«Бідна» Феміда: як під час війни судді стягували гроші з держави Ч.2

Поки країна акумулює кожну гривню на оборону, а цивільний сектор вчиться жити в умовах жорсткої економії, у судовій системі розгортається паралельна реальність. Представники місцевих судів Волині, які сьогодні претендують на підвищення та мітять у крісла апеляційних інстанцій, роками відточували свої процесуальні навички у дуже специфічному напрямку – боротьбі проти власної держави за власні гаманці.

Нагадаємо, що навесні Вища кваліфікаційна комісія суддів України оприлюднила список кандидатів на вакантні посади в апеляційних судах. У Волинському апеляційному суді, де через кадрові зміни звільнилися посади, вишикувалася ціла черга: з 22 кандидатів – 13 є суддями місцевих судів області.

ЧИТАТИ БІЛЬШЕ: «Бідна» Феміда: як під час війни судді стягували гроші з держави Ч.1

У другій частині розслідування ми розкриваємо схеми, за якими служителі Феміди, роками перебуваючи без повноважень або перевівшись із тимчасово окупованих чи прифронтових територій, перетворили суди на конвеєр із вибивання бюджетних коштів. У хід ішло все: від дроблення позовів за кожен окремий місяць невиплачених надбавок до стягнення «карантинних» боргів та перерахунку виплат за дні донації крові.

Журналісти видання «Insider media» детально проаналізували десятки рішень Волинського окружного адміністративного суду, в яких позивачами виступали судді, а відповідачами – Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області. У цьому матеріалі – детальний розбір діяльності чотирьох кандидатів на підвищення, які мають за плечима такі «практичні кейси» в Єдиному державному реєстрі судових рішень.  Мова йде про:

• Гриня Олександра Миколайовича – суддю Луцького міськрайонного суду;
• Подзірова Андрія Олеговича – суддю Луцького міськрайонного суду;
• Рибас Аллу Вікторівну – суддю Нововолинського міського суду;
• Токарську Ірину Степанівну – суддю Маневицького районного суду.

Основним предметом усіх позовів у цих справах є стягнення недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди, а також додаткових стимулюючих виплат і надбавок.

1. Токарська Ірина Степанівна - суддя Маневицького районного суду.

У розпал першої хвилі пандемії коронавірусу навесні 2020 року український парламент спробував перерозподілити бюджетні кошти на протидію COVID-19. Серед інших заходів економії було запроваджено тимчасове обмеження виплат для високопосадовців та суддів: на період карантину їхню щомісячну винагороду «урізали» до стелі в 10 мінімальних заробітних плат, що тоді становило 47 230 гривень.

Проте така бюджетна ощадливість зіштовхнулася з жорстким супротивом всередині самої судової системи. Суддя Маневицького районного суду Ірина Токарська не погодилася з тимчасовим зменшенням своїх доходів і звернулася з позовом проти Територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області. У своїй заяві вона вимагала визнати обмеження виплат за період з квітня по серпень 2020 року протиправними та стягнути на її користь недоотриману заборгованість у розмірі 126 485 гривень.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивачка спиралася на фундаментальний принцип: суддівська винагорода є ключовою гарантією незалежності правосуддя, а її розмір регулюється лише спеціальним законом про судоустрій. Будь-які спроби обмежити ці виплати через закони про держбюджет, на думку судді, є неконституційним звуженням прав. Додатковим і вирішальним козирем у цій справі стало рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року, яке визнало «карантинне» урізання зарплат суддям неконституційним.

Уповноважені органи відповідали, що діяли суворо в межах чинного на той момент закону про внесення змін до держбюджету, а саме рішення КСУ має дію лише на майбутнє і не може скасовувати вже здійснені виплати за минулі місяці. Попри це Волинський окружний адміністративний суд у січні 2021 року повністю пристав на бік своєї колеги.

Суддя у своєму рішенні підкреслив, що норми Конституції України мають пряму дію, а розмір винагороди судді не може довільно змінюватися органами виконавчої чи законодавчої влади навіть за умов надзвичайних обставин чи карантину. У результаті дії судової адміністрації визнали протиправними, а з державного бюджету на користь Ірини Токарської було присуджено до стягнення усі 126,5 тисяч гривень «карантинного» боргу. Справа № 140/16481/20 стала одним із численних прецедентів, через які урізані під час пандемії бюджетні кошти у повному обсязі повернулися до кишень слуг Феміди.

2. Гринь Олександр Миколайович. За час діяльності суддя Луцького міськрайонного суду він розгорнув системну серію позовів проти держави. З листопада 2021 по жовтень 2022 року Олександр Гринь ініціював щонайменше сім справ проти Державної судової адміністрації у Волинській області, вимагаючи виплати невиплачених бюджетних коштів.

Служитель Феміди через суд вимагав щомісячну 30-відсоткову доплату за вислугу років за серпень-грудень 2021 року (зокрема 13,5 тис. грн за серпень та 18,9 тис. грн за вересень). До речі, з січня 2019 по грудень 2021 року Гринь фактично не здійснював правосуддя з незалежних від нього причин.

Крім того, він відсудив 100 859,96 грн недонарахованої винагороди, обмеженої під час пандемії в 2020 році, та домігся перерахунку виплат і матеріальної допомоги за весь 2021 рік через вищий прожитковий мінімум (вимоги сягали 78,1 тис. грн).

Програв суддя лише один позов зі семи – на 63,9 тис. грн за 2019 рік. Шість позовів виявилися повністю або частково успішними, а Олександр Гринь відсудив у держави понад 250 тисяч гривень.

3. Подзіров Андрій Олегович. Суддю перевели із Луганщини до Луцького міськрайонного суду ще у 2015-му.

Та вже з 2018 року Андрій Подзіров опинився без повноважень через зупинку кваліфікаційного оцінювання. Не здійснюючи правосуддя, він спрямував весь свій процесуальний ресурс на методичну війну проти Волинського управління Державної судової адміністрації, перетворивши суди на конвеєр із вибивання грошей. Почавши ще у 2016 році з відсудження 21 тисячі гривень «підйомних» за переїзд із зони АТО. Справжню судову епопею Подзіров розгорнув наприкінці 2021 року, коли Держаудитслужба виявила у виплатах ТУ ДСА порушень на понад 627 тисяч гривень і зажадала припинити нарахування 30-відсоткової надбавки за вислугу років суддям без повноважень. На це Подзіров відповів серією тактичних позовів. Замість єдиного звернення він розбив свої вимоги і почав судитися практично за кожен окремий місяць невиплат. Серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2021 року перетворилися на п'ять окремих судових справ, у кожній з яких вимагалися суми близько 19 тисяч гривень.

Цей процес не зупинило навіть повномасштабне вторгнення. У 2022 році суддя стабільно вибивав через суд свої 30% надбавки за січень, лютий, березень, квітень, серпень та вересень включно. Фінальним акордом цієї схеми став червневий позов 2023 року: вигравши всі надбавки за попередні періоди, Подзіров змусив ТУ ДСА перерахувати йому весь середній заробіток за час відпусток, відряджень і навіть днів донації крові за останні два роки. Волинський окружний адмінсуд у 100% випадків ставав на бік колеги, відхиляючи вимоги аудиторів і посилаючись на гарантії суддівської незалежності та рішення Конституційного Суду. Загалом у період воєнного стану суддя, який свого часу не мав повноважень, успішно провів понад 10 судових процесів проти власних розпорядників коштів, вибивши повне поновлення всіх доплат із державного бюджету.

4. Рибас Алла Вікторівна.

Волинський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов судді Білозерського районного суду Херсонської області Алли Рибас, відрядженої до Нововолинського міського суду, визнавши протиправним позбавлення її законних стимулюючих виплат.

Конфлікт виник у липні 2022 року, коли після зарахування відрядженої судді до штату Нововолинського суду керівництво позбавило її щомісячних доплат за вислугу років у розмірі 20% та за науковий ступінь у розмірі 15%, мотивуючи це закінченням п'ятирічного строку повноважень та відсутністю права здійснювати правосуддя.

Оцінивши аргументи сторін, суд погодився з позицією позивачки про те, що припинення розгляду справ зумовлене об'єктивними обставинами та війною, а не її виною, тому позбавлення гарантованих надбавок є прямим порушенням конституційних гарантій незалежності суддів. У результаті суд скасував спірний наказ керівництва Нововолинського суду та зобов'язав Територіальне управління ДСА у Волинській області повністю поновити нарахування та виплату скасованих доплат із 12 липня 2022 року.

*****

Чотири проаналізовані кейси – це лише яскрава ілюстрація того, як судочинство може перетворюватися на інструмент власного збагачення коштом платників податків. Проте перелік кандидатів до Волинського апеляційного суду, які відсуджували гроші в держави, цими прізвищами не вичерпується. Інші кандидати на посади у Волинському апеляційному суді залишили після себе не менш цікаві, але суттєво «законсервовані» сліди. Втім спроба знайти відповідні процесуальні документи в Єдиному державному реєстрі судових рішень перетворилася на справжній квест. Ці матеріали з невідомих причин або відсутні у відкритому доступі, або ретельно приховані від стороннього ока. Однак на їхнє існування вказують пункти з поміткою «Безспірне списання по судовому рішенні» у графі доходів у деклараціях багатьох суддів.

Чому рішення щодо окремих кандидатів виявилися «невидимими» для суспільства? Які ще фінансові апетити демонструють ті, хто вже завтра вирішуватиме долі громадян у судовій інстанції вищого рівня? Та хто з волинських претендентів на апеляційну мантію має за плечима не лише грошові позови до держави, а й інші темні плями в біографії та деклараціях?

Про це – у третій частині розслідування видання «Insider media».

ДАЛІ БУДЕ...