Яким може бути парк у Луцьку за 50 млн

У Луцьку молоді міські архітектори та студенти, дізнавшись, що міськрада отримала грант від ЄС для оновлення парку, що на вулиці Набережній, вирішили показати, який вигляд може мати природний куточок у міських джунглях.

Зокрема, там пропонують облаштувати укриття, мистецький простір, вбиральні, зручні доріжки та облагородити прибережну зону. Про це говорили під час презентації урбаністичної громадської організації «місто.ребут», пише «Конкурент».

Зауважимо, що до цього на ділянці від мосту на вулиці Ковельській до мосту «Бена» на вулиці Шевченка екологи провели спеціалізоване дослідження. Адже там є чимало видів флори й фауни, які підпадають під охорону. Тому просто так парк вирости там не може.

Завідувач кафедри екології ВНУ імені Лесі Українки Володимир Радзій каже: заплави річок – зелені коридори й легені міста, які треба зберігати й вивчати, вони мають милувати око. Науковці побачили, що територія є антропогенною, тобто до цього моменту люди уже доклали туди руку та частково перепланували її ще у 1960-1970 роках. Окрім того, є певний перелік рослин та тварин, які необхідно охороняти, зокрема бобри, черепахи й певні інші види.

Що треба зробити у парку?

За умовами гранту, який отримала громада від ЄС, є декілька обов'язкових речей, що мають бути та території. Зокрема, урбаністи виокремили десять пунктів:

• видалення інвазивних видів дерев;
• висадка аборигенних видів рослин, створення природної луки для забезпечення кормової бази та сприятливих умов існування для комах, птахів, дрібних тварин;
• створення дощових каналів вздовж території парку, що акумулюватимуть і природним чином фільтруватимуть воду в періоди інтенсивних опадів, в інші періоди матимуть вигляд заглиблених клумб з вологолюбними та теплостійкими рослинами; встановлення фільтрів на трубах зливової каналізації на території парку для очищення дощової води, що стікає з центральної частини міста та розташованої вище дороги з інтенсивним рухом;
• облаштування дерев'яних доріжок вздовж болотистої зони дощових каналів, а також гравійних доріжок на входах та вздовж річки;
• облаштування зеленого класу для проведення навчальних занять з лавками, навчальними дошками тощо;
• облаштування пірса;
• встановлення лавок та урн для роздільного збору сміття, освітлення;
• облаштування вздовж території живоплоту – природної огорожі, що являє собою щільну вузьку смугу кущів;
• облаштування болотяної локації.

Що пропонують зробити міські урбаністи?

Загалом ідей пропонували дуже багато. Архітектор Тарас Пахолюк пояснює: вони з командою фокусувалися не на тому, щоб закатати усе в бетон, а навпаки – зберегти місцеві зелені зони та не надто втручатися в природну картину. Тому асфальтного покриття чи того ж таки бетонного, за задумом урбаністів, там не буде, але будуть:

• доріжки з декінгу безпосередньо біля річки Стир;
• гравійно-набивні доріжки всередині парку. Цей матеріал гарно пропускає воду, тому проблем із дренажем виникати не має;
• доріжки з металевої сітки поблизу мосту на Шевченка, де болотиста місцевість. Під час підтоплень все одно буде змога там пройтись.

Схожа історія і з місцями для сидіння. По місту, кажуть фахівці, вистачає лавок, які обклеюють рекламою та самі по собі вони не є надто екологічними. Тому у проєкті пропонують облаштувати їх з того, що уже є у парку. Зокрема, з різних чагарників, які й так доведеться прибрати, але таким чином у них вдасться вдихнути нове життя і люди фактично сидітимуть на лавці, що й так виросла там.

Інший важливий аспект території – доступність та інклюзивність. Парк має бути зручним для усіх, тому вздовж усієї Набережною хочуть облаштувати декілька пандусів. «Цю територію ми розглядаємо як своєрідний безкоштовний реабілітаційний центр для пересічних людей та військових», – каже Пахолюк. Під час проєктування врахували й безпекову ситуацію й на вході запланували укриття, яке можна було б використовувати як багатофункціональний простір.

Якщо ж прогулятись тією територією зараз, можна натрапити на колишнє футбольне поле. На думку архітекторів, його можна переобладнати:

«Серед дерев є колишнє футбольне поле, і воно може бути багатофункціональним простором. Наприклад, його можна використовувати для різних заходів, пікніків, спортивних занять тощо. Щобільше, у разі природньої потреби воно може затоплюватися», – зазначив Тарас.

Оскільки цю місцину облюбували не тільки представники фауни, а й люди, які люблять усамітнюватися від міської метушні, як-от рибалки, їх теж не обділили увагою. На якійсь частині берегової лінії мають з'явитися комфортні та доступні рибальські місця. Інша частина залишиться дикою та недоторканою, щоб рибалки могли максимально наблизитись до природного середовища.

Аби не гуляти у темряві, у парку має бути освітлення. Пахолюк наголошує: «Варто пам’ятати, що парк не належить лише нам. Там мешкають наші інші колеги й коліжанки – бобри, черепахи, птахи». Для комфорту і людей, і маленьких друзів запропонували облаштувати світло теплого кольору, яке не сильно подразнюватиме очі й не виходитиме за межі освітлюваних зон.

Майбутній парк на Набережній оточує два мости, а внизу, під цими конструкціями, одразу видніються масивні бетонні опори. На думку архітекторів, сірий бетон можна облагородити й у цьому допоможуть митці. Таким чином практично просто неба може з'явитися своєрідна артгалерея, що милуватиме око.

Чимало людей використовують парки не тільки як місце для прогулянок, а і як місце для занять спортом. У проєкті пропонують встановити на території вбиральню з переодягальнями, де можна буде змінити одяг, залишити його у шафці й, наприклад, піти на пробіжку.

«Ми можемо співпрацювати з брендами. Ми вже мали попередню розмову з одним, який безкоштовно розташовує «локери» для міста. Ми можемо умовно прийти у парк, переодягнутися, замкнути речі на замок, пробігтися і переодягнутися назад. Багато брендів готові до такої співпраці й це не обов'язково робити коштом міста. Ми так само хочемо зробити громадську вбиральню на цій локації», – ділиться думками архітектор Тарас Пахолюк.

Він додає: для дітей хотіли б зробити інтерактивний простір з природних матеріалів, наприклад, покручених дерев. Якщо ж знайдуться доволі старі та вже всохлі стовбури, зі слів Тараса, їх все одно можна задіяти, зокрема вдихнути другий подих за допомогою освітлення, як це роблять в інших країнах.

«Ми хочемо, щоб парк мав такий вигляд, а вплив людини був помітний якомога менше», – резюмували під час презентації.

Ознайомитися з усіма нюансами проєкту можна за посиланням.

Чи врахує міська рада пропозиції урбаністів?

Це було одним із найважливіших, на нашу думку, питань під час презентації. Оскільки у середу, 12 лютого, мерія уже затвердила проєктно-кошторисну документацію, людей турбувало, що ж буде з проєктом, який їм щойно запрезентували.

Архітектор та урбаніст ГО «місто.ребут» Тарас Пахолюк пояснив: усі свої доробки фахівці передають у міську раду і їх враховують. Водночас зауважив, що вони з колегами мислять дуже широко у плані парку й у своїй презентації вийшли за межі цієї території.

«Усі дослідження, які ми робимо, передаємо відповідальним особам у міській раді й ця концепція інтегрується у ту документацію, яка є. За основу беруться наші напрацювання. Для грантодавців важливі думки громади. Я звіряв показники, які опублікували у раді, й вони дуже близькі до наших. Тому сподіваємось, що усе відбудеться. Люди, що відповідають за цей грант, добре розуміють, що реально втілити, а що ні, бо ми мислимо набагато ширше і не в рамках цього парку», – розповів архітектор.

Керівниця управління міжнародного співробітництва та проєктної діяльності міськради Анна Вінцюк розповіла нам, що у європейському гранті є обов'язкові умови та локації, які треба втілити в рамках виділених коштів. Щодо додаткових локацій, як-от, вбиральня з переодягальнею, то про це говорити, зі слів посадовиці, складно. Бо ж такі ідеї – дороговартісні, а гроші – обмежені. Проте пані Анна запевнила: чимало ідей міських архітекторів з самого початку були враховані в проєкт і їх точно реалізують.

«Місто.ребут» пропонує ще додаткові локації для облаштування і вони досить вартісні. Якщо в майбутньому це буде втілюватися, треба додатково враховувати концепцію природного парку із зеленими, природними локаціями. Ми будемо реалізовувати проєкт в рамках конкретних локацій і виділених на це коштів. Поки мені важко сказати, наскільки буде реально втілити додаткові опції, які запропонували урбаністи.

Певні наші ідеї співпадають: і локації, і матеріали, і природні доріжки, і освітлення тощо. У нас це було заплановано із самого початку, їх точно зреалізуємо. Але як зреалізувати інші їхні ідеї, щоб вони не суперечили концепції природного парку, говорити важко. Спершу робитимемо те, на що маємо кошти», – каже Анна Вінцюк.

Незабаром, каже очільниця управління, будуть оголошувати тендер на роботи на цій території, який триватиме протягом двох місяців. Вже після у парку облаштовуватимуть локації й згодом люди зможуть прогулятися доріжками у прибережній зоні річки Стир.