Аналіз пропаганди і реальності: питання про ядерний арсенал білорусі

білоруське телебачення активно використовує сюжет про 116-ту штурмову авіаційну базу ВПС, де на літаки Су-25 нібито встановлюються ядерні бомби.

Президент олександр лукашенко не втрачає можливості пригрозити ворожому Заходу цією зброєю, - повідомили у Центрі національного спротиву. Однак ця пропагандистська кампанія викликає кілька серйозних запитань.

Питання 1: Навіщо приховувати ядерні бомби?

Якщо мета пропаганди - показати міць і загрозу, логічно було б демонструвати ядерні бомби відкрито. Однак, у телевізійних репортажах ці бомби блюрять і закривають чохлами. Це викликає сумніви: якщо країна хоче показати свою військову міць, чому приховувати такий важливий елемент цієї могутності?

Запитання 2: Яка ядерна бомба може бути встановлена на Су-25?

Су-25 може нести тільки одну ядерну бомбу - РН-40. Інші варіанти, такі як РН-24 і РН-28, давно зняті з озброєння. Про РН-40 давно відомі всі деталі, включно з технічними характеристиками і зовнішнім виглядом. Тому немає ніякої секретності в демонстрації цієї бомби. Чому ж її не показують?

Питання 3: Некоректне розміщення хвостового оперення

На скріншотах видно, що хвостове оперення бомби встановлено вертикально, що не відповідає специфіці кріплення РН-40. Це більше схоже на бомбу ОФАБ-500. Якщо це дійсно РН-40, чому оперення встановлено неправильно?

Питання 4: Відсутність "протиатомного" забарвлення

Літаки, призначені для носіння ядерної зброї, зазвичай фарбуються в спеціальний білий колір, що захищає від світлового випромінювання. Су-25, які нібито є носіями ядерних бомб у білорусі, такого забарвлення не мають. Невже білоруські генерали не знають про цю практику?

Питання 5: Су-25 - невідповідний носій для ядерних бомб

Су-25 - дозвуковий штурмовик, який не здатний покинути зону ураження після скидання ядерної бомби. Навіть надзвуковим винищувачам складно виконати це завдання. Використання Су-25 у ролі носія ядерних бомб виглядає безглуздо і викликає сумніви в реальності цієї загрози.

Пропаганда, розрахована на залякування зовнішнього ворога, не витримує критичного аналізу і вказує на безліч невідповідностей і протиріч. Важливо пам'ятати, що реальна міць держави визначається не гучними заявами, а прозорістю та достовірністю поданої інформації.