Волинський розвідник «Данте» передав рідному місту бронежилет

Минулого року розвідник, сапер, ковельчанин із позивним «Данте» передав у Ковель прапор України, який він перед цим встановив на острові Зміїний.

А днями «Данте» знову відвідав рідне місто та передав вій бронежилет, в якому воював від початку повномасштабного вторгнення.

Його історію розповів мер Ковеля Ігор Чайка.

«Ви пам’ятаєте історію з прапором із острова Зміїний?

Його нам передав розвідник, сапер, ковельчанин із позивним Данте.

Цей прапор був встановлений нашим земляком  на острові після того, як росіяни в червні минулого року покинули цю гарячу точку протистояння  під виглядом «жесту доброї волі». Якийсь час прапор перебував там, поки Данте не передав його рідному  місту на зберігання й як експонат на майбутнє.

А днями - телефонний дзвінок.

Данте в Ковелі, хоче зустрітися.

Цього разу вже особисто привіз і подарував свій бронежилет, в якому воював від початку повномасштабного вторгнення, з написом «Боже!

Коли я загину молодим, відправ мене до раю. У пеклі я вже був!».

А ще - трофеї взяті в окупантів російської армії для майбутнього музею російсько-української війни.

Данте всього (чи уже?) 24 роки, але  щільність подій - чого варте лише звільнення острова Зміїний, історія про зникнення безвісти в морі, і те, як на  війні, будучи живими,  готуються до смерті - це варте  фіксування. Сценарію, фільму, книжки. Тут безліч деталей, від яких перехоплює дух. Тут море ризику і, при цьому, - приводів для гумору.

Це історія воїна, який, крім решти, що озвучувати не можна - повсякчас розміновує.

«Не страшно?»

«Спочатку були певні сумніви. Але коли ти бачиш, що вони роблять з цивільними - відкидаєш сумніви. І приймаєш факт смерті.

Тобто коли розумієш, що твій шлях - це імовірність померти щохвилини, то стаєш спокійним.

Не кажу, що ніколи не треба боятися. Бо часом це рятує.

Але, з іншого боку, страх сковує, і заважає добре робити свою роботу».

Скоро вийде сюжет про Данте з Ковеля. Хочеться, щоб і ви відчули цю шалену мотивацію битися за свою землю.

Щоб почули воїна, який не тільки воює, але й фіксує війну, і будучи там - дбає про експонати для майбутнього музею - тут.

Тому що історія і пам’ять - основа майбутнього», - йдеться у повідомленні.

Читайте також: Війна закінчиться тоді, коли... — розмова з азовцем Андрієм Д'яченком