«Безплідна» волинянка народила 11 дитину

Одинадцяту дитину – донечку Лілію – 17 травня народила Олена Романюк із села Гірники Ковельського району.

Як наголошує жінка, діти – це радість, а здорова та міцна сім’я – найбільше щастя, - пише ІА "Волинські новини".

«Ми виховували десятеро діток: п’ять дівчат і п’ять хлопців. І от Бог дав нам одинадцяту дитину. Було порівну, а зараз дівчата перемагають. Хлопці жартома сердяться, що дівчата перемагають, але менший син сказав: «Мамо, ти ще три хлопчики народиш», – усміхається Олена.

Найстаршій дочці Катерині – 13 років.

Близько двох років після одруження в Олени та Олександра не було дітей. Жінку турбували сильні болі в животі, тому вона зверталася по допомогу до лікарів і в Ратному, і в Луцьку. Їй діагностували безпліддя.

«Я лікувалася. Мені навіть пропонували зробити операцію, але я відмовилася. Ми з чоловіком молилися Богу, аби він нам допоміг. І Бог вийшов нам назустріч. Дякуючи Богу, дякуючи лікарям, зараз ми маємо діток. Найбільше багатство – те, що всі здорові», – розповідає Олена.

Раніше вона народжувала в пологовому відділенні Ратнівської центральної районної лікарні. На одинадцяті пологи лікарі з районки скерували її до обласного перинатального центру. Як пригадує Олена, пологи пройшли швидко і без ускладнень: «Мені пропонували знеболити пологи, але ми так швидко народилися, що не встигли. Об 11:20 відійшли води, а в 12:20 я вже народила». Сама Олена теж із багатодітної родини. У її батьків – десятеро дітей і вісімдесят онуків. Нині найбільша сім’я – в сестри Олени, де виховують чотирнадцять дітей.

«Діти – це радість. Найбільше щастя – коли родина, діти здорові. Як кажуть, Бог дає дитинку, Бог дає частинку. Головне – любов одне до одного. Якщо чоловік поважає і любить дружину, а дружина поважає й любить чоловіка, то все буде», – впевнена Олена.

У родини Романюків є велике господарство, зокрема шість гектарів землі, на якій ростуть саджанці самшиту, туї, лохини та інших рослин. Цього року сім’я планує розвести близько п’ятдесяти видів хвойних рослин. Усю роботу і вдома, і на землі Романюки роблять разом.

«Ми стараємося все робити разом. Чоловік допомагає мені, а я йому. Діток також привчили до порядку. Вони стараються самі прибирати. Старші можуть зварити їсти та наглянути за меншими…

У мене п’ятеро школярів. Оскільки зараз у державі склалася складна ситуація з навчанням і дітям довелося вчитися за планшетами, то мушу бути вимоглива і все контролювати: чи вивчили вірш, чи знають таблицю множення... Якщо потрібна допомога, підказки, то вчителі йдуть назустріч», – говорить Олена.

У Гірниках – дружня спільнота. Від початку повномасштабного вторгнення брат Олени періодично їздить на передову: везе захисникам смаколики та іншу допомогу, яку гуртома збирають односельці. Сім’я Романюків долучається до підтримки ЗСУ, наприклад, пече хліб, ліпить вареники, передає вирощену городину. Завдяки коштам, вирученим на благодійному ярмарку в місцевій школі, де діти Олени та Олександра продавали лохину, для армії вдалося придбати автомобіль швидкої допомоги.

«Стараємося допомагати тим, чим можемо. Ми всі хочемо, аби в нашій державі був мир. Давайте підтримувати одне одного й прагнути до цього, щоб діти росли в мирній і квітучій країні. Мир у всьому – і в сім’ї, і в селі чи в місті, і в державі – це на сьогодні найголовніше», – акцентує Олена.