Один із бійців, які нині відновлюються після поранень і ампутацій у медичному центрі реабілітації учасників бойових дій Луцької громади, – 40-річний волинянин Устим Синельник.
У боях на Сумщині захисник втратив частину стопи. боєць розповів: вижив завдяки побратимам і власній наполегливості.
Устим Синельник народився й виріс у селі Тишковичі біля Нововолинська. До повномасштабного вторгнення працював у столичному університеті імені Тараса Шевченка, обслуговував копіювальну техніку. До війська чоловіка мобілізували в січні 2025 року. На передову солдат потрапив у березні.
«Я ставлю собі питання, якщо вижив... Отже, ще в цьому світі щось недоробив», – ділиться військовий і пригадує: подвійне поранення отримав 24 травня під час наступу росіян біля села Юнаківка Сумської області.
«Я біг ззаду бліндажа, хотів закинути гранату і відчув, що по нозі щось прилетіло. Обертаюся – у мене вже нога звисає, було кульове поранення, перебита стегнова кістка. Потім я відповз, наклав собі турнікет. Побратими допомогли, в більш безпечне місце затягнули. На евакуацію треба було йти три кілометри. Мене вели, потрібно було одне місце перебігти дуже швидко, щоб сховатися від дронів, і я на щось наступив. Казали, що це нерозірваний снаряд», – розповів військовий.
Унаслідок вибуху Устим втратив частину стопи на лівій нозі. Каже: мріє відновити ногу, навчитися ходити самостійно та створити сім’ю.
«Я ще молодий, я ще хочу жити», – додає чоловік.
Зі слів військового, коли отямився у лікарні, зрозумів, що його життя зміниться докорінно. Зізнається: відновлення далося важко.
«Проводила зі мною лікування молода медичка. І коли вона мені дала деякі вправи, то я зрозумів, що в мене взагалі нічого не виходить. Тоді я так закрився, два дні просто лежав, – пригадує Устим. – Думав – усе, капець, я не ходячий. Але потім знову почав ходити в спортзал. І в мене все більше і більше почало виходити. І мені легше стало».
До медичного центру в Луцьку боєць потрапив, коли міг пересуватися лише на кріслі колісному. За 9 днів активних занять із реабілітологами зміг стати на обидві ноги.
«У перші дні було важко. Тому що я знав, що мені потрібно хоча б стати на милиці. А коли почав вставати, то метр проходив і у мене одразу голова починала крутитися, відразу зникала енергія з організму, я навіть непритомнів. Тому це найважче було – стати на ноги і тримати баланс тіла», – розповідає поранений.
Зі слів фізичного терапевта Юрія Мулька, повноцінно рухатися Устим зможе, коли отримає протез.
«Це тяжка праця. Потрібно постійно працювати не покладаючи рук», – зазначає фахівець.
Окрім постійних занять з фізичним терапевтом, Устим також займається адаптивним волейболом. Каже: відчуває, що завдяки спорту відновлює не лише тіло, але й душу.
«Коли Устим приїхав на тренування, він ще був у кріслі колісному. Мене захоплює його сила волі, тому що видно, що йому складно, але він ніколи цього не покаже. Його сила волі, міцність духу – це щось неймовірне. Він заряджає не тільки мене як тренера, але й хлопців», – ділиться тренерка з адаптивного волейболу Анна Галицька.
Після відновлення, каже ветеран, планує здобути професію і здійснити мрію – одружитися: «Хочу знайти класну дівчину. Зустрічатися і створити сім’ю. Це дуже велике бажання».
Коментарів немає
Залишити коментар