Жителі Підгайцівської громади утворили живий ланцюг, стоячи на колінах, з державними прапорами та квітами зустрічали полеглого захисника Артема Ротмістренка.
На подвір'ї батьківської хати священнослужителі, родина, місцеві мешканці, побратими та представники місцевої влади розпочали спільну молитву за душу загиблого воїна.
Зі світлини на присутніх дивився усміхнений, молодий, щирий та добрий Артем, а на рушнику побратими тримали перев’язаний чорними стрічками весільний коровай.
Вінки, всипана квітами дорога та тужлива мелодія духового оркестру – так траурною ходою проводжали захисника до Свято-Михайлівського храму у Підгайцях, де відспівали бійця.
Спільною молитвою, зі сльозами на очах та невимовною тугою на обличчях прощалися земляки, згорьована мати та брат.
Настоятель місцевого храму, Отець Іван розповів, що особисто знав Артема, адже він відвідував Свято-Михайлівську церкву.
«Як і кожна людина він хотів жити і повернутись живим до мами, але загинув за кожного з нас, за усіх близьких. Всечесні отці, родина, побратими, браття та сестри, подивіться на синьо-жовтий стяг, там цитата: «Немає більше від тої любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх». Плачуть небеса не тільки у Підгайцях, ціла Україна плаче, бо в кожному місці є мати, жінка, яка зустрічає чоловіка чи сина в домовині. Вже 8 років ці молоді юнаки, не встигши влаштувати життя, гинуть, захищаючи рідну Україну. Артем був скромною людиною, але з чоловічим стержнем. Він міг поїхати за кордон, відкосити, але не так матір виховала сина, який прийняв рішення захищати Батьківщину, і робив це у декілька ротацій. Дякуємо за твій подвиг, що захистив. Спочивай з Миром».
Поховали захисника на місцевому кладовищі у Підгайцях, де раз у раз звідусіль лунали слова: «Слава Герою! Слава Україні!».
Довідково. Ротмістренко Артем Володимирович народився 4 травня 1986 р. у м. Харкові. Закінчив місцеву школу №140. Артем здобув вищу освіту в галузі комп'ютерних наук та інформаційних технологій на базі НТУ «Харківський політехнічний інститут». Працював програмістом за контрактом. З серпня 2015 року був мобілізований в АТО, де проходив службу до жовтня 2016. Двічі був нагороджений медалями: «За оборону промзони «Авдіївка» та «122 Окремий Аеромобільний Батальйон».
У листопаді 2017 переїхав з сім'єю — мамою та старшим братом у Підгайці. Тут хлопець відвідував місцевий Свято-Михайлівський храм та настоятеля, військового капелана отця Івана, якого обрав собі за духовного наставника. Зі слів матері, Артем був довгожданою дитиною, адже різниця у віці зі старшим братом у них 11 років. У дитинстві займався карате, писав вірші, був добрим, любив фантазувати.
Ротмістренко Артем був мобілізований 21 березня 2022 року Луцьким РТЦК та СП Волинської області.
13 вересня в результаті мінометного обстрілу противника у бою за Батьківщину в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області Артем отримав важкі поранення. 14 вересня 2022 р. воїн помер під час евакуації в ході надання медичної допомоги. Як повідомили військові, солдат виявив стійкість та мужність.
Хлопець не був одружений, у нього лишилася мати та старший брат.
Коментарів немає
Залишити коментар