Скандал довкола музею-скансену в Рокинях: що відомо

Касаційний суд визнав недійсною передачу Луцькій міській раді частки власності колишнього очільника музею-скансену в Рокинях Олександра Середюка.

Разом з тим феміда відхилила вимогу останнього визнати його засновником закладу із часткою 45%, яку він колись мав. Таким чином ситуація повернулась до початків: кажуть, ексдиректор хоче, аби його частку викупили, а в музеї шукають варіанти розв'язання проблеми. Журналісти видання «Конкурент» з'ясовували, що ж тепер буде із музеєм історії сільського господарства.

Ця історія тягнеться ще з 2021 року, коли музей передали у власність міської громади. Тоді ж змінився і керівник – Олександр Середюк відійшов від справ, а його крісло посів Роман Ковальчук, який до цього опікувався спортивним клубом «Герць». Відтоді довкола скансену не вщухали скандали.

Що передувало?

П'ять років тому обласна рада, яка була серед засновників музею, сказала, що грошей його утримувати немає. Вирішили зі складу засновників виходити, а частку передати Луцькій міській раді. Серед засновників на той момент були: Волинська обласна рада (із часткою в 51%), Олександр Середюк (із часткою 45%) та Тимофій Янко (із часткою 4%). Згодом змінився і багаторічний директор. Від справ відійшов Середюк, а в його крісло сів Ковальчук. Останній казав, що нібито порозумівся із паном Олександром, проте далі суперечки тільки спалахували з новою силою.

Спершу в музеї заявляли, що Середюк блокує роботу і працівникам не можуть виплатити заробітну плату. Начебто не дозволяв внести зміни до статуту, які б дали змогу міській раді фінансувати музей. Заявляв, що хоче 3,5 млн грн за авторські права на експонати, які є в музеї. Зі слів самого Середюка, тоді йому пропонували лиш 500 тис. грн, тому він не погодився. Наприкінці 2021-го якимсь чином із Середюком домовилися і його із засновників прибрали, затвердили новий статут, а людям виплатили зароблені гроші.

Два роки справи у скансені йшли тихо. Проте у квітні 2023 року на сторінці музею з'являється заява. Мовляв, Олександр Середюк махлював з документами, аби щороку отримувати 20% прибутку музею. Сам чоловік звинувачення відкидав і скаржився, що його із закладу «вигнали, як собаку». Буцімто частину експонатів купував за свій кошт, а вдячність і компенсацію за це так і не отримав. Пізніше прокуратура звернеться із позовом до суду через ці виплати і намагатиметься стягнути гроші назад, та суд виправдає екскерівника.

Вже наприкінці квітня того ж 2023-го музей виходить із новими звинуваченнями. Кажуть, Середюк незаконно отримував доплати за науковий ступінь, якого в нього немає. Журналісти зверталися за роз'ясненнями до другої сторони, але пан Олександр відмовився від коментарів, назвав це рейдерською атакою. Вже у травні скансен пише, що за часів головування Середюка, зникла частина експонатів. Згодом одну з картин знайшли у приватній колекції, а на звороті був напис із вітаннями від Олександра Миколайовича. Художній твір повернули музею.

Епоха судових баталій

За цей час суди кілька разів по-різному оцінювали одні й ті самі обставини. Спочатку позов відхилили, потім Верховний Суд повернув справу на новий розгляд, місцевий суд став на бік позивача, а апеляція залишила в силі лише частину його вимог. Остаточну крапку поставив Верховний Суд у вересні 2026 року.

Головний спір стосувався 45% частки музею, яку під час зборів 23 листопада 2021 року вирішили передати Луцькій громаді. Колишній співзасновник Олександр Середюк наполягав, що не давав згоди на таку передачу, а його представник не мав відповідних повноважень.

Верховний Суд погодився з цим аргументом. Судді звернули увагу, що довіреність, яку власник видав представнику, дозволяла брати участь у зборах, голосувати та представляти його інтереси. Однак у ній не було прямого дозволу передавати 45% частки іншій особі або оформлювати вихід довірителя зі складу засновників.

Не переконали суд і аргументи Луцької міської ради про те, що власник нібито згодом погодився з передачею своєї частки. Міська рада посилалася, зокрема, на його публічні заяви у Facebook та лист від 18 квітня 2023 року. Проте Верховний Суд дійшов висновку, що цих доказів недостатньо, аби вважати передачу частки належним чином схваленою.

У результаті Верховний Суд залишив у силі постанову апеляційного суду. А вона передбачала:

• визнати недійсним пункт зборів про вихід колишнього співзасновника зі складу засновників музею;
• визнати недійсним пункт про внесення відповідних змін до статуту;
• скасувати реєстраційний запис від 8 грудня 2021 року;
• залишити чинними інші окремі рішення зборів, зокрема щодо передачі громаді 51% частки від обласної ради.

Водночас суд не задовольнив вимогу позивача безпосередньо визнати його засновником музею з часткою 45%. Тобто Верховний Суд підтвердив, що рішення про його вихід зі складу засновників ухвалили без належних повноважень представника, але не постановив окремо визнати за ним право власності на ці 45%.

Що зараз?

Чинний директор музею Роман Ковальчук пояснив: зараз юристи вивчають питання, як виконати рішення суду. Каже, Середюк просто хоче грошей за свою частку.

«Середюк хоче продати свою частку, отримувати роялті й, по суті, тисне на мене як на директора музею, щоб я сплачував йому кошти за авторські права. Але ми вже виграли суд у справі, де він намагався стягнути з музею роялті за 2023 рік. Це було у 2024 році. Ми виграли і в першій інстанції, і в апеляції. Суддя чітко роз'яснив поняття користування правами власності та інші пов'язані питання. Ми хотіли розірвати цей договір, але нам не вдалося цього зробити, оскільки не вистачило аргументів для його розірвання. Зараз Середюк намагається різними способами домогтися свого. Якщо ви читали його дописи, то, мабуть, бачили, чого саме він хоче від музею. Він хоче повернути собі частку, щоб потім продати її Луцькій міській раді та реалізувати свої інтереси. Я особисто ставлюся до цього дуже негативно», – розповів Ковальчук.

Роман нарікає: ситуація йому настільки не подобається, що посадовець думає над тим, аби залишити крісло керівника.

«Зараз реєстраційний запис скасований, і якщо зайти до реєстру, то серед засновників знову зазначена обласна рада, а не міська. На мою думку, спочатку потрібно юридично врегулювати склад засновників: провести збори, оформити протокол і внести Луцьку міську раду до реєстру. А вже після цього вирішувати, чи може міська рада фінансувати таку установу, якщо серед її засновників є фізичні особи».

Дійсно, зараз у реєстрі серед засновників міська рада не значиться. На запитання, чи є загроза з виплати зарплат працівникам очільник музею зауважує, що все може бути.

«Загалом утримання музею обходиться міському бюджету приблизно у 4 мільйони гривень на рік. У нас 18 штатних одиниць, є витрати на зарплати, енергоносії та інші потреби. Орієнтовно 600 тисяч гривень іде на розвиток і господарські потреби. Наприклад, нещодавно ми накрили очеретом одну з господарських споруд».

Нещодавно й Олександр Середюк висловився щодо ситуації з музеєм. У себе на сторінці опублікував допис, в якому зауважив таке:

«Всі суди мене виправдали і повернули статус засновника музею, і співвласника у 45 %, і авторські права, і договір про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності є чинним, – що і затвердив Верховний Суд України від 26.05.2026 року. Ми проведемо незабаром Збори засновників, де заслухаємо звіт Романа про виконання перспективного плану роботи музею. Де поділися кошти за проведення таборування дітей у скансені за останні п’ять років? А це десятки мільйонів гривень… » – йдеться у дописі.

Крім того, вже в іншому дописі Олександр Миколайович зазначає: звернувся до ШІ з питанням про те, що робити далі, та отримав, на його думку, кваліфіковану відповідь. Мовляв, далі в реєстрі серед засновників знову має з'явитися міська рада, мають бути складені акти приймання-передачі.

«Олександр Середюк (як головний приватний співвласник): Після того, як Верховний Суд 29 вересня 2026 року остаточно підтвердив правомірність розподілу часток, Олександр Миколайович виступатиме на нараді з позиції сильного партнера. Його головна мета на цій зустрічі – зафіксувати гарантії збереження авторського профілю музею, погодження меж майна та, ймовірно, підписання чіткої угоди про виплату роялті, або залучення його як головного консультанта до розвитку етнопростору», – пише Середюк.

На наше запитання про те, чи планує продавати свою частку міській раді, чоловік каже, що це вже комерційна таємниця, а якщо й надумає, то кошти нібито передасть на ЗСУ.

Подались ми за роз'ясненнями й у Луцьку міську раду, де заступниця міського голови Ірина Чебелюк пояснила: будуть організовувати зустрічі зі сторонами цього процесу, аби зрозуміти, в якому напрямку рухатися далі. Зауважує, що юристи вивчають рішення суду, аби оцінити можливі подальші кроки.

Раніше ми повідомляли, що У Луцьку судять ексдиректора музею-скансену. Суд виправдав Олександра Середюка.

Читайте також: На Волині ексдиректор музею-скансену незаконно отримував доплати