«Зірка» у Луцькій міській раді має бути тільки одна», - політолог

Ігор Поліщук, мер Луцька, має давати слово опозиції та активістам і мати терпіння їх слухати до того, як ті змушені будуть вдаватися до радикальних методів, - каже політолог і журналіст Антон Бугайчук.

Це він написав 16 грудня у Facebook.

Публікуємо його дописі без змін і правок:

Просять написати свою думку про цю пред'яву Ігоря Поліщука до фракції "Свідомих" у Луцькій міськраді.

Суть: міський голова заявляє, що опозиційна фракція почала його критикувати та ставити "нереалістичні" вимоги щодо підтримки ЗСУ тільки через бізнес-інтереси їх засновника Андрія Покровського. Типу, раптово стали "свідомими", бо треба шантажувати владу, щоб добитися дозволу на будівництво.

Одразу дисклеймер: я із "Свідомими" співпрацював кілька років тому та й досі нормально спілкуюсь із деякими депутатами.

Що я думаю

По-перше, я не впевнений, що єдина причина не будувати зараз великий комплекс із 24-поверхових будинків на тому місці - це якась перешкода з боку міської влади і зміна цільового призначення. Нехай люди, які розуміються у цьому бізнесі, прокоментують, чи саме зараз це вигідно і доцільно, і чи немає інших обмежень, щоб будувати в Луцьку такі висотні об'єкти.

По-друге, справді, за більшістю системних політичних конфліктів у місцевій політиці на Волині стоять бізнес-інтереси. Депутати міської ради не отримують зарплати, а якісна депутатська діяльність як мінімум забирає кілька робочих днів на тиждень. Тим паче опозиційна діяльність, коли ти проти міського голови, який має людей на зарплаті: хтось на зарплаті з бюджету, а хтось на зарплаті в олігарха на букву П.

Хотілося би багато адекватних і активних депутатів без амбітного бізнесмена чи олігарха за спиною. І кілька є, наприклад у фракції "ЄС". Але це радше виняток за нинішньої політичної та економічної ситуації. Тому маємо що маємо, і модель "Свідомих" не найгірша. Тобто модель, коли більшість депутатів у фракції офіційно отримують зарплату від спонсора цієї фракції, бо працевлаштовані у його медіа або компаніях.

Принаймні краща за аморфні "За Майбутнє", "Батьківщину", "Слугу народу" та "Свободу". Там в принципі немає яскравих політиків, адже "зірка" у міській раді має бути тільки одна. Будь-яких потенційних конкурентів присаджують або витравлюють. І це не мої здогадки, а реальні свідчення від представників цієї команди. Варто лише поглянути на ситуацією з Андрієм Козюрою, який, щоб протистояти Поліщуку мусив звернутися до "Свідомих", бо його соратники із "Батьківщини" давно перекуплені та інфільтровані у команду Палиці. До Козюри теж є питання, але приклад яскравий.

По-третє, люди, які спостерігають за місцевими процесами, не могли не помітити, що "Свідомі" справді стали сміливіше критикувати міського голосу останнім часом. І можливо це справді пов'язано із голосуваннями за землю і дозволи для Покровського. Проте я боюся, що єдиний спосіб забезпечити політичну конкуренцію у Луцьку - це зіткнення бізнес-інтересів. Якщо хочете, зіткнення груп інтересів. Зрозуміло, що хотілося би бачити все це "цивілізованіше", прозоріше і системніше. Хотілося, щоб депутати завжди були "свідомими", а не тільки тоді, коли дали "дозвіл" покритикувати і хтось не домовився. Але ми всі інтуїтивно відчуваємо, що волинська "демократія" далека від кращих світових зразків.

Проте якщо буде загальний "одобрямс", буде гірше. Адже не буде кому сказати міському голові, що його рішення корупційно мотивовані та неефективні. Як і міським чиновникам. Тепла ванна розслабляє. Тому цей спокій кращий лише на перший погляд. Адже він дуже зручний, щоб ховати корупцію і прокрастинацію.

По-четверте, міський голова доволі "криво" використав трагедію із сільською радою за Закарпатті. Насправді стандартний маніпулятивний хід, але виконання залишає бажати кращого. Адже проблема в тому, що самотні маргінальні опозиціонери приносять гранату на сесію саме тоді, коли їх не можуть почути і зрозуміти в інший спосіб. Тобто коли нормальні способи донести альтернативну позицію не працюють.

Я не виключають проблему психічних розладів та травм конкретної людини, але не будуть "розсуждати" про психологію. Хай скажуть психологи. Проте мені здається, що озброєних людей, турнікетів та охоронців на зарплаті з бюджету у Поліщука вистачає. І ці охоронці нападають навіть на беззбройних молодих активістів, не кажучи вже про потенційного психа з гранатою. Тому я би вже на місці міського голови так не боявся саме такого сценарію, як на Закарпатті.

А ще порадив би давати слово опозиції та активістам і мати терпіння їх слухати до того, як ті змушені будуть вдаватися до радикальних методів.