Які зарплати нардепи з Волині отримали в 2023 році у Верховній Раді

Найменшу зарплату (трішки більше 10 тисяч гривень) у 2023 році серед шести нардепів з Волині нарахували парламентарю з ковельського округу Степану Івахіву.

Найбільше за роботу в раді заробила Ірина Констанкевич – понад 800 тисяч гривень. Такі суми цілком пояснюються продуктивністю народних обранців у парламенті упродовж року. Так Івахів був присутній тільки на одному пленарному засіданні, тоді як Констанкевич пропускала лиш кілька й активно працювала над законопроєктами, - пише Центр журналістських розслідувань «Сила правди».

Загалом у 2023-му році, згідно з даними Апарату Верховної Ради України, за роботу у парламенті народним депутатам з «волинською пропискою» нарахували майже 3,5 мільйона гривень.

Хто як працює, той так і отримує. Лідерство у парламентській роботі та найвища зарплата Ірини Констанкевич

Найактивнішою з-поміж шести нардепів, які представляють Волинь у Верховній Раді 9-го скликання, є Ірина Констанкевич. Народна обраниця, яка потрапила до парламенту під знаменами партії «За майбутнє» від мажоритарного округу №23, має відносно високі показники роботи вже не вперше.

За даними системи електронної реєстрації на сайті Верховної Ради України, у 2023 році парламентарка відвідала понад 92% засідань. Тобто пропустила всього чотири засідання з 51.

У ВРУ народна обраниця з Волині обіймає посаду першої заступниці голови комітету, голови підкомітету з питань національної та культурної пам’яті комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики. Щоправда, простежити, як Констанкевич відвідувала засідання, неможливо з огляду на відсутність інформації на сайті. 

Торік у раду надійшло 79 проєктів законів та постанов, співавторкою яких стала народна обраниця. Сама ініціювала три з них. Станом на початок лютого 2024-го 22 проєкти стали  чинними законодавчими актами. Зокрема, щодо подолання туберкульозу, діяльності в Україні релігійних організацій та відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках.

До основних тем, що прослідковуються у законотворчій діяльності Ірини Констанкевич, можна віднести освіту та науку, культуру, релігію, охорону здоров’я, захист прав дітей та питання ветеранів війни. Поправок до законопроєктів народна депутатка упродовж минулого року не подавала. 

Щоб проаналізувати парламентську активність нардепів, журналісти обрали 10 законопроєктів, прийнятих у 2023-му. Серед них відкриття декларацій, заборона російської церкви, легалізація медичного канабісу та компенсація за пошкоджене та зруйноване житло. Крім того, перенесення святкування Різдва на 25 грудня. А також євроінтеграційні закони: про лобізм у першому читанні, який покликаний створити прозорий ринок лобіювання та адвокації, про національні спільноти, згідно з яким змінюється визначення нацменшини й методологія використання мов спільнот, та посилення фінансового моніторингу політично значущих осіб. 

Два з них – щодо обороноздатності держави. Відповідно до закону про розподіл «військового» ПДФО, податок з доходів військовослужбовців  перераховуватиметься до центрального бюджету і буде спрямовуватися на потреби оборони. 

Законопроєкт про військову службу вдосконалив положення Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Згідно з ним, військовослужбовці, яких військово-лікарська комісія під час воєнного стану визнала непридатними до служби за станом здоров’я з переоглядом через 6-12 місяців, можуть бути звільнені в запас. Крім того, закон встановив обов’язковий випробувальний термін від 1 до 6 місяців для бійців, уперше прийнятих на військову службу за контрактом. 

Ірина Констанкевич підтримала 8 із 10 законопроєктів. Під час голосування в раді за легалізацію медичного канабісу та перенесення святкування Різдва на 25 грудня нардепка була відсутня.

Над законопроєктом щодо прав нацменшин, необхідний для євроінтеграції, нардепка працювала у співавторстві з іншими парламентарями. 

Торік Ірина Констанкевич разом з колегами у парламенті подала 5 колективних депутатських запитів. Вони стосувалися Сил оборони України: вшанування Повітряних Сил ЗСУ, надання 40-й бригаді тактичної авіації почесного найменування «Привид Києва» та встановлення місця перебування, стану здоров’я та повернення додому військовослужбовців 24-ї окремої механізованої бригади. Інші два запити стосувалися присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцям ЗСУ Максиму Марищуку та Володимиру Примаченку. 

Проявляла активність парламентарка Констанкевич й у виступах. Ставши однією із трьох обранців від Волині, які використовували торік цей депутатський інструмент, і найактивнішою серед них, випередивши інших волинських обранців Ігоря Гузя та Валерія Стернійчука. Так у 2023-му Ірина Констанкевич 13 разів виголошувала свою промову під час пленарних засідань у парламенті, 4 з яких – з місця.

У березні нардепка підтримала призначення Оксена Лісового на посаду міністра освіти та науки України. У своїй промові Констанкевич визначила три пріоритетні напрямки подальшої роботи у сфері освіти: перший – професійна освіта, другий – вища освіта, третій – інвестиції у Нову українську школу. 

Одним із пріоритетних тем, які порушує Констанкевич у своїй парламентській роботі, є культура. Так в одному зі своїх виступів нардепка акцентувала на розгляді кандидатур на посаду міністра культури та розвиток гуманітарної сфери. 

Двічі у своїх виступах народна обраниця торкалася проблеми депортації  українських дітей і роботи щодо розв’язання питання. А на одному з пленарних засідань Ірина Констанкевич підняла регіональне питання – приватизації підприємства «Волиньторф».

«Сьогодні на аукціон виставляється державне підприємство «Волиньторф». Це останнє підприємство, яке забезпечує торфобрикетом соціальну галузь Волині: лікарні, школи, садочки. Яким є ваше бачення щодо того, що буде із територіями, які не мають газу і не опалюються, окрім торфобрикетів, адже аналогічне підприємство «Рівнеторф» було приватизоване і уже втричі підняли тарифи на це пальне. Про яку енергетичну безпеку ми говоримо, якщо є проблема з опаленням для майже тисячі громадян», – запитала народна депутатка Ірина Констанкевич у прем’єр-міністра Дениса Шмигаля.

У 2023 році Ірині Констанкевич нарахували 806,3 тисячі гривень депутатської зарплати. Це посадовий оклад, надбавка за інтенсивність праці, відрядні та лікарняні. Окрім того, Констанкевич має почесне звання професора кафедри української літератури Волинського національного університету імені Лесі Українки, яке отримала у 2022 році, та науковий ступінь доктора філологічних наук. За це народна обраниця отримала додаткові надбавки. 

Нарахування Констанкевич виявилися у 76 разів більшими, аніж її однопартійця Степана Івахіва.

Робота в парламенті Ігоря Гузя: голосування, промови та законотворча діяльність

Мажоритарник від виборчого округу №19 Ігор Гузь торік також не пас задніх. Хоч кількість пропущених голосувань у нього більша, аніж у колеги Ірини Констанкевич, загальна активність в парламенті у нього висока.

Торік нардеп пропустив 5 пленарних засідань, взявши участь у 73% голосувань. Однак був присутній на всіх 22 засіданнях комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, в якому обіймає посаду заступника голови. 

Із 10 законопроєктів, взятих для аналізу діяльності нардепів, Гузь віддав голос за сім із них. Народний обранець підтримав, зокрема, відкриття декларацій, розподіл «військового» ПДФО, законопроєкт про військову службу, закон про лобізм у першому читанні, перенесення святкування Різдва на 25 грудня та компенсацію за пошкоджене і зруйноване житло.

Ігор Гузь утримався під час голосування за легалізацію медичного канабісу. Також був відсутній під час волевиявлення щодо прав нацменшин.

Щодо законотворчості, то у 2023-ому Гузь став співавтором 37 проєктів законів, постанов, звернень та заяв. 8 з них були прийняті та набули чинності. Серед них звернення ВРУ до міжнародних інституцій щодо встановлення санкцій на імпорт, експорт російських та білоруських товарів, продовження співпраці між народами Польщі та України, підриву російськими військами Каховської ГЕС, забезпечення обміну та повернення до України військовополонених захисників Маріуполя. А також – проєкти законів щодо ввезення до України безпілотників та безмитного декларування матеріалів для їхнього ремонту. 

В цілому, проєкти законів, співавтором яких став Гузь, стосуються принципово важливих питань, які впливають на вектор держави. Наприклад, щодо відкликання з керівних посад ВРУ нардепів від ОПЗЖ, кримінальної відповідальності за насильницьке переміщення неповнолітніх осіб за межі України, звільнення військовослужбовців від сплати окремих адміністративних послуг у період дії воєнного стану та працевлаштування ветеранів війни.

Законопроєктів, під якими ставив підписи Гузь, також стосувалися відновлення історичної справедливості та національної пам’яті для інших народів. Так до парламенту подали проєкти закону визнання геноцидом черкеського народу, вчиненого російською імперією, та засудження діяльності Корпусу вартових Ісламської революції і визнання його статусу як терористичної організації. 

Правок до законів Ігор Гузь упродовж минулого року не пропонував.

Торік Ігор Гузь подав 5 депутатських запитів. Більшість з них стосувалася Сил оборони України: щодо вшанування Повітряних Сил ЗСУ та захисників України в символічному просторі Донеччини, встановлення Дня Героїв. Ігор Гузь був серед тих депутатів, які колективно подали запити щодо надання 40-й бригаді тактичної авіації почесного найменування «Привид Києва» та присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України Максиму Марищуку.

Торік нардеп вісім разів виступав з парламентської трибуни і двічі – з місця. Виступи Ігоря Гузя об’єднані темами позбавлення впливу Росії в Україні й розриву зв’язків з радянським минулим.

Народний обранець, який активно підтримував заборону упц мп в Україні, виступив для просування законопроєкту, який забороняє діяльність релігійних організацій з центром в Москві. 

«російська федерація і москва десятки років працювали над агентурою в Україні. Ми з вами спільно закрили московські канали, прихлопнули московські партії. Залишається останній форпост Москви тут – це російська церква. І всі в цьому залі це знають. Десятки мільйонів українців будуть дивитися на прізвища, які будуть голосувати через декілька хвилин. І той, хто з вас не натисне цю кнопку, може вважити себе прихильником москви, іншого варіанта немає. Час припинити діяльність московської агентури тут, в Україні, настав. І цей час – 19 жовтня 23-го року», – виголосив Гузь перед голосуванням.

Однак під час самого волевиявлення, нардеп не проголосував. Як згодом повідомив народний обранець, картка не спрацювала. Гузь написав заяву до спікера парламенту, щоб його голос зарахували. 

До слова, під час голосування за заборону російської церкви в Україні депутати ледь не побилися у сесійній залі. Між народним обранцем Ігорем Гузем, який активно підтримував заборону російської церкви в Україні, та членом забороненої партії ОПЗЖ Володимиром Морозом виникла суперечка, до якої доєднався ексдепутат від партії «Слуга народу» Андрій Дмитрук. Мороз обізвав народного обранця з Волині розкольником та чортом.

Загалом за 2023-й Гузю нарахували 673,3 тисячі гривень. В середньому – по 56 тисяч гривень на місяць. Зарплата складалася із посадового окладу, надбавки за інтенсивність праці та відрядних за п’ять місяців.

Серед шести депутатів з Волині у парламенті зарплата Гузя – третя. Його випередили Рубльов та Констанкевич, яким нараховували доплати за науковий ступінь та надбавки за почесне звання.

Висока явка на засіданнях та співавторство законопроєктів. Наскільки ефективно працював Валерій Стернійчук у 2023 році

Ще один народний депутат з волинською пропискою «списочник» Валерій Стернійчук може сміливо скласти конкуренцію двом попереднім нардепам. Адже показники щодо відвідуваності пленарних засідань та кількості голосувань у порівнянні з іншими своїми волинськими колегами досить високі.

До парламенту народний депутат Стернійчук потрапив за партійним списком «Слуги народу». Він – єдиний немажоритарник серед шести представників Волині у ВРУ. 

Упродовж минулого року Стернійчук реєструвався на кожне засідання ради, однак практично у половині випадків перебував у сесійній залі не до кінця. Нардеп взяв участь у 92% голосувань. Із 26 засідань комітету з питань аграрної та земельної політики, членом якого він є з 2022-го, Валерій Стернійчук пропустив лиш одне.

З 10 ухвалених законопроєктів, обраних «Силою правди» для аналізу діяльності нардепів, Стернійчук не проголосував тільки за законопроєкт щодо компенсації за пошкоджене та зруйноване житло.

Упродовж 2023-го Валерій Стернійчук жодного разу не брав слова з трибуни, а з місця виступав один раз –  щодо законопроєкту про спрощення зміни цільового призначення земельних ділянок, який врешті народні депутати не підтримали. 

Нардеп Стернійчук у 2023-му став співавтором 14 проєктів законів. Вони стосувалися економічної політики – 5, галузевого розвитку – 4, правової політики – 3 та безпеки і оборони – 2. 

Вони передбачають внесення змін до вже наявних законопроєктів, законодавчих актів чи кодексів, зокрема, щодо посилення відповідальності за використання публічних коштів їхніми розпорядниками, регулювання питань перетину кордону під час в’їзду іноземців, осіб без громадянства під час воєнного стану та для залучення іноземних інвестицій з метою швидкої відбудови України. Станом на кінець січня 2024-го жоден з них не набув чинності. 

У 2023 році Валерій Стернійчук не подав жодного депутатського звернення чи запиту. Тоді як загалом за весь час роботи в кулуарах від Стернійчука їх було 12. 

За весь 2023 рік за роботу в раді «списочнику» з партії «Слуга народу» Стернійчуку нарахували 644,2 тисячі гривень, або ж 53,7 тисячі гривень на місяць. Половину цієї суми становить надбавка за інтенсивність праці.

Портрет волинського парламентаря Вячеслава Рубльова за 2023 рік

Для ще одного мажоритарника Вячеслава Рубльова, який потрапив до Верховної Ради вперше, минулий рік виявився менш плідним, аніж у деяких нардепів-земляків. На його рахунку за 2023 рік – два десятки поданих законопроєктів, відсутність виступів та запитів.

У 2023-му році нардеп пропустив 11 пленарних засідань. На більшу частину засідань Рубльов реєструвався, проте не завжди був в залі до кінця. Про це говорить відсоток відсутності на голосуваннях, який становить майже половину – 46,5%. Випереджають Рубльова по прогулюванню волевиявлень тільки Степан Івахів та Ігор Палиця.

Рубльов, який обіймає посаду голови підкомітету з питань регіональної політики та місцевих бюджетів комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, у 2023-му був відсутній на 5 із 22 засідань. 

З 10 аналізованих «Силою правди» законопроєктів підтримку Рубльова отримали 6. Народний обранець був відсутній у парламенті під час волевиявлення щодо розподілу «військового» ПДФО, прав нацменшин та легалізації медичного канабісу, і не проголосував під час розгляду проєкту закону про військову службу.

Досить активним Рубльов був щодо співавторства проєктів законів та постанов. Він брав участь у підготовці 15 законопроєктів та 5 постанов. Станом на початок лютого 2024-го 4 з них набули чинності. Мова, зокрема, про безмитне ввезення на територію України безпілотників та дозвіл військовослужбовцям у період воєнного стану на керування транспортним засобом з кермом праворуч. 

До основних тем співавторства Вячеслава Рубльова ввійшли економічний розвиток, державне будівництво, безпека і оборона та галузевий розвиток. Жодних поправок до законопроєктів народний обранець торік не подав. 

Така ж ситуація і з депутатськими запитами. Загалом за все 9-те скликання від Рубльова їх було 18. Останній припадає на 2022 рік і стосувався виділення коштів на фінансування реставрації будинку Затурцівського меморіального музею імені В’ячеслава Липинського. Питання було відкладено через введення воєнного стану. 

Нардеп Рубльов у 2023-му ні з трибуни, ні з місця під куполом не виступав.

За таку роботу Вячеславу Рубльову у 2023-ому нарахували 707,3 тисячі гривень. Це друга за розміром серед нардепів-земляків зарплата. Нарахування Рубльова складали традиційно посадовий оклад, доплата за науковий ступінь та надбавка за інтенсивність праці. Були також відрядні і лікарняні.

В парламенті нардепа консультує 22 помічники – це найбільша кількість серед народних обранців з Волині.

Рідкісний гість у кулуарах. Як торік працював парламентар Ігор Палиця

Похизуватися активністю у Верховній Раді у 2023-му представнику луцького мажоритарного округу №22 та колишньому очільнику фракції «За майбутнє» Ігорю Палиці не вдасться.

Дані електронної реєстрації на сайті Верховної Ради показують, що у 2023 році Палиця жодного разу не натиснув кнопку, хоча формально зареєструвався на одне засідання у січні. 

Проаналізувати відвідуваність засідань комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, у якому народний обранець є секретарем, не вдалося, оскільки інформація за минулий рік відсутня. Про активність Палиці там можна тільки здогадуватися. 

Однак не все так погано, за 2023 рік мажоритарник від Луцька став співавтором одного проєкту закону щодо звільнення військовослужбовців від сплати за надання окремих адміністративних послуг на період дії воєнного стану. Станом на початок лютого 2024-го законопроєкт не виносився на засідання парламенту і чинності не набув.

Ігор Палиця не подав жодного депутатського запиту. Зрештою за всі 4,5 роки роботи в раді протягом цієї каденції Палиця скористався цією можливістю лише раз. Запит стосувався медичного забезпечення ветеранів. 

Попри це за 2023-й нардепу нарахували 584,2 тисячі гривень. Тобто середньомісячна зарплата депутата сягнула 48,7 тисячі гривень. Це посадовий оклад, надбавки за інтенсивність праці та почесне звання заслуженого економіста. І це, нагадуємо, за одне відвідане пленарне засідання, під час якого нардеп не виступав і навіть не голосував, і один законопроєкт, який так і не прийняли.

Позаторік суми заробітків Ігоря Палиці у раді були на кілька десятків тисяч меншими. Торік, як і в 2022-му всю заробітну плату парламентаря перерахували комунальному підприємству «Волинський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки».

Степан Івахів так і не знайшов часу на роботу в парламенті

У 2023-му мажоритарник з Ковельщини Степан Івахів не був частим гостем у Верховній Раді. Він відвідав лиш одне із 51-го пленарного засідання. У той день він проголосував тільки за один законопроєкт – створення державного реєстру санкцій.

Ймовірно, поясненням такої пасивності у законотворчому органі є активність Івахіва у бізнесі. Нагадаємо, головний актив нардепа – група компаній «Континіум», до якої зокрема входять: мережа АЗС WOG, молочна компанія «Галичина» та ще ряд бізнесів у різних галузях. 

Крім того, зайнятість, очевидно, додалася і з будівництвом сухопутного порту на кордоні з Польщею, який він реалізовує спільно з Ігорем Палицею.

Дані щодо відвідуваності нардепів комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування, у якому Степан Івахів є першим заступником, відсутні. 

Хоч кошти за інтенсивність праці йому нарахувалися, та з активністю в парламенті в Івахіва теж не склалося. Ні в авторстві, ні у співавторстві він не подав жодного законопроєкту чи постанови. Через це, згідно з дослідженням Руху «Чесно», увійшов до списку одинадцяти безініціативних парламентарів.

Не спромігся нардеп торік ні на запити, ні на виступи.

Відтак, заробітну плату Івахіву нарахували тільки раз – у липні. Це всього 10,5 тисяч гривень. Більшу частину суми, а це 7,9 тисячі – за відрядження, ще 1,3 тисячі посадового окладу і стільки ж за інтенсивність праці. Щоправда, на якій підставі його роботу у Верховній Раді вважають інтенсивною, зрозуміти важко.

Пасивність Івахіва – не новина. У 2022-му народний обранець ввійшов до списку депутатів-прогульників і був позбавлений нарахувань за перші 4 місяці року. Натомість тоді йому нарахували понад 200 тисяч гривень. Зарплату народний депутат отримав лише один раз – у січні – бо від лютого 2022-го всі кошти були спрямовані на підтримку Збройних сил України. Та, схоже, згодом він втомився заробляти і на ЗСУ, тож в 2023-ому у Верховній Раді бував ще рідше.