймали обох. Катували.
Одному з чоловіків таки вдалося вибратися живим, і він розповів, що його другові переламали всі кінцівки. А потім привели дружину з донькою і погрожували зґвалтувати у нього на очах, якщо він не зізнається. Друг зізнався, і більше його не бачили…
“Я думаю, що Високопілля – це буде друга Буча. Дуже багато вбитих, катованих, зґвалтованих, – ділиться побоюваннями мер Зеленодольська. – Бої були й уже в нас у місті, на дачні кооперативи заходило ДРГ у квітні. З ними поквиталися, наші солдати у них два БТР відібрали на користь української армії”.
“Кожна третя багатоповерхівка – без вікон”
Дмитро дотепер працює з інформаторами на Херсонщині. Зеленодольці скеровували ЗСУ, як правильно заїхати під Високопілля. Сприяють інформаційно й фінансово: зібрали за добу 100 тисяч гривень на акумулятори для дронів. Надають комунальну техніку, щоб окопи копали не лопатами, а екскаваторами. Допомагають і харчами.
“Коли приїжджають військові, я їм кажу: поки ви в місті, я можу вам забезпечити перше, друге, третє і компот. А коли вже підете туди, то їстимете свої сухпайки. Хлопці радіють тому, як їх тут приймають”, – ділиться мер.
Із 300 людей у добровольчому формуванні тергромади залишилося 40. Решта вступили до лав Збройних сил.
Ті, хто зостався, цілодобово патрулюють місто, щоб не було крадіжок і мародерства, адже дуже багато осель стоять без господарів.
“Майже кожна третя багатоповерхівка – без вікон. Поки шукаємо рішення, що з цим робити. З початку війни з міста виїхало майже 70% мешканців. А зараз майже стільки ж повернулося”, – розповідає Невеселий.
Зиму в міській раді очікують з неприхованим занепокоєнням. Єдиний постачальник тепла тут — Криворізька ТЕС. Замінили всі підведення до будинків, але якщо в усіх квартирах увімкнуть електричні обігрівачі, розводка по будинках просто не витримає навантаження.
“Ми ще до цієї війни думали над рішенням, як не бути заручниками станції і зробити альтернативне опалення, – каже мер Дмитро. – Поставили лінію брикетної продукції. Але от є аварії по Мар’янському та Костромці, а добитися від газової служби професійного втручання трохи складно. Майстри вже двічі потрапляли під обстріл — тепер бояться їхати”.
Вимушеним переселенцям мер намагається надати роботу в місті. Комусь у комунальному підприємстві, комусь у лікарні. Одній сім’ї надали квартиру, бо була передбачена для лікарів.
Навчання для школярів організували онлайн. Для якісного процесу уклали угоду про співпрацю з проектом “Атмосферна школа” з Києва.
Бюджет міста не гумовий, але дають раду ще й допомагати паливом для медиків, які евакуюють із зони бойових дій.
“Зараз звільнили від податків усіх, хто перебуває в зоні бойових дій. Але ДТЕК сплачує в повному обсязі, і ці надходження становлять 65% бюджету. Аграрії, яким вдалося зібрати врожай, теж платять податок. А тим, хто погорів, я сам кажу, що все розумію. А згоріло у нас 60%…”
Мер робить екскурсію містом. На горизонті скупчені димові стовпи від вибухів – там уже фронт. Утім Дмитро, забігаючи в мирне майбутнє, говорить про мрію створити у Зеленодольську всі умови для комфортного життя.
“Мономісто якщо зупиниться – то помре, буде ще одна Прип’ять. А для процвітання тут не оране поле: круті хаби, здоровенний парк, який відповідає площі міста, водойми, 250 ставків. У Костромці – равликова ферма, яка входить у п’ятірку найбільших в Україні. Рибгосп, щоправда, повністю зруйнований після прямого влучання по риббазі”, – розповідає про перспективи громади голова Зеленодольська.
* * *
Над містом із гуркотом пролітають ракети. Комунальники ховаються, але невдовзі продовжують збирати посохле листя та прополювати квіткові алеї.
“Страху тут нема. Є віра в ЗСУ та Україну”, – підсумовує нашу розмову мер прифронтового міста Зеленодольськ Дмитро Невеселий.
Коментарів немає
Залишити коментар