Василь Столярук – з Нововолинська. Повномасштабна війна застала його на Київщині, де він працював будівельником.
Він відразу перевіз на Волинь родину зі сумнозвісної Бучі. 25 лютого із зятем чоловік уже був у військкоматі, - йдеться у сюжеті 12 каналу.
«Тоді черги були. 25 лютого мені прийняли документи, сказали прийти 26-го. Наступного дня ввечері мене мобілізували. А 28 лютого я вже був у 14 бригаді», - розповів представник Нововолинського ТЦК та СП Василь Столярук.
Злагодження на Рівненщині, а далі бої. Як один з найстрашніших військовий згадує бій 11 березня під Макаровим, на Київщині.
«Там загинуло дуже багато наших хлопців, командир роти. Спочатку не усвідомлювали навіть, що це таке, що це такі бої. Коли ми заходили в Липівку, розвідка потім казала, що нас заходило 60 людей на 6 БМП і 2 танки, а їх було 600», - каже Василь Столярук.
Згодом бої за Миколаївську та Запорізьку області – військовий розповідає сухо, а коли чує запитання, чи має спогади, якими пишається, каже:
«Перший бій, коли йшли, то не було ні одного такого, хто сказав би «Я не піду». Пішли всі», - каже військовий.
Тепер він служить у ТЦК та СП, видає повістки. Сюди його перевели після складної травми, яку отримав під час авіанальоту. Його колеги всі з пораненнями, контузіями або каліцтвом. Тому, каже військовий, йому тяжко звикнути до відмовок, які чує то від одного, то від іншого чоловіка на вулиці.
Деталі – у сюжеті.
Коментарів немає
Залишити коментар