«Мій чоловік дуже любив гори, а на картині море – бо це наша нездійснена мрія». Так прокоментувала свою картину, написану в рамках арт терапевтичного проєкту «Жива. Справжні історії кохання» Світлана Андросова.
Про це інформує пресслужба Благодійного фонду «Сучасна Україна».
Вона першою завершила свою роботу під час майстер-класу у Нововолинську, бо мала досвід - вдома малює картини за номерами. Це перше полотно за власним задумом, почате із чистого листа. Підказки професійної художниці Олени Киці, яка координувала майстер-клас, допомогли учасницям створити картини, варті виставкових зал.
«Ми з Сергієм любили мандрувати й хотіли поїхати відпочити на морі. Але війна не дала здійснити плани. На картині є гори, які він так любив, захід сонця і двері, крізь які лине світло нашого майбутнього», - зазначає Світлана і додає, що під час майстер-класу відчула емоційне піднесення, бо процес малювання затягує та відганяє погані думки. Жінка навіть думає придбати мольберт, аби продовжити малювати.
Сергій Андросов загинув 10 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання на Харківщині, не доживши до 36-річчя лише 10 днів.
До 2014 року він працював на шахті, разом з дружиною виховували сина та доньку. Коли почалась російсько-українська війна, він підписав контракт, з 2015-го став військовим. Служив і в прикордонних військах, і в десантно-штурмових, і в розвідці. Коли контракт закінчувався, він підписував інший. Так знайшов себе та своє покликання – захищати сім'ю та Україну. Під час повномасштабного російського вторгнення Сергій служив у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого ЗСУ. Був старшим розвідником розвідувального взводу мотопіхотного батальйону. У липні солдат Андросов був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Сергій був сміливим і добрим. Він дуже любив свою сім'ю, був чуйним, добрим, ніжним, розумним. Останній свій контракт підписав ще до повномасштабної війни. Обіцяв, що це останній, казав: «Закінчиться війна, я повернусь додому і більше ніколи вас не залишу». Ми прожили разом 16 років, любили і берегли одне одного. На війні був мужнім і спокійним. Приймав зважені рішення. Зберіг багато життів солдат і цивільних. Він був і залишився коханим чоловіком і люблячим татом», – розповіла дружина полеглого воїна.
Проєкт «Жива. Справжні історії кохання» триває в Україні понад рік. Арт-терапевтичні майстер-класи для дружин загиблих Героїв вже відбулись у Києві, Львові, Дніпрі, Кропивницькому та Івано-Франківську.
У Нововолинськ реалізовувати проєкт організаторів запросив президент благодійного фонду «Сучасна Україна», уродженець Нововолинська Володимир Гавриш.
З ідейною натхненницею та координаторкою проєкту «Жива» Оленою Сокальською Володимир познайомився у Києві під час виставки робіт учасниць майстер-класів у столиці. Його так вразили картини та історії кохання, які розповіли дружини загиблих військових, що запропонував продовжувати проєкт в інших регіонах, за підтримки благодійного фонду «Сучасна Україна».
Так народилася співпраця та партнерство в рамках якого в різних містах України тривають арт-терапевтичні класи для дружин та рідних загиблих Героїв, під час яких вони мають нагоду відновитись, поспілкуватися у колі людей, які переживають таку ж втрату, знайти в собі ресурс рухатись далі та соціалізуватися.
Аби побачити роботи, які вдалося намалювати волинським учасницям, Володимир Гавриш приїхав у рідне місто і завітав до міської бібліотеки, де другу суботу поспіль учасниці із Нововолинська та Благодатного працювали над своїми картинами.
Художниця Олена Киця розповідає, що усі учасниці дуже стараються. Під час тригодинного малювання, навіть не хочуть відволікатися на чаювання, настільки захоплені процесом та думками, які витають у процесі творення картин.
Наступний майстер-клас проєкту «Жива. Справжні історії кохання» запланований у Луцьку на початку грудня. З учасницями працюватиме луцька художниця Зоряна Рубан-Головчук у своїй студії в центрі міста.
Володимир Гавриш планує, після серії майстер-класів на Волині, виставку робіт дружин загиблих Героїв та їхніх історій кохання у Луцьку, бо проєкт насправді не про смерть. Він про життя, про силу, яку відшукує в собі кожна жінка, яка втратила кохану людину, або сина, аби рухатись далі й втілювати мрії, яких хотіла позбавити війна.
Коментарів немає
Залишити коментар