Від початку повномасштабної війни з Луцького геріатричного пансіонату вивезли за кордон 117 людей. Натомість прихистили мешканців інших регіонів та пансіонатів.
Три місяці у геріатричному пансіонаті проживає Віра Мохань з Київщини.
"Два тижні ми сиділи в підвалі без світла, води, газу, їжі та мороз був 15 градусів. Коли під'їжджали до Києва по дорозі бачили багато вбитих, вони не давали забирати, людей хоронили під заборами, дітей вбивали, возили на кладовище у тачках", — пригадує жінка.
На третьому поверсі поселили 44 постояльці, які переїхали з Коростенського пансіонату. Усім необхідним люди забезпечені, є ковдри, подушки, рушники та постіль, – говорить сестра господиня Оксана Бойцун.
У геріатричному пансіонаті є два підвали, які служать укриттям. Туди під час повітряної тривоги, спускаються мешканці закладу та персонал.
"Сюди ми спускали людей тих, що можуть самі пересуватися, було забезпечено ліжками, теплим одягом, лавками, питною водою, сухими пайками. Мешканці, які не могли пересуватися, вони виходили на коридор на перший поверх", – говорить Алла Гнатюк.
Вільних місць для поселення в геріатричному пансіонаті наразі немає.
Коментарів немає
Залишити коментар