Після деокупації Балаклії на Харківщині з кожним днем стає відомо про нові воєнні злочини скоєні окупантами відносно жителів містечка. Зокрема, вже відомо про щонайменше 18 закатованих російськими окупантами та зниклих безвісти людей.
І це далеко не остаточні цифри, йдеться в матеріалі Медійної ініціативи за права людини ““.
Затриманих мешканців міста росіяни утримували в приміщеннях місцевого відділку поліції, типографії та автобази. У цих місцях українські правоохоронці знайшли знаряддя для катувань, зокрема гумові кийки та удавку, а також сліди від пострілів, крові й позначки на стінах, які робили ув’язнені в камерах люди, зазначаючи кількість проведених у неволі днів.
В одній із камер поліцейського відділку утримували Віктора Прощуна – брата місцевої жительки Юлії Дробишевої. Його затримали 17 квітня за волонтерство: чоловік привозив харчі з підконтрольного Україні Первомайська й роздавав їх людям в окупованій Балаклії.
Росіяни запевнили рідних Віктора, що хвилюватися не варто: мовляв, його перевірять, і якщо ні в чому не запідозрять, то відпустять. А якщо “визнають винним” – відправлять у Куп’янськ, який рашисти призначили адмінцентром окупованої ними території Харківщини, або в російський Бєлгород.
Юлія неодноразово намагалася дізнатися, що з її братом, передати йому продукти – проте окупанти передачі нічого не розповідали. Від інших заручників, яких через деякий час відпустили, дівчина дізналася, що Віктора та інших вʼязнів катували. Що тепер з її братом і де він – невідомо. Ймовірно, його могли вивезти в інше місто.
Інформацію про тортури підтверджує Руслан – колишній в’язень росіян, якого утримували разом із Віктором. Він розповідає, що після жорстокого побиття в кімнаті-катівні полоненим не надавали жодної медичної допомоги, навіть знеболювальних. Декого з тих, хто був уже в дуже важкому стані, відправляли додому або в лікарню. Ще когось із камер забирали, але додому вони так і не повернулися.
За словами Руслана, за час його перебування в полоні від отриманих травм двоє бранців померли. Самого його зрештою відпустили, коли від сильних побоїв він уже був весь синій.
Чоловік запам’ятав позивні трьох катів, які допитували утримуваних. Головним був ФСБшник із позивним “Ірбіс”. Також були військовий із позивним “Алі” та ще один, невисокий, із позивним “Казах”, який завжди ходив у масці.
Водія цієї машини, Сергія, рашисти розстріляли, вже коли втікали від ЗСУ. Фото: Віктор Ковальчук/МІПЛ
Секретар Балаклійської міськради Олена Коновалова розповідає, що, за попередньою інформацією, частину тих, кого наразі вважають зниклими безвісти, вивезли в Ізюм і Куп’янськ. Доля цих людей після того, як росіяни втекли і звідти, невідома.
Крім того, за словами жінки, росіяни вивезли з Балаклії 25 дітей.
Батьки цих дітей довірилися тимчасовій окупаційній владі і віддали їх “на оздоровлення” в російський Геленджик.
Тепер Балаклія звільнена, окупанти втекли або затримані, а діти залишилися в росії. І повертати їх росіяни не збираються.
Заяви про зникнення своїх дітей до правоохоронних органів поки що написали тільки десятеро батьків.
Коментарів немає
Залишити коментар