У Європі на Автозаправних станціях «розлету» цін у 10-15% ви не побачите ніде.
Про це пише директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн.
За його словами, виключення – «холодні» АЗС або станції самообслуговування, де ціна менша за рахунок відсутності персоналу, але це до 2 грн/л на наші гроші, а не 7-8 грн.
«Чому ж в нас таке? Систематизуємо основні методи «оптимізації» вартості пального. Якщо стисло, то всі ці дива від відсутності належного технічного та податкового контролю з боку держави.
1. Несплата податків. Я систематично показую податкове навантаження по мережам АЗС. Правило одне – у мереж з мінімальними цінами на пальне мінімальне податкове навантаження й навпаки. Різниця у податках між «соціально орієнтованими» та «дорогими» АЗС в середньому 2 грн/л.
Більшості клієнтів цей фактор пофіг, бо йдеться про власну кишеню. Хоча по факту у них непомітно забирають ці гроші з іншої кишені.
2. Якість (читай бодяга). Стосується переважно бензину, бо набодяжити дизпальне складно (хоча деякі бариги примудряються відмітитись й тут, додаючи дизельну фракцію з міні-НПЗ). Лабораторні перевірки «соціального» бензину, які мені доводилось бачити останнім часом, свідчать про додавання 10-15% спиртів – легкої сполуки, яка збільшує не тільки обсяг продукту, але й розхід пального. У своїх розрахунках я оцінив перерозхід у скромні 7,5% (4 грн/л), хоча доводилось чути оцінки на рівні 10-12%.
Вартість ремонту машини я не враховував, бо це дуже індивідуально.
3. Недолив. На жаль, скарг на цей явище, яке, чомусь мені здавалось, назавжди залишилось у 90-х та «нульових», останнім часом стає все більше. Точкові заміри говорять про те, що найбільш часто й найбільш об’ємно недоливи практикуються на так званих «бочках». Воно й не дивно, адже це повністю нелегальні об’єкти, які ніхто не контролює. Свою непривабливість треба перекривати привабливою ціною, а тому пускаються вони у всі тяжкі. Сягають недоливи 2-3%, завдяки чому ціна «покращується» на 1-1,5 грн/л.
Бочки та зачухані АЗС по посадках й у промзонах також мають змогу продавати дешевше за рахунок відсутності інвестиційної складової, що фактично означає «економію» на безпеці цих апріорі не дуже безпечних об’єктах.
Отже, якщо просумувати всі фактори «оптимізації», а фактично намахування держави та споживача, то «дешеве» пальне вже не виглядає таким вже й дешевим. По факту воно коштує стільки ж або навіть дорожче ніж у відомих національних мережах. Відповідно, «дороге» пальне не виглядає таким вже й дорогим. АЗС, які торгують «дешевим» пальним й фактично без класичної націнки, заробляють на недоливах та несплаті податків до 3,5 грн/л на дизелі та до 7,5 грн/л на бензині, який до того ж і бодяжать.
Резюме: не рекомендую вірити в дива. Ці фокуси полягають або в обкраданні держави, або в обкраданні самого споживача. Але здебільшого – всіх одразу», - пояснив Куюн.
Коментарів немає
Залишити коментар