Біля Будинку офіцерів знайшли зруйновані уламки унікальної плитки

У Луцьку біля колишнього Будинку офіцерів, що на вулиці Винниченка, помітили уламки керамічної плитки, якою була викладена підлога у деяких кімнатах приміщення.

Про це на сторінці у Facebook написав мистецтвознавець Богдан Ворон.

За його словами, біля майбутнього Музею науки він натрапив на румовище з унікальною плиткою. На думку Ворона, є ймовірність, що у будівлі колишнього земельного банку (Будинку офіцерів) зруйнували історичні підлоги.

«Перевірити не маю змоги, адже ведуться будівельні роботи. Однак маю світлини, як виглядали такі підлоги. У приміщенні банку за потужними броньованими дверима (не існують) захищеного сейфу донедавна підлога була вистелена характерною кам'яно-керамічною плиткою - це дуже тверда, малопориста, стійка до стирання, довговічна плитка (на фото) - автентичний елемент кінця 1920-х - початку 1930-х років. Вона випускалася у формі квадратів, прямокутників, шестикутників та восьмикутників, часто у двох або трьох кольорах. Прямою аналогією сейфу у Луцьку є приміщення Польського національного банку в Каліші та банку в Томашові Мазовецькому (на фото в дописі).

Такі підлоги мають історичну та мистецьку цінність, зроблені з довговічних матеріалів, надають естетичної вартості будівлі. Це антикварний елемент, він надає будівлі ще й вартості в грошовому вимірі. Сьогодні такі плиточки колекціонують, відкривають і зберігають, адже це родзинка та маркетинговий хід для залучення відвідувачів. Руйнувати історичні елементи будівлі, особливо в такому хорошому стані, було б злочином перед історією Луцька», - йдеться у повідомленні.

^{Клеймо на плитці у Луцьку}

^{Інтер'єр банку в Каліші}

^{Інтер'єр банку в Томашові Мазовецькому}

У коментарі misto.media інженер-будівельник Михайло Василишин, який є підрядником робіт, пояснив, що плитка на світлинах — з підвалу, який довгий час був підтоплений. Через вологу, що зруйнувала основу під покриттям, зберегти плитку не вдалося.

«Основа просіла, була проламана. Ми пробували збивати плитку акуратно різними методами, але в нас не вийшло. Відбулася виїзна нарада: проєктант, підрядник та замовник разом ухвалили рішення про демонтаж», — зазначив інженер.

Михайло Василишин розповів, що на першому та другому поверхах плитку «по максимуму зберігають» — там це дозволяє нижній шар підлоги. Втім, він наголосив, що близько 35% покриття все ж пошкоджено.

Начальник відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради Олександр Котис повідомив, що в понеділок, 31 серпня, будівлю обстежили. Виявили «гору» уламків на задньому дворі — більшість демонтованої плитки дійсно знята із підвалу, тобто з цокольного поверху. Проте, зазначив Котис, знімати покриття почали й на верхніх поверхах.

«Ми попросили майстрів зупинити роботи, зробили фотофіксацію, склали акт. У нас на фото є цей перфоратор, який застряг просто в плитці. Лист із вимогою зупинити демонтаж та зберегти всі автентичні елементи вже відправили в університет», — коментує Олександр Котис.

За його оцінками, демонтовано половину покриття. У самому сховищі, де за часів банку за надміцними металевими дверима (яких вже немає) стояв сейф, уся плитка збережена, підтвердив начальник відділу.

«Вона дуже, дуже міцна, щільна і гарна. Зроблена на віки. Однозначно становить предмет охорони — хоча б тому, що є частиною пам’ятки. Її не можна самовільно викидати, адже вона теж під охороною», — підкреслює Котис.

Окремо у відділі наголосили на необхідності збереження таких автентичних елементів:

• металеві ґратки на вікнах;

• зовнішні та внутрішні двері;

• огородження сходів, перила, декоративні елементи на них;

• підлогова плитка;

• ліпнина стель;

• деталі та орнамент фасадів;

• деталі оздоблення паркану від тротуару вулиці Винниченка, в тому числі вхідна хвіртка;

• бруківка на території пам’ятки;

• люки водогону та каналізації.

«… Пам’ятка — це не лише стіни, дах, а й всі автентичні складові споруди чи ансамблю: вікна, двері, матеріали оздоблення, плитка, сантехніка, інженерне устаткування тощо. Усе це створює образ пам’ятки, становить предмет охорони й підлягає збереженню, як і пам’ятка в цілому. Відповідно до статті 24 Закону України „Про охорону культурної спадщини“, використання пам’ятки має здійснюватися у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам’ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Діючи в межах повноважень як орган охорони культурної спадщини, вимагаємо припинити будь-які демонтажні роботи збережених автентичних елементів пам’ятки», — йдеться у листі відділу до університету.