Ось уже місяць, як пройшла чергова імітація демократії в росії - а саме президентські вибори, на яких була "неймовірна" інтрига. Як ми всі прекрасно розуміємо результат був відомий задовго до початку виборів. росія і демократія це антоніми. Але що ж щодо білорусі та подальших відносин з рф.
Варто нагадати, що лукашенко очолив білорусь 1994 року - за шість років до переїзду пітерського гнома в кремль. Уся ця історія з так званою союзною державою білорусі та росії була розпочата ще в дев'яностих. Але яка ж мотивація була у лукашенка підписувати ці кабальні для білоруського суверенітету домовленості. Річ у тім, що наратив про те, що розвал СРСР - це найбільша геополітична трагедія 20 століття, першим виголосив якраз таки не путін, а лукашенко. І планування цього проєкту в рамках так званої союзної держави не є нічим іншим, як спробою реінкарнувати Радянський Союз.
Таким чином саме лукашенко в середині дев'яностих був основним драйвером проєкту союзної держави. Але, що змушувало його в буквальному сенсі продати національні інтереси білорусів? І тут відповідь очевидна - його особиста вигода і бажання очолити цю організацію. У дев'яності він прекрасно розумів, що серед тих же громадян рф, він отримає підтримку, на відміну від вічно п'яного Єльцина.
Але з приходом путіна стан справ змінився, він зрозумів, що чекіста він не переграє і ось уже понад двадцять років цілком петляє від теми союзної держави з рф, але міну, закладену ще в дев'яностих через особисті амбіції вусатого колгоспника, білоруси ще довго будуть відчувати на собі.
Коментарів немає
Залишити коментар